Українське яблучко. Продати за безцінь чи залишити гнити на деревах?

Не вродило – біда і вродило – біда. Фермери-садівники Дніпропетровщини скаржаться на збитки через цьогорічний великий врожай яблук, який вони не можуть збути за адекватними цінами. Торговельні мережі, гуртівні та заводи з виробництва соків цьогоріч скуповують яблука за вкрай низькими цінами. У деяких господарствах Дніпропетровщини відмовилися збирати врожай, бо порахували, що його вигідніше залишити гнити на деревах. Цьогорічне яблуко буде дешевим для українського споживача, кажуть фермери, але в перспективі це може призвести до різкого скорочення яблуневих садів й українцям доведеться їсти чужі, заморські яблука. Вихід з ситуації вони вбачають у втручанні держави й дотаціях. Між тим експерти наполягають на тому, що українським виробникам соковитого фрукту потрібен більш ефективний менеджмент.

Фермер з Петриківського району Іван Ярмолюк має 80 гектарів плодових насаджень і закоханий у садівництво. Каже: українські садівники – це великі мрійники, які, попри все, з року в рік намагаються насаджувати нові дерева, експериментувати з сортами та технологіями. Цього року в їхній справі невдача: виростили надто високий врожай і не можуть збути за цінами, які б покрили витрати.

«Яблука деякі торговельні мережі закуповують по 3 гривні за кілограм. Це з доставкою до них, це з ПДВ, це з логістикою. Тобто тут ми можемо заробляти в кращому разі 1 гривню-1 гривню 30 копійок, а собівартість виробництва кілограма яблук складає від 3 до 4 гривень. Збитковість величезна. Частина моїх колег не збирає врожай, бо передбачають, що ціни не буде і в подальшому. А сам збір і подальше зберігання потребує витрат. Є ще яблуко «некондиція» – впало, вдарилось. Таке ми, звісно, не веземо на базар, в магазини. Але в минулі роки ми на ньому заробляли хоч 2-3 гривні, менше собівартості, але хоч щось. Цього року за нього дають справді копійки, і їх ще треба поділити на того, хто збиратиме ці яблука. 10-15 копійок у залишку – це смішно. І страшно», – зазначає фермер.

Українське яблуко стане екзотикою?

Закупівельна ціна на якісне десертне українське яблуко, жаліються фермери, впала до дуже низького рівня – 2-3 гривні за кілограм. Ціна на так зване промислове яблуко ще нижча і не покриває навіть витрати на його збір – 70 копійок за кілограм. Багато виробників навіть відмовляються збирати врожай, залишаючи його на деревах.

​Іван Ярмолюк свій врожай зібрав, але нинішня ситуація, каже, може відбити натхнення займатись цим бізнесом у перспективі.

«Колеги призупиняють закладку нових насаджень плодових. А якщо не вкладати кошти в нові насадження, буде дефіцит. Закладка 1 гектару саду коштує від 20 до 40 тисяч доларів США. Уявляєте! Окупність – через 6 років, але це за умови, коли ринок більш-менш прораховується. А зараз він не прораховується. Призупинені всі закладки. Нашого запалу поменшало, перспектив на яблуко ми не бачимо на кілька найближчих років. Ми пережили вже не одну кампанію, коли викорчовувались сади. На порозі ще однієї стоїмо. Дуже швидко час плине, і через 3-5 років матимемо дуже високі ціни або тільки іноземні яблука на полицях», –​зауважує фермер.

​В очікуванні на втручання держави

Голова асоціації фермерів Дніпропетровщини Анатолій Гайворонський вихід із ситуації вбачає у втручанні держави, зокрема, Антимонопольного комітету, який, на його думку. має перевірити, чи не було корпоративної змови на ринку торгівлі й переробки яблук. Він та його колеги також говорять про потребу в державних дотаціях.

«Невтручання держави може призвести до тяжких наслідків. Садоводи потребують допомоги, і це важливо, бо на наступний рік можемо залишитись з одними імпортними плодами. Отут має втрутитись Антимонопольний комітет, аби ці ціни були більш прогнозовані. Не можна ж так: коли перевиробництво яблук – і всі переробники зразу скинули ціни. А сік-то вони продають за колишніми цінами або й дорожче, а яблуко закупляють за копійки», – заявляє Анатолій Гайворонський.

«Для фермерів ПДВ у Франції – 7%, у Німеччині – 5%, у Польщі – 0%... Україна – 20%. Про дотації. Німеччина цього року постраждала від засухи і фермерам країни виділили 1,5 мільярди євро на компенсацію збитків. Для нас це фантастичні цифри, які можуть лише наснитись», – додає фермер Віталій Гуртовий.

В інших областях та сама проблема, лишати врожай в садках не ризикують

Фермери Дніпропетровщини не єдині, у кого цьогоріч перевиробництво яблук. Їхні колеги з Вінниччини, яка посідає перше місце в Україні за обсягами вирощування яблук, порахували, що зібрали на третину більше, ніж торік. Але якщо минулого року сортові яблука прямо зі саду продавали по 10-12 гривень за кілограм, то зараз ціна у чотири рази нижча –2,5-3 гривні. Але й за таку не завжди вдається реалізувати, бо немає попиту.

Фермери Буковини здають десертні яблука по 3 гривні за кілограм, а промислові – по 60-70 копійок за кілограм. Частина виробників, які мають умови для зберігання, призупинили продаж, очікуючи на «розвантаження ринку». І хоч яблука збирати невигідно, залишати врожай у садках не ризикують. Наслідком може стати окислення ґрунтів, а на відновлення знадобляться великі капіталовкладення, пояснюють буковинські садівники.

Виробляти якісний продукт, а не сировину…

Економіст інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) Андрій Ярмак не вважає державне регулювання виходом з ситуації, що склалась. Його порада українським садівникам – більш ефективний менеджмент, конкретно тим, хто займається яблуками, – виробництво якісного продукту, а не сировини, й активний експорт до країн Азії. Про це він розповів в інтерв’ю для Радіо Свобода.

– Пане Андрію, чи була прогнозованою ця ситуація? Скорочення попиту на яблуко –це ж світова тенденція?

– Чи була прогнозована ситуація? Вперше про це я говорив на яблучній конференції в серпні 2017 року. Потім повторював у грудні. Ну й з січня регулярно попереджав. Я прогнозував ціну на рівні 5 гривень за якісне яблуко. Зараз вона саме така і є – якісне відсортоване яблуко дуже радісно мережі купують по 5-6 гривень за кілограм.

Щодо ціни – яблука всі різні. І наші виробники, на жаль, не завжди це розуміють. Дуже багато людей взагалі не розуміють концепцію того, що є товаром. Я поясню.

Яблуко в саду – це навіть не сировина. Сировиною яблуко стає, коли його зібрали і заклали на зберігання. І воно залишається сировиною, допоки його не відсортують, не упакують належним чином і не доставлять покупцю (оптовику або мережі). Відповідно, 99% українських виробників займається виробництвом сировини, і ніколи не вкладало коштів у виробництво товару, або готової продукції.

Щодо промислового яблука, то це взагалі не товар, а відходи виробництва. Якщо цікаво, то я детально пояснював в блозі, чому це яблуко не має перспектив в майбутньому.

Щодо скорочення світового попиту на яблуко, я теж говорю вже кілька років. Причин багато, але головна полягає в тому, що яблуко витісняють снеки (перекуси), які є зручнішими, і тому, що з’являється багато інших фруктів. Найбільше «давить» яблуко розмаїття ягід.

– У чому проблема українського виробника?

– Проблема в тому, що ми, маючи унікальні умови для вирощування преміального яблука, яких немає в більшості країн світу, вирощували абияке яблуко багато років. Чому так було? Бо Росія забирала все. Їм не важливо було, яке це яблуко, як воно відсортоване і т.п.

Ті сорти, що користувалися попитом в Росії, на жаль, нецікаві вже давно більше нікому в світі. І ті технології, які дозволяли вирощувати непреміальне яблуко, не дозволяють нічого заробити зараз в інших країнах.

Але сьогодні є виробники в Україні, які отримують за своє яблуко навіть до 15-20 грн/кг, експортуючи його в країни Азії, та по 10-15 грн/кг, експортуючи до ЄС та Близького Сходу.

І на це яблуко є попит, бо воно якісне, чудово забарвлене, відсортоване та запаковане відповідним чином.

Відповідно, нічого, крім бажання, не заважає вирощувати таке яблуко. Україна має доступ до землі та води, а також унікальний клімат для отримання забарвленого яблука. А також дешеву робочу силу (дуже дешеву!), дешевшу електроенергію, дешевші пально-мастильні матеріали. Ми є конкурентними порівняно з будь-якою країною світу.

– Який вихід із ситуації для українських фермерів?

– Фермери багато років мали дуже великі прибутки від виробництва яблук. Їм ніхто не заважав їх інвестувати в виробництво якісного яблука.

Звичайно, у нас є ще одна ментальна проблема, яка заважає успішному експорту – це недовіра одного фермера до іншого. Вони не можуть і не вміють кооперуватися, що робить їх слабкими на міжнародних ринках. Бо всі інші провідні експортери активно кооперуються. А наші конкурують один з одним замість конкурувати з іноземними постачальниками.

– Тобто вихід для українського виробника – це грамотний менеджмент? Але що робити зараз?

Для всіх виробників у світі. Але якщо говорити конкретно про яблуко, то наш вихід – це виробництво якісного продукту! А не сировини. Й активний експорт до Азії.

Зараз зробити особливо немає чого, насправді. Немає продукту – нічого не продаси. У нас десертного яблука 500 тисяч тонн, а у поляків кілька мільйонів. І та ж біда.