«Є близько 15 варіантів другого туру виборів президента», – переконує в тижневику «Країна» політолог Володимир Фесенко. Він вважає, що є певні ризики повернення колишніх регіоналів. Наприклад, вихід під софіти Віктора Медведчука й Андрія Портнова. «Колишні» мають досить агресивну риторику. Намагаються відродити й консолідувати політичну силу, як вони кажуть, «юго-востока». Фактично, це відновлення Партії регіонів. 2014-го з електорального поля України випали близько п’яти мільйонів виборців. Раніше вони голосували за «регіоналів» і комуністів. Без них проросійські сили не виграють ні президентських, ні парламентських виборів. Але на перших можуть потужно заявити про себе. А на других збільшити своє представництво у Верховній Раді. Саме тому зараз треба ухвалити конституційні зміни щодо НАТО і Євросоюзу, наголошує політолог, бо в наступній Верховній Раді 300 голосів за таку пропозицію не набереться. Там буде протистояння між проєвропейським та проросійським таборами. Фесенко стверджує, що Москва робить ставку на парламентські вибори. Прагне розширити своє представництво у Верховній Раді, щоби впливати на законодавчу політику. Мажоритарники вагатимуться, до якого табору пристати. Залежно від того, хто стане президентом і якою буде парламентська коаліція, може виникнути протистояння між ним і прем’єром. Тому, як наголошує політолог, треба хоча б частково відновити довіру до влади. Ще важливіше пройти ці вибори без політичних криз. Не розхитати країну. Бо цим обов’язково скористається Росія.
Газета «День» констатує, що впродовж сторіч на теренах України ухвалювалися та діяли закони, які стримували розвиток та поширення української мови й сприяли русифікації. Востаннє подібний закон був ухвалений лише 6 років тому – він відомий як «закон Ківалова-Колесніченка». Видання зазначає, що 4 жовтня є можливість зламати цю згубну традицію й ухвалити закон, який дасть українській мові можливість посилити своє становище. Проблема в тому, що у Верховній Раді зареєстровано не один, а одразу чотири законопроекти. Для тих сил, які прагнуть завалити голосування за мову, це є чудова нагода, щоб сплутати карти, розтягнути голоси й у підсумку, скрушно хитаючи головою, знизати плечима: ми старались, але не вдалося. Аналіз законопроектів видання пропонує у статті «Як президенту виконати своє гасло».
А в публікації «Hебезпека з моря» газета «День» пише, що хоч і з великим запізненням, українська влада ухвалила низку заходів для посилення українських позицій на Азовському і Чорному морях. Чи достатньо цього? На жаль, як констатує експерт видання адмірал Ігор Кабаненко, багато часу втрачено і на сьогодні Росія контролює морський транспортний коридор із Босфору на українські порти північного Причорномор’я. Для цього розгорнуті відповідні сили ЧФ Росії і ведеться цілодобове технічне і візуальне спостереження із захоплених в Україні газових платформ судноплавством у Північно-західній частині Чорного моря. Жодне комерційне чи військове судно не проходить до Одеси чи Миколаєва безконтрольно для Росії. Контроль судноплавства – це не лише функціонал підтримання сприятливого оперативного режиму, наголошує адмірал. Це також перша фаза ембаргової операції.
У тижневику «Країна» політолог Михайло Басараб нарікає, що президент Петро Порошенко надто толерантно ставиться до власників телеканалу «Інтер». За припущенням політолога, Порошенко має з Фірташем і Льовочкіним домовленості або зобов’язання перед ними. Міг узгодити їх перед виборами глави держави навесні 2014-го під час зустрічі у Відні. Можливо, що Порошенко підписав із цією групою якийсь документ. І через це пасивно спостерігає за їхніми антиукраїнськими проектами, такими як «Інтер» і «Опозиційний блок». Політолог наголошує, що ворог діятиме зухвало і нахабно, доки йому дозволятимуть це робити спецслужби України й слідчі органи, наголошує експерт.
У цьому ж числі тижневика «Країна» письменник Андрій Курков серед іншого ділиться своїми міркуваннями, чим українці відрізняються від росіян. Історично Україна – це анархічна територія, наголошує він. Тут ніколи не було царя. Гетьманів обирали самі. Ця анархія була демократична. При цьому ніколи не поважали владу й закони. У Росії переважає монархічна форма. Завжди був цар, якого любили. А коли не любили – вбивали і любили наступного. Зараз цим царем є Путін. Для того, щоб об’єднатися, росіянам треба багато ворогів. В України ворог поки що один – Росія, наголошує письменник. Якщо і далі українці будуть недалекоглядними, створять ворогів із Польщі, Угорщини. Хоча вони не будуть такі запеклі, як Росія. З Угорщиною Київ має вирішити мовні проблеми, з Польщею – питання Волинської трагедії. Крапку в ній мають поставити науковці, а не політики. Курков вважає, що українці довго мали комплекс меншовартості. Наполовину він зник після Помаранчевої революції, остаточно – після Євромайдану, початку війни. Тепер важливо не набути комплексу більшовартості. Це коли починаєш плювати на сусідів, вимагати, щоб усі вибачалися і кланялися тобі.
