У новому офісі української редакції Радіо Свобода – спільно з Центром дослідження визвольного руху та Галузевим державним архівом СБУ – презентували 47 документів про те, як Комітет державної безпеки СРСР стежив за радіостанцією протягом кількох десятиліть.
На початку 2009 року представника «ворожого голосу» – журналіста української редакції Радіо Свобода Ірину Штогрін уперше впустили в архів КГБ. Тоді це вже був, звісно, архів СБУ із новим директором Володимиром В'ятровичем. Радіо Свобода звернулося до нього із інформаційним запитом щодо документів, які б свідчили про глушіння радіостанції, прослуховування, стеження за аудиторією і змістом радіопрограм. Проте, документів тоді не знайшли. Архіви тільки почали розсекречувати, зусилля нового керівництва натикалися на спротив старої системи, не вистачало ресурсів. Архіви поступово почали оцифровувати і робити доступними для всіх.
Пройшло майже 10 років до того моменту, поки документи про стеження за Радіо Свобода віднайшлися.
Журналістка Радіо Свобода Софія Середа, яка публікує розповіді людей про пошуки в архівах відомостей про їхніх рідних, зокрема і репресованих радянською владою, звернулася до Центру визвольного руху і архіву СБУ й отримала ці документи. У своєму матеріалі «Ворожий голос» Радіо Свобода під прицілом КДБ» вона виклала документальні свідчення прослуховування, глушіння, стеження, провокацій відносно діяльності Радіо Свобода.
«Для КГБ однакову загрозу становило поширення інформації як про актуальні репресії – проти дисидентів, які мали місце в 1960-1970 роках, так і поширення інформації про історію України: репресії «сталінського» періоду 1920-1930 років, про Голодомор. Для багатьох українців Радіо Свобода було джерелом цієї інформації», – зазначає голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В’ятрович.
Спільна робота над архівами КДБ триває. Нещодавно в коробках знайшли плівки із записами ефірів Радіо Свобода. Це унікальні записи, які збереглися лише у цих записах.
«Я належу до того покоління, чия свідомість формувалася темними глухими щербицькими вечорами під шум, тріск, лютий рев ефіру, звідки звучить красиво поставлений голос Емми Андієвської: «Говорить Радіо Свобода!». Це ціле покоління, яке виросло із цим рупором альтернативної інформації. Радіо Свобода вчило нас контролювати, перевіряти інформацію, співставляти факти і опиратися маніпуляціям. Це ті якості, які нагально необхідні сьогодні молодій аудиторії», – зазначає письменниця Оксана Забужко.
Один з фігурантів дослідження, літературознавець, письменник і дисидент Іван Дзюба підкреслює, що окрім донесення важливої інформації, Радіо Свобода грало ще одну визначну роль.
«Давали відчути, що є інший світ, який живе за іншими законами, в якому є свобода, дотримання прав, що це не ілюзія, а така реальність може бути в світі. Це підтримувало людей всередині країни, людей, які хотіли змін», – розповідає Іван Дзюба.
Глушать і сьогодні
КГБ, а тепер ФСБ, не змінив свого ставлення до Радіо Свобода, помінялися лише методи та засоби протидії поширенню об'єктивної інформації.
Це «не віртуальні виклики, якщо говорити про глушіння сьогодні», наголошує директор Української служби Радіо Свобода Мар’яна Драч.
Рік тому радіостанція розпочала цілодобове мовлення для кримчан. І «невдовзі після початку мовлення, призначений Кремлем керівник Аксьонов сказав про те, що сигнал потрібно глушити піснями, як у Північній Кореї. Глушіння сьогодні продовжується, і це не просто глушіння: продовжуються обшуки у кримчан, яких підозрюють у співробітництві з Радіо Свобода. Одного дня, на світанку, в квітні 2016 року було 7 таких одночасних обшуків», – розповідає директор Української служби Радіо Свобода.
Дві справи щодо журналістів Радіо Свобода розглядає Європейський суд з прав людини: справа Миколи Семени і справа Наталки Седлецької.
«Зараз в неволі наші колеги – Микола Семена і Станіслав Асєєв. Глушать голос Радіо Свобода і зараз, на жаль, іншим способом на окупованих територіях Донбасу і анексованого Криму. Та ми працювали і будемо працювати якомога краще для того, аби в певний період часу ніхто в архівах теперішніх спецслужб не було секретних матеріалів про журналістів України», – наголошує головний редактор Української служби Радіо Свобода Інна Кузнецова.
Виконуючий обов’язки президента, головний редактор Радіо Вільна Європа/ Радіо Свобода Ненад Пеїч згадав про справу редактора «Схем» Наталії Седлецької, яка зазнає, тиску.
«Хочу наголосити, що Радіо вільна Європа\Радіо Свобода відстоює Миколу Семену, Станіслава Асєєва та Наталію Седлецьку. Схоже, багато хто з нас були занадто оптимістичні близько 25-30 років тому, коли комунізм пав і ми вважали, що час закривали Радіо Свободу. З тих пір, якситуація із свободою слова стає все гірше і гірше, ми навіть перезапускаємо редакції в Румунії і Болгарії», – зазначає він.
Посол США в Україні Марі Йованович наголосила на важливості професіоналізму та збалансованості в журналістиці у світі загалом та особливо в Україні, коли вона входить у період виборів.
«Українські журналісти, включно з деякими вашими колегами (журналістами Радіо Свобода – ред.), зазнають погроз, фізичного насильства та тиску. Зокрема, йдеться про Наталію Седлецьку. Це неприпустимо у сучасній демократії», – зауважила посол.
Сучасні можливості
Радіо Свобода – це давно вже не радіо у звичайному розумінні цього слова. Це конвергентна редакція, яка виробляє мультимедійний продукт, телевізійний контент, завойовує соціальні мережі, знімає документальні фільми і видає книги. Журналісти Радіо Свобода першими почали давати картинку наживо під час Революції Гідності.
«Радіо Свобода руйнує певні стереотипи і, я вважаю, що це особлива платформа. Ми кажемо про те, як багато років воно існує, але Радіо Свобода залишається молодим і цікавим для молодих», – зауважує президент фундації «Суспільність» Тарас Петрів.
Після переїзду в нове приміщення, яке стало третім місцем розміщення офісу за історію роботи Української служби Радіо Свобода в Києві, в редакції запрацювала нова телевізійна студія, з якої відбуваються трансляції програм на політичну та суспільну тематику.
«Це вже тепер «ТелеСвобода», виходить… Тепер голос правди і свободи мусить звучати дуже гучно. Можна і якісь інтерактиви робити, рок-концерти, наприклад. Я б із задоволенням зіграв би в прямому ефірі якийсь рок свободи», – ділиться враженнями про нову студію музикант і лідер гурту «ВВ» Олег Скрипка і додає, що для нього Радіо свобода – це перша, свіжа і правдива інформація.
Підготовка та публікація онлайн-колекції «Як КҐБ стежив за Радіо Свобода» з Галузевого державного архіву СБУ стала можливою завдяки підтримці посольства Чеської Республіки в Україні, програмі Transition, а також Міжнародного Вишеградського фонду спільно з Міністерством закордонних справ Королівства Нідерландів.
Радіо Свобода: новий офіс та розсекречені архіви КГБ – фоторепортаж
Радіо Свобода є незалежною медіакорпорацією, котру фінансує Конгрес США через Агентство США з глобальних медіа (United States Agency for Global Media). Українська редакція існує з 1954 року. Місія полягає у просуванні демократичних цінностей та інститутів шляхом звернення до аудиторії тих країн, в яких свобода преси обмежена владою або наразі ще не стала нормою суспільного життя.
