Гості програми «Ваша Свобода»: Олексій Гарань, професор політології Національного університету «Києво-Могилянська академія»; Павло Казарін, журналіст проекту «Крим. Реалії»; Ілля Пономарьов, колишній депутат Держдуми Російської Федерації.
У Керчі 19 жовтня прощалися із загиблими внаслідок стрілянини і вибуху в коледжі в Керчі. За офіційними даними окупаційної влади Криму, внаслідок вибуху 17 жовтня загинула 21 людина, включно з самим нападником. Трагічні дні особливо для мешканців анексованого Криму, тому що вони усвідомили, в якій ситуації може опинитися така територія. Хоча, безумовно, від таких речей ніхто сьогодні не застрахований ні в Україні, ні в інших країнах світу.
Віталій Портников: 18 жовтня президент Росії Путін назвав причини трагедії у Керчі: «результат глобалізації». З іншого боку, людина, яка була винуватцем цієї трагедії, зростала в атмосфері ненависті, яка сьогодні розповсюджується на територіях, контрольованих російською пропагандою. Пане Герань, це могло бути теж частиною тла?
Зараз в Росії «атмосфера фортеці», яку всі намагаються захопити, вона всім має давати відсіч, а звідси йде мілітаризація, нагнітання ненависті до сусідівОлексій Гарань
Олексій Гарань: Як частина тла, безумовно. Від цих трагедій зараз не застрахований ніхто, не застрахований від терористів, від політичних терористів, від просто психопатів, від людей, які бачать насильство і хочуть принести «рай на землю» з використанням терористичних заходів. Це може трапитися у будь-якій країні. На жаль.
Але для тероризму існують соціально-економічні і соціально-політичні наслідки. Та атмосфера, яка зараз в Росії, «атмосфера фортеці», яку всі намагаються захопити, вона всім має давати відсіч, а звідси йде мілітаризація, нагнітання ненависті до сусідів, до інших народів, до інших конфесій, очевидно, що це створює відповідне тло.
Якщо дітей із дитинства виховують на військових парадах і на військових «утрєнічках», де вони марширують зі зброєю, граються зі зброєю, приставляють цю зброю до скроні своїх ровесників, то очевидно, що все це створює відповідну атмосферу.
(Повна версія програми)
– Пане Казарін, у перші години після трагедії у Керчі здавалося, що у Москві готові використати цю ситуацію заради нового нагнітання конфлікту з Україною. Можна сказати, що саме цей привід вже вичерпаний? Тому що Москві не вдалося поки що знайти достатніх «доказів» і хоча би вигадати «достатні докази» української причетності до цього.
Павло Казарін (переклад): Досвід існування Російської Федерації і її пропагандистської машини доводить одну просту річ – їм не потрібен реальний casus belli. Вони завжди можуть придумати. Російська Федерація потребувала би приводу для ескалації, то цей привід могла би отримати з будь-якого зі своїх рукавів.
У цьому сенсі виглядає навіть дивним те, що в Російській Федерації вирішили не кваліфікувати те, що відбулося, як терористичний акт. Кваліфікували його, як вбивство двох і більше людей, вчинене суспільно-небезпечним чином. Як на мене, для російських силовиків це буде дуже зручний привід. Навіть було неочікувано, що переміг здоровий глузд.
Олексій Гарань: Якби хотіла фейкові докази сфабрикувати на місці (Росія – ред.), то могли б це сфабрикувати. Але, на щастя, є соцмережі. Тому що вдалося подивитися, а чим же ж дихав цей хлопець. Виявилося, що він дихав зовсім не українським націоналізмом, а якраз російським шовінізмом.
– До речі, за даними джерел російського видання «Комерсант», Владислава Рослякова зараз перевіряють на зв’язки з «Правим сектором» і УНА-УНСО. Остання організація, пише «Комерсант»: «Вже попадалася на підготовці теракту в навчальному закладі в Росії. В організації цього злочину звинувачують киянина Павла Гриба».
Це теж показує, що ще нічого не закінчилося.
Президент України Петро Порошенко у зв’язку з трагедією у Керчі звернувся до українських громадян, які проживають на території анексованого Криму: «Коли гинуть українські громадяни, де це не відбувалося б, це трагедія...».
Російська пропаганда відразу почала використовувати ситуацію в Керчі, щоб нагадати, що це не українська територія, що реакція української влади свідчить про те, що Київ вже майже відмовляється від Криму. До цієї пропагандистської атаки долучилися і певні проросійські пропагандисти і на території самої України, які почали говорити про «невідповідні дії» української влади.
Пане Казарін, що ще могла українська влада зробити, щоб переконати російських і проросійських пропагандистів у тому, що слова президента достатньо чітко продемонстрували приналежність Криму до України?
Трагедія, настільки масова і жахлива за масштабами, могла би стати приводом для загальнонаціональної жалобиПавло Казарін
Павло Казарін: Я не впевнений в тому, що російських чи проросійських пропагандистів ми можемо в чомусь переконати, тому що їх мотивація визначається товщиною їхнього гаманця.
Але офіційний Київ? Трагедія, настільки масова і жахлива за масштабами, могла би стати приводом для загальнонаціональної жалоби. З одного боку, цей траур міг би бути актом емоційної солідарності з українськими громадянами, які вимушені жити на території анексованого Криму, а з іншого боку, був би недвозначний сигналом всьому цивілізованому світу про те, що Україна пам’ятає про 2,5 мільйони своїх громадян...
– Відбулося ухвалення постанови Держдуми Росії, в якій говориться, що «українське керівництво ступило на шлях перетворення України на плацдарм боротьби з Росією та її народом на всіх можливих фронтах і напрямках». І виступ президента Путіна під час Валдайського дискусійного клубу, під час якого він сказав, що може нормалізувати стосунки тільки з наступним українським керівництвом, і що якщо Україна діятиме так, як діяв президент Грузії Саакашвілі (мається на увазі російсько-грузинська війна 10-річної давнини), то Україна отримає те ж, що отримала й Грузія. Це фактично масоване залякування...
Якось все це дуже швидко. І слова про «терористичну державу» з самого проекту документа зникли (не вдалося «українського сліду» знайти»), а сам документ залишився незрозуміло для чого.
Ілля Пономарьов (переклад): У мене вже «спухла голова» через те, який сенс цієї заяви? У мене була ще версія, що просто депутати побоялися відстати і не потрапити «до раю» за своїм президентом.
Тому треба було встигнути застрибнути у потяг, який відходив. Але занадто короткий термін був між заявою Путіна і появою ось цієї заяви... Не думаю, що це було цілеспрямовано. Думаю, що це був експромт.
Коли людина так жартує (у нього специфічне почуття гумору, але все ж це був жарт), то це означає, що у нього щось схоже крутиться. Коли він говорить, хто потрапить «до раю», а хто – «до пекла», означає, наскільки серйозний резонанс у Кремлі щодо того, що зараз відбувається стосовно автокефалії України.
