«Газета по-українськи» стверджує, що Росія ніколи не будувала споруду Керченський міст. Вона будувала піар для Володимира Путіна. Він хотів показати жителям окупованого Криму, що Росія таки здатна приєднати півострів до своєї території. Забезпечити його їжею, водою, туристами. Керченський міст – складна конструкція. Ще з середини ХХ століття було кілька спроб його збудувати. Усі невдалі, визнає автор статті публіцист Лариса Волошина. В Азовському морі постійно замерзає вода. Це небезпечно для споруди. Експлуатація, пов'язана з мостом, була дорогою ще до того, як його звели. Росіяни пустили кораблі, які мали б щось робити з течією, рухом криги, виставили там охорону. Зараз міст забезпечує тільки автомобільне сполучення, але пересування бензовозів досі заборонене. Залізничну частину спершу планували відкрити в кінці 2019 року, потім – 2020-го. Нині колія просто впала. Міст розсипається ще на стадії будівництва. Із мостами є проблеми і в самій Росії. Торік вони руйнувалися на кордоні з Китаєм, між Забайкаллям і Бурятією. Люди з глибинних регіонів добираються до своїх населених пунктів на баржах, які ходять раз на тиждень. А Росія, замість розбудовувати власну зношену на 75 відсотків інфраструктуру, лізе на українську землю, наголошує автор статті під заголовком «Керченський міст розсипається».
Україна боїться втратити транзит газу, закликає зупинити будівництво «Північного потоку-2». Ціна цього питання становить для України $3 мільярди на рік. Саме стільки Україна заробила торік на транзиті. Для країни це значні кошти. Але замість того, щоб молитися на транзит, давно варто пошукати їх в іншому місці, наголошує дописувач «Газети по-українськи» журналіст Денис Казанський. Він нагадує, що Польща 2016 року заробила на експорті виробів легкої промисловості – тканин, одягу, взуття – $19 мільярдів. Україна – трохи більше від $1 мільярда. Одяг і тканини – це не космічна ракета, зазначає автор. Усі необхідні можливості для їхнього виробництва є. Україна має все, щоб стати швейною фабрикою Європи. Але хто про це думає? Легше ж перекачувати газ трубою, що дісталася у спадок від радянського режиму, ніж розвивати виробництво, щось створювати, конкурувати. Звідси й результат. У засобах масової інформації фірташі і медведчуки роздувають істерію. Закликають лягти під Москву і здати суверенітет, тільки б російський «Газпром» продовжував качати паливо через Україну. Запевняють, що без цих транзитних $3 мільярдів українська економіка обвалиться. А руїни текстильних виробництв, які є чи не в кожному великому українському місті, нікого не турбують. У підсумку українці їдуть працювати на швейні підприємства в Польщу. Хоча мають в Україні такі ж цехи, такі ж швейні машинки, такі ж льон і шерсть, наголошує дописувач.
Газета «Україна молода» нагадує, що в української влади залишилося лише три місяці, щоб визначитися з долею земельної реформи. Черговий мораторій закінчується в останній день нинішнього року. І від правильності рішення залежить майбутнє не лише аграрної галузі, української економіки в цілому, а й завтрашній день цілої України. Особливо, якщо врахувати, що селянство завжди було і залишається основою державності. У статті під назвою «Ставка на власника» видання аналізує: що заважає проведенню земельної реформи? Серед головних причин експерт видання називає відсутність у держави необхідних коштів, які потрібно надати тим, хто хоче цю землю придбати. За власний кошт її не купиш – потрібні дешеві кредити. А їх немає.
Винищування лісового фонду України обходитиметься дорожче. Як інформує газета «Україна молода», з наступного року за незаконне вирубування та контрабанду лісу суттєво зростуть штрафи та терміни позбавлення волі. У статті «Контрабанда лісу: від десяти до дванадцяти» видання нагадує, що закон набуде чинності вже з 1 січня.
