Упродовж трьох днів у виставкому залі Запоріжжя «Козак-Палац» проходить книжковий фестиваль «Запорізька книжкова толока». На ньому представлено понад 70 видавництв та друкарень. Радіо Свобода поцікавилось у відвідувачів та видавців, яку літературу обирають запорожці та чи читають вони книжки українською.
Ярмарок-продаж книжок із різних куточків України, лекції та презентації від понад сотні діячів культури та письменників, фільмопокази, різноманітні майстер-класи – це фестиваль «Запорізька книжкова толока». Захід відбувається у Запоріжжі вчетверте.
Мешканець Запоріжжя Сергій на Толоці не вперше – відвідує всі книжкові фестивалі, починаючи з моменту заснування заходу у 2015 році. Цього разу встиг придбати 7 книжок. Демонструє частину купленого. Каже, завдяки «Запорізькій книжковій толоці» став більше читати друковані книжки.
«Стали більше купляти, стали більше читати книжок на папері, не в електронному вигляді. Обираю україномовні книжки. Треба розвивати нашу мову», – ділиться чоловік.
Не вперше на фестивалі і Таїсія. Дівчина розповідає, що придбала для себе науково-популярну літератури, посібники з самостійного вивчення польської та англійської мови.
«Перші два роки я працювала тут волонтером. Кожного року відвідую. Це як традиція вже. Таке розмаїття! Хочеться купити все – навіть вчишся вибирати, що більш цікавить, – каже Таїсія. – Звісно, хотілось би українською, але деякі книжки є лише російською, тому доводиться купляти російською».
Є серед покупців і такі, що взагалі не звертають увагу на мову видання. Олександр цілеспрямовано прийшов на Толоку у пошуках книжок із історії. Придбав для себе 3 книжки і розмірковує щодо купівлі четвертої. Розповідає, що полюбляє читати наукові дослідження з історії і купує книжки незалежно від мови видання.
«Я вільно російською і українською читаю. Тільки шукаю те, що мені цікаво. Якщо бачу, що цікава книжка, то навіть по-білоруськи читаю. Якщо цікавий автор, то читаю по-білоруськи – лише перестроююсь на білоруську і читаю», – розповідає Олександр.
«Ми приїжджаємо, щоб заохотити і доносити наші знання»
Цього року на «Запорізькій книжковій толоці» представлені понад 70 видавництв із різних міст України. Є як постійні учасники, так і новачки фестивалю. Головний редактор львівського видавництва «Астролябія» Богдан Пастух на запорізькому заході вперше. Ділиться враженнями від запитів місцевих книголюбів.
«Дуже різноманітний попит. Я бачу, що чоловіків дуже цікавить військова тематика, бо ми видаємо мілітарну літературу, фактично класику мілітарної літератури – різні посібники для військових, тактичних дій. Дуже різні смаки. Беруть і фантастику, купують», – розповідає видавець.
Ми живемо в Україні, видаєм українську книжку, підіймаємо українську книжкуБогдан Пастух
Представлена видавництвом література, в тому числі переклади класичної і сучасної європейської літератури, виключно українською мовою, та незважаючи на це, каже Богдан Пастух, запорізькі покупці жодного разу не запитували його щодо російськомовної версії видань: «Жодного питання з приводу того, чи є у нас російськомовна література. Я думаю, що це питання надумане насправді і думаю, що люди розуміють, що нема чого питати, бо ми живемо в Україні, видаєм українську книжку, підіймаємо українську книжку, тому не доводиться про це говорити».
Директорка київського видавництва «Кліо», що спеціалізується на виданні наукової літератури, Віра Соловйова на «Запорізькій книжковій Толоці» вдруге. Зазначає, що смаки і вподобання запорізьких читачів подібні до тих, що мають відвідувачі книжкових фестивалів у інших регіонах України.
«Немає відмінностей. Ми маємо одні і ті ж самі проблеми і хвороби, і ми маємо одні й ті ж запити. Ми просто зростаємо як громадянське суспільство. На виставку книжкову приходять люди небайдужі, тому вони шукають. Кожен має свій смак, свої вподобання», – каже директорка видавництва.
Віра Соловйова додає: «Ми представляємо історію України, і мені приємно, що саме історія України теж має добрий попит. Автори, які десь мають походження з цих теренів – професор Мицик, котрий із Дніпра, Сергій Плохій, чи навіть Дмитро Мешко, який написав про німців Причорномор’я – вони мають тут попит. Я втішена, що є зацікавлення і з питань української мови.
Ми тому і приїжджаємо, щоб заохотити і доносити наші знання з тим, щоб ідентифікувати кожного з нас, щоб ми пам’ятали і розуміли, що ми українціВіра Соловйова
Минулого року я була дуже зворушена ситуацією, що у цій споруді є курси української мови і коло мене зупинився гурт жіночок, які слухали хвилин 20, як я розповідаю про книжки, бо вони сказали, що практикуються, бо їм мало хто говорить українською мовою. Ми тому і приїжджаємо, щоб заохотити і доносити наші знання з тим, щоб ідентифікувати кожного з нас, щоб ми пам’ятали і розуміли, що ми українці».
«Фестиваль провокує читання у хорошому сенсі цього слова»
Цьогорічна «Запорізька книжкова толока» традиційно триває три дні – з 26-ого по 28-ого жовтня. Перший день заходу припав на кінець робочого тижня, та незважаючи на це фестиваль встигло відвідати близько 3 тисяч гостей, каже директор «Запорізької книжкової толоки» Ігор Гармаш.
Має збільшуватися кількість людей тому, що фестиваль провокує читання у хорошому сенсі цього словаІгор Гармаш
«У нас на першому фестивалі було 7 тисяч відвідувачів, на другому – 10, на третьому – 12. Я не знаю, яка буде підсумкова кількість відвідувачів цього року. Ми самі гадаємо над цим, тому що десь є мабуть точка, межа наповненості, бо ми маємо «пощупати» цю спільноту. Щороку, я розумію, що має збільшуватися кількість людей тому, що фестиваль провокує читання у хорошому сенсі цього слова», – говорить Ігор Гармаш.
Директор «Запорізької книжкової толоки» також називає потенційну чисельність мешканців Запоріжжя, що можуть стати гостями фестивалю: «Очевидно, що це не може бути 700 тисяч (ред. – орієнтовна кількість населення Запоріжжя), хоча ми б цього прагнули. Але, принаймні, в наших якихось мріях поняття 3% адекватних людей, що можуть змінити світ: то 3% у Запоріжжі – це 20 тисяч населення. Якщо на фестиваль буде приходити 20 тисяч, то ми будемо думати, що це дійсно та громада, яка може творити просто дива. Ми ще не дійшли до цього, але сподіваємося, що це реально».
