Паралелі між Голодомором, організованим Йосипом Сталіним, і нинішньою агресією путінської Росії сприяють міжнародному визнанню Великого голоду геноцидом українців. Водночас, робота над усвідомленням державами світу справжньої сутності штучного голоду в Україні у 1932–1933 роках ще далека від завершення. Навіть, якщо за останні роки завдяки спільним зусиллям діаспори та українських дипломатів таки вдалося досягти значних результатів у донесенні світові історичної правди. Про це в інтерв’ю Радіо Свобода заявив Стефан Романів, представник австралійської діаспори, генсекретар Світового конгресу українців (СКУ) й голова Комісії СКУ із визнання Голодомору геноцидом.
– Двадцять чотири держави світу, зокрема, Естонія, Канада, Австралія чи Португалія, на сьогодні офіційно визнали Голодомор геноцидом українського народу. Як на вашу думку, чому одні країни це визнають, а інші – ні? Чим вони керуються?
– Загалом, питання геноциду, як такого, в ООН визнане лише відносно Руанди і навіть Голокост не має цілковитого визнання в цій організації. Тому, щодо визнання Голодомору геноцидом українців, країни можна поділити на кілька груп.
Перші – ті, що ухвалили рішення щодо визнання. Це демократичні держави, парламенти яких усвідомлюють, що це був злочин проти людства. Вони керуються гаслом «історія повинна нас вчити». Останніми роками до них долучаються нові країни, завдяки тому, що відкриваються архіви, доступними стають свідчення про Голодомор, а також завдяки потужнішому лобіюванню цього питання.
Інша група – ті, що не визнали. Щоб зрозуміти їхні позиції, достатньо глянути на розташування сил в ООН, де представництво України проводить величезну роботу. Голосування щодо всього, що стосується українців, розділяються так: є країни, які їх будуть підтримувати постійно, а є держави, які цього не робитимуть ніколи, або дуже зрідка.
Світові столиці починають усвідомлювати справжню сутність Голодомору, Радянського Союзу, Сталіна, й те, що нині політика терору продовжується Путіним
Нарешті, є велика кількість держав, які не хочуть ставати ні на один, ні на інший бік, тобто, не бажають протистояти Росії, а з іншого боку, не хочуть образити українців.
Світовий конгрес українців спільно із українським Міністерством закордонних справ визначили, що треба постійно працювати з різними державами, бо багато залежить від просвітництва, наведення доказів. Слід переконувати у хибності позицій тих, хто відкидає факт геноциду.
Водночас, на зміну підходу окремих держав до Голодомору також впливає нинішня війна Росії проти України. Світові столиці починають усвідомлювати справжню історичну сутність Голодомору, Радянського Союзу, Сталіна, й те, що нині політика терору продовжується президентом Путіним.
– Як те, що держави визнали Голодомор геноцидом, вплинуло на їхнє усвідомлення цих трагічних сторінок історії? Чи проявляється це у шкільних підручниках, активніших публічних заходах, чи зростає інтерес до Голодомору серед науковців?
– Здебільшого популяризація знань та фактів Голодомору відбувається завдяки діаспорі та об’єднаних зусиллях українських організацій, таких як СКУ – з одного боку, й зовнішньополітичного відомства України – з іншого.
Наприклад, тут в Австралії українське посольство й Союз українських організацій Австралії минулого тижня відкрили фотовиставку про Голодомор, яку інавгурувала Уляна Супрун, яка саме в той час тут перебувала. Наступного дня навіть у пресі писали про цю подію. З іншого боку, спільно організована світова акція «Запали свічку пам’яті», над якою ми також постійно працюємо.
– Пане Романів, порівнюючи, скажімо, з вірменським геноцидом чи Голокостом, чи знають нині про Глодомор більше, ніж колись?
Люди різних країн нині знають більше про те, що це був злочин проти людства і про роль у цьому Сталіна
– Безсумнівно. Власне, про існування Голодомору багато у світі знали давно, але не мали відомостей про те, що він був штучно організований для нищення українського народу. Тому й важливою є нинішня просвітницька робота.
Очевидно, що сьогодні більше відомо про Голокост, але й Голодомор стає чимраз зрозумілішим, завдяки тривалій систематичній роботі. Адже в Німеччині ще у 1948 році відбулася перша акція протесту із питання Голодомору, організована Спілкою української молоді.
Тут, в Австралії, найбільша маніфестація щодо Голодомору пройшла ще в 1955 році.
У США завдяки величезній роботі місцевих українських організацій і таких людей, як Джеймс Мейс та інших, питання Великого голоду порушувалося ще у 80-х роках і на політичному, і на економічному рівнях. У Канаді питання Голодомору вже висувається для включення до шкільних програм.
Саме завдяки таким системним зусиллям, спланованим крокам із донесення правди, люди різних країн нині знають більше про ці сторінки історії, про те, що це був злочин проти людства і про роль у цьому Йосипа Сталіна.
– Політиків, науковців та громадських діячів, які заперечують Голокост, різко засуджують, навіть звинувачують у сповідуванні нацистських та антисемітських ідеологій. Як бути з тими, що відкидають, чи свідомо вводять в оману в питанні визнання Голодомору злочином проти людства?
Нам доводиться боротися й з російською пропагандою, яка активно викривляє історичні дані
– Все більше відкривається архівів, все краще ми тепер бачимо, хто був «за», а хто – «проти», й хто приховував правду – все це нині ми також виносимо на публічний осуд. Навіть, щодо позиції Ватикану щодо Голодомору вийшла книга, співавтором якої був канадський професор Любомир Луцюк «Святий престол та Голодомор: Документи таємного архіву Ватикану про Великий Голод 1932–33 років у радянській Україні». В ній доводиться, що навіть Ватикан знав про Голодомор.
СКУ започаткував програму за участі дітей та нащадків тих, хто пережив Голодомор.
Тому, ми нині довідуємося про нові сторони історії висвітлення Голодомору: були люди правди, але були й ті, що або викривлювали, або приховували факти. Але ситуація стає дедалі відкритішою, зокрема, завдяки ініціативам, на кшталт, оголошення Союзом українців Британії конкурсу для студентів університетів щодо вивчення питання Голодомору.
З іншого боку, нам доводиться боротися й з російською пропагандою, яка активно викривляє історичні дані. Також нам доводиться боротися й з тими, хто твердить: залиште Голодомор, бо то є історія, а нам слід думати про майбутнє. Це дійсно так, бо думати про подальший розвиток України необхідно. Але питання Голодомору, геноциду, злочину проти людства не можна забути, як не можна стверджувати, що сьогодні ми вже зробили все для торжества правди й пам’яті.
Ті, хто приховував правду, брехав чи у наукових колах відкидав ці факти, також вчинили злочин проти людства
І щоб гарантувати спадковість дослідження й боротьби за визнання Голодомору в світі, СКУ започаткував програму за участі дітей та нащадків тих, хто пережив Голодомор.
Маємо на меті створення міжнародної групи, яка з часом стане неурядовою організацією при ООН. Вони мають постійно активно порушувати питання Великого голоду: це був організований злочин проти людства, це був геноцид. До того ж, ті, хто приховував правду, брехав чи у наукових колах відкидав ці факти, також вчинили злочин проти людства.
– Нинішня агресія Росії щодо України, її спроби гібридними способами підірвати демократичний устрій держав Заходу – як це все позначається на усвідомленні країнами світу того, що діялося в Україні в 30-х роках, на визнанні Голодомору злочином проти людства?
У багатьох держав світу простежують паралелі між подіями сталінських часів та нинішньою путінською агресією
– Сьогодні у багатьох держав світу мов «відкрилися очі», бо вони простежують паралелі між подіями сталінських часів у Радянському Союзі та нинішньою путінською агресією.
Тоді був терор проти всього українського народу, а сьогодні маємо терор на сході України. Це нам, діаспорі допомагає аргументувати й пояснювати нинішні події, пов’язуючи їх із минулим штучно організованим голодом, адже Росія тодішня і Росія нинішня залишаються агресорами, система дій яких з плином часу не змінилася. Росія завжди хотіла мати контроль над українцями. Нині вона наштовхнулася на відсіч, як і тоді в 30-х: Сталін та його прибічники навіть Голодомором не зуміли винищити Україну, бо народ вижив.
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
Голодомор-геноцид 1932–1933 років і нинішній погляд на ворога через приціл
У Радіо Свобода також є цікаві новини, які не потрапляють на сайт. Читайте їх у Telegram-каналі.
