Україна сьогодні перебуває в досить вузькому коридорі – країну чекають великі випробування, попереджає газета «День». З одного боку, є факт окупованих українських територій Росією, і вирішити цю проблему –надскладне завдання для українських політиків. Та і світових також. Частково це дозволяє Росії тримати Україну «на прив’язі» у зв’язку з її євроатлантичними устремліннями. З іншого боку, в 2019-му Україну чекають вибори – президентські і парламентські. Тут українцям важливо не схибити, хоча меню з кандидатів обіцяє бути не дуже оптимістичним. Видання аналізує, чому більшість політиків не здатні об’єднуватися навіть в таких складних умовах? Які шанси тих, хто вже заявив про своє об’єднання? Експерт газети політолог Вікторія Подгорна вважає, що в демократичному таборі панує обособленість. Хоча в таборі «біло-блакитних» ситуація з консолідацією не краща, адже фігура Медведчука не є привабливою для левової частини «біло-синього» електорату. Експерт переконує, що Ахметов не хоче вступати у відверто проросійську калюжу. І він не буде відверто захищати російські інтереси навіть з Новінським. Всі ці події відбуваються в умовах прагнення Росії до реваншу. Навіть Курт Волкер сказав, що Путін зараз не робитиме відверту військову агресію, тому що він чекає можливості для політичного реваншу. На Росію дуже впливають санкції. Але в політичному сенсі вони будуть наступати. Втішає те, що з українського боку суттєво змінилась кон’юнкктура політичних вподобань. Той же південь України став набагато більш проукраїнським за ці роки. Хоча Кремль активно працює на розкол в патріотичному секторі українського політикуму. А ось те, що сили, які є насправді ворогами України, мають можливість об’єднуватись у відповідні блоки, то це питання до правоохоронних органів, наголошує політолог. Цим мають займатись спецслужби. Адже тут питання не в політиці, а в підривній діяльності.
Інтрига зi спорудженням обхідного газогону в обхід України – «Північного потоку-2», який би мав «осушити» українську ГТС, – наближається до кульмінації, стверджує газета «Україна молода». Росія йде ва-банк, продовжуючи будувати свій «потік» попри численні застереження з боку США. Втiм, у Вашингтоні пояснили, що цілком можуть зірвати російські плани домінувати на європейському ринку, поєднуючи енергетику з політикою. Видання пише, що США дуже чітко продовжують висловлювати свою незгоду з будівництвом «Північного потоку-2» і «Турецького потоку». Там наголошують, що американці готові бути партнерами України. Докладніше йдеться в статті «Чергове американське попередження».
Газета «Голос України» нагадує, що Україна має 102 державні вугільні шахти. Переважна більшість з них – в зоні проведення Операції Об’єднаних сил. Лише 33 підприємства розташовані на підконтрольній Україні території. З них 4 працюють прибутково, інші збиткові через те, що роками в ці шахти не вкладали грошей на модернізацію. Сьогодні приватні та державні шахти видобувають приблизно однаковий обсяг вугілля. Проте собівартість вугілля на приватних нижча, ніж на державних. Про те, що ж робити з державними шахтами і чого чекати шахтарям та їхнім сім’ям, і як українцям забути про формулу «Роттердам+», йдеться в публікації «Така дорога ціна чорного золота».
Допоки держава не захоче знати, пам’ятати і возвеличувати полеглих воїнів армії УНР, Української Галицької армії, Карпатської Січі, УПА, українці будуватимуть уявні пантеони Великих, де кожен обиратиме Своїх. На цьому в газеті «День» наголошує доктор історичних наук Олексій Струкевич. Він вважає, що скласти розхристану національну пам’ять, склеїти її міцним клеєм може державницька політика, однак нинішній політичний істеблішмент, який тривалий час був на утриманні Кремля, досі не може позбутися постколоніального синдрому. Історик нагадує, що у довоєнній Україні всі державні посади, господарські і в сфері культури займали представники російського панівного етносу, яких сюди направляли у відрядження. Їх не цікавила Україна. Така ж ситуація спостерігалася і в колоніальний період. І хоча Україна вже 27 років незалежна, при владі продовжують перебувати чимало тих, кого Радянський Союз, система, селекціонували для управління державою. Як можна виправити ситуацію, газета розповідає в матеріалі «(НЕ)видимий пантеон».
