Світова преса продовжує аналізувати причини та потенційні наслідки церковного розколу між Україною та Росією. В статті видання The American Interest пояснюють, чому це стане потужним ударом для Кремля. Дослідницький «Карнегі Центр» тим часом публікує міркування про те, що релігійна політика стане ще одним приводом для хвилювання у 2019 році. А в статті видання The Washington Post йдеться про можливість виникнення нового фронту у конфлікті між Росією та Україною, який потенційно може мати насильницький характер.
В статті видання The American Interest пояснюють, чому церковний розкол України і Росії стане потужним ударом для Кремля. Автор переконаний, що питання стосується як церковної політики так і геополітики, а Кремль, в свою чергу, «зібрав те, що посіяв».
Криза у православному світі через рішення Вселенського патріархату дозволити створення незалежної української церкви зростає і матиме суттєві наслідки для всіх сторін.
Як і раніше в путінській Росії, долі православної церкви та російської держави в цілому продовжують глибоко переплітатися. «Тим не менш, нинішня церковна криза – це те, що держава лише посилила, ініціювала процес, який може призвести до втрати важливих доходів для церкви та погіршити її міжнародний вплив. Криза може завдати значної шкоди гармонії церкви та російської держави, навіть якщо навряд чи вона принесе давно вже необхідне розмежування між світською та духовною владою», – пояснює автор.
При цьому РПЦ відмовляється визнавати зовнішню політику Кремля джерелом її поточних проблем. Це, в свою чергу, цілком зрозуміло, адже Кремль є найвищим гарантом добробуту російської церкви та сприятливого ставлення з боку податкових органів, пояснює автор. Тож зрозуміло, чому церква і держава продовжують зміцнювати один одного в путінській Росії.
«Як і всі релігійні установи, офіційно визнані державою, церква звільнена від оподаткування на доходи, що оцінюються в 500 мільйонів доларів на рік. Але її привілейовані відносини з державою йдуть набагато глибше. Церква має величезні секретні комерційні інтереси і користується пільговим патронатом Центрального банку», – йдеться у статті. Тож, що б не говорила Конституція, РПЦ є фактично державною церквою, зауважує автор.
Росія, в свою чергу, також культивує підтримку церкви. «Кремлю потрібне спокійне населення, яке добре гармонує з церковними закликами до послуху, витривалості та поваги до влади. Церква також зіграла певну роль у розгромі опозиційних протестів 2011-2012 років», – нагадує автор.
Від’єднання ж українського православного сегменту принесе великі збитки церковним інтересам Москви, мовиться у статті. Українські парафії займають понад третину всіх її парафій, і вони генерують значний грошовий потік, пише автор.
Розкол України з Московським патріархатом стане потужним ударом для Кремля, адже він ставить під сумнів саму ідею «русского мира» – туманну імперську концепцію, яка допомагає російським лідерам виправдати втручання у справи сусідніх держав, пише автор. Розкол церкви підірве духовні припущення цієї ідеології, переконаний автор.
Аналітик європейського офісу міжнародного дослідницького «Карнегі Центру» Томас Де Вааль у своїй публікації розмірковує над церковним розколом між Росією та Україною та наголошує: релігійна політика стане ще одним приводом для хвилювання в Україні у 2019 році.
На його думку, прагнення України до створення незалежної церкви зав’язане на сучасній політиці і є досить ризикованим. Розкол, очевидно, скоріше є наслідком конфлікту між Росією та Україною, який почався у 2014 році. Сам президент Петро Порошенко відкрито говорить про те, що це питання стосується національної безпеки та «глобальної геополітики», пише автор.
Щоправда, для Порошенка це питання пов’язане також із бажанням бути переобраним на виборах 2019 року. Якщо у 2014 році він балотувався у якості бізнесмена та реформатора, зараз він хоче презентувати себе у якості батька нації із надзвичайно патріотичним гаслом: «Армія, віра, релігія».
«Просування церковного питання на порядку денному дійсно виграє йому голосів, але якою ціною?», – запитує автор.
В Україні багато говорять про це питання, на відміну від Росії. Деякі коментатори звинуватили російську церкву в неможливості піти на компроміс. Але справа у тому, що російській стороні не потрібно багато робити, адже у разі виникнення насильства через церковний розкол все відбуватиметься на території України, і провину за все можна буде покласти на українських політиків та їхніх прихильників, мовиться у статті.
Московський патріархат все ще має мільйони прихильників в Україні, і «нова автокефальна церква зможе називати себе національною церквою України, лише якщо вона зможе переконати тисячі священиків, які в даний час залишаються вірними Московському патріархату, піти на зраду, разом із парафіями та церквами».
«Саме тут ситуація може перетворитися на потворну. Це рідкість, коли академік звучить більш тривожно, ніж журналісти, але український вчений Всеволод Самохвалов попереджав про небезпеку релігійного конфлікту задовго до того, як світ зацікавився цим», – нагадує автор.
Ще у лютому він писав, що навіть незважаючи на те, «що церковні еліти з обох сторін можуть бути не настільки радикальними та конфліктними, як це може здатися, ситуація на місцях може спровокувати насильство і викликати ще один конфлікт, який би був справді внутрішньоукраїнським та мав би високий рівень вираженого релігійного виміру. На відміну від війни на Донбасі, цей тип конфлікту буде набагато менш керованим і таким, що піддається раціональним перемовинам. Це може призвести до фрагментації політичного простору, зростання радикальної ультраправої консервативної політики та масштабного насильства та хаосу», – цитує автор академіка.
В статті американського видання The Washington Post йдеться про те, що церковний розкол між Україною та Росією погрожує відкрити новий фронт у конфлікті між двома країнами, і він потенційно може мати насильницький характер.
Автори статті нагадують, що Вселенський патріарх Варфоломій 11 жовтня цього року розпочав процес надання автокефалії українській церкві. Таким чином, це визволить її з-під контролю Російської православної церкви. Але наслідки можуть бути небезпечними.
Багато українців вже давно хотіли мати свою незалежну церкву, проте цей попит значно посилився після вторгнення Росії в східну Україну у 2014 році. Сьогодні багато українських політиків, журналістів та дослідників звинувачують московську церкву у використанні своїх українських парафій для підтримки «гібридної війни» Кремля проти Києва, а сама РПЦ має досить тісні стосунки з російським урядом, йдеться у статті.
Тож із отриманням незалежності українською церквою, віруючі та духовенство кожної парафії мають вирішити до якої гілки вони належатимуть, хоча й для церков не існує жодних формальних правил, які керують процесом переходу до іншого патріархату, йдеться у статті.
Автори також нагадують слова речника Кремля Дмитра Пескова, який нещодавно сказав, що «у випадку, якщо події увійдуть в русло протиправних дій, то, звичайно, як Росія всюди захищає інтереси росіян і російськомовних, то також, і про це неодноразово говорив Володимир Путін, Росія захищає інтереси православних».
Заява Пескова викликає занепокоєння, оскільки Росія історично використовує підроблені «порушення прав» їхніх російських «співвітчизників», щоб виправдовувати свої військові втручання, наприклад в Грузію та Україну.
Не важко уявити те, що Кремль використовує релігійну напруженість для подальшого поділу населення, розпалювання насильства та поширення дезінформації в Україні, пишуть автори.
«Мета Путіна в Україні – дестабілізувати український уряд. Це може принести йому нову, золоту можливість розпалити підрив напередодні українських парламентських та президентських виборів 2019 року. Закликати українців ненавидіти один одного і не довіряти своїм лідерам буде політичною перемогою для Москви», – мовиться у статті.
А це, в свою чергу, означає, що підхід Києва до такого перехідного періоду матиме значимість ще довго після виборів 2019 року, переконані автори.
