У Кремлі невдоволені тісними економічними зв’язками України і Білорусі – Тарасюк

Президент України Петро Порошенко у Гомелі зустрівся віч-на-віч із білоруським колегою Олександром Лукашенком. Експерти констатують: в умовах російської агресії такі зустрічі є важливими, бо дають можливість убезпечити країну з північного флангу. Водночас, частина експертів закликають українське керівництво не втрачати пильність, оскільки, наголошують, Кремль не лише контролює органи безпеки Білорусі, а й має дві військові бази на її території. Що насправді​ відбувається у відносинах України і Білорусі?

​Віталій Портников: Цікаво, що один із перших візитів, які після 2014 року здійснив ще тоді виконувач обов’язків президента України Олександр Турчинов, був до Мінська. Президент Порошенко зараз у Гомелі. Є якийсь дисонанс. Може, це просто так дипломатія працює, пане Тарасюк?

​Борис Тарасюк: Зовні воно виглядає нелогічно. Знаючи про авторитарні замашки Лукашенка, що є серйозні претензії з боку міжнародної спільноти щодо стану з правами людини і демократії у Білорусі, але, з іншого боку, ми повинні враховувати зі своїх інтересів в частині, що стосується національної безпеки України. Я позитивно оцінюю нинішню зустріч у Гомелі. В умовах війни з Російською Федерацією для нас дуже важливо убезпечити себе з північного флангу. Маючи тисячокілометровий кордон з Білоруссю, дуже важливо бути впевненими у тому, що звідти нам немає загрози.

Я не буду стверджувати, що Білорусь виконує всі вказівки Кремля, але те, що в Мінську прислуховуються до рекомендацій, скажімо, Кремля – це однозначно. Інакше не було би ситуації, за якої майже 10 років не відбувалося ратифікації Договору про кордон між Україною і Білоруссю, за якої й досі дві третини нашого кордону не демарковані. Це дуже серйозна справа – йдеться про національну безпеку України. Серйозне питання – який рівень свободи йому (Лукашенку – ред.) дозволяє Путін?

Мені відомо, що у Кремлі висловлюють незадоволення тісними економічними контактами між Україною і Білоруссю. Навіть Мінську закидають, що він ніби допомагає українським танкам з пальним. Для нас важливо мати поставки нафтопродуктів з Білорусі.

За вісім місяців цього року товарообіг досяг дуже серйозної цифри – 3,5 мільярди доларів! Це майже стільки, скільки з Польщею (з Польщею трішки більше) і Німеччиною – з найбільшими торговельними партнерами України в Європі.

У нас зовсім різні підходи до питань демократії, прав людини, але ми маємо стратегічні інтереси, в тому числі інтереси нацбезпеки.

– Пане Безсмертний, як ви оцінюєте логіку стосунків із Білоруссю?

​Роман Безсмертний: З моєї точки зору, абсолютно ніякої різниці в режимі кордону що з Росією, що з Білоруссю немає. Тому що Лукашенко взагалі не контролює безпекові органи, ФСБ господарює на території Білорусі, а КДБ Білорусі і Слідчий комітет – такі собі підрозділи ФСБ Російської Федерації. На території Білорусі дві військові бази – стратегічної і тактичної авіації, які спрямовані на Захід.

І три тижні тому в Білорусі завершилися перемовини, де російська сторона тиснула щодо утворення ще двох воєнних баз із розташуванням живої сили. Білорусам поки що вдалося вивернутися, але змусили міністра внутрішніх справ підписати угоду, що Росія надаватиме допомогу жандармерією для охорони громадського порядку, а також кордону. Зрозуміло, якого кордону.

Тому процес збільшення кадрового потенціалу російських військових на території Білорусі відбувається. Навчання «Захід-2017», за наслідками якого декілька батальйонів і бригад російської живої сили залишилися як охорона аеродромів відповідних військових баз. Ситуація для України в північному напрямку є дуже небезпечною. Абсолютно нічим не відрізняється, ніж східний кордон.

Щодо постачання нафти, то Білорусь в долі постачання займає офіційно 43%. Ще 30%, як кажуть фахівці, є контрабанда. Там заходить давальницька нафта. По суті, маємо не білоруські паливно-мастильні матеріали, а російські. Останній стрибок ціни, який маємо на нафтопродукти, не що інше, як створення комусь виборчого фонду.

– Пане Тишкевич, під час цього форуму в Гомелі віце-прем’єр України Геннадій Зубко звернувся до білоруських учасників із пропозицією, щоб вони виступали білоруською мовою. Як ви вважаєте, Мінськ взагалі може розмовляти білоруською у стосунках із Україною?

​Ігар Тишкевич: Для Білорусі є певний інтерес в Україні, який сформований ще декілька років тому.

Перше – український ринок є таким собі балансиром впливу на російський ринок, так само як і політика в Китаї останніх років.

Друге – це те, що українське керівництво може виступати «адвокатом диявола», якщо можна так сказати, в контактах між Білоруссю та структурами ЄС. Проте це можливо щодо технічного, економічного співробітництва.

Тут питання полягає, чи Україні потрібна Білорусь, яка певною мірою залежна від України, навіть з Лукашенком на чолі, чи Україні в першу чергу потрібно, щоб білоруська делегація обговорювала питання демократії у всьому світі? Якщо демократія – це одне, якщо ж питання залежності Білорусі, в тому числі від України, тому що в Мінську в першу чергу рахують не те, які гасла, а де і наскільки вигідна та чи інша країна для співробітництва, тоді зовсім інша розмова й інша політика.

НА ЦЮ Ж ТЕМУ:

Лукашенко фактично визнав війну Росії на Донбасі і назвав українців братами