«Угорщина зайшла настільки далеко, що починає призначати гауляйтерів, які відповідають за українські території» – дипломат

Гості програми «Ваша Свобода»: Олександра Романцова, експерт-міжнародник, керівник проектів Центру громадянських свобод; Василь Боднар, заступник міністра закордонних справ України; Володимир Огризко, міністр закордонних справ України у 2007–2009 роках.

МЗС України передасть у Будапешт 4 жовтня ноту з вимогою, щоб угорський консул, який роздавав паспорти у місті Берегові на Закарпатті, залишив Україну. Про це повідомив міністр закордонних справ України Павло Клімкін. Угорщина, тим часом, заблокувала участь міністра оборони Степана Полторака на зустрічі міністрів НАТО.

Олександр Лащенко: Пане Боднар, наскільки далеко зараз уже зайшло протистояння Угорщини та України? Є ще бодай якісь можливості повернутися назад і дійти згоди, на Ваш погляд?

​Василь Боднар: Ми постійно працюємо над тим, щоб відновити цей діалог. Нещодавно міністр зустрічався зі своїм колегою. Незабаром знову з ним зустрінеться.

На жаль, угорська сторона прийняла для себе принципову позицію, яка полягає в тому, що Україна стала для неї певним чином ворогом, у якій пригнічують нацменшини. Тому та політика, скоріш за все, матиме свої наслідки в тому, що будемо змушені реагувати адекватно, так як з консулом. У даному випадку є порушення – за це треба відповідати.

Є інший вимір – міжнародний, де Угорщина блокує євроатлантичний шлях України. Це так само показник того, наскільки далеко Угорщина зайшла у своїй антиукраїнській політиці. Зловживаючи своїм становищем члена НАТО, не дозволяє Україні співпрацювати з альянсом. Такому підходу більше відповідає бачення не Будапешта – близькість України до альянсу робить безпечнішою і Угорщину, тим більше українських угорців. Натомість є третя сторона – Росія, країна-агресор, яка будь-якими способами намагається зашкодити європейському і євроатлантичному вибору України.

(Повна версія програми)

Завтра (4 жовтня – ред.) буде вручено ноту послу. І від цього відраховуватиметься 72 години на залишення території України... Те, що виникають такі спалахи, їх треба вміло гасити дипломатичними шляхами.

Точних даних у нас немає і не було (щодо кількості угорських паспортів на Закарпатті – ред.) – угорська сторона їх відкрито не повідомляє. Зараз у громадян, які мають ці паспорти, прямих проблем не виникає, але при прийнятті на держслужбу, у спецоргани, при проходженні військової служби – це вже автоматична проблема. За нашими даними, ті, хто отримав угорські паспорти – 40-45 тисяч покинули територію Закарпаття. Загалом (громада становить – ред.) 152 тисячі. Це за останніх років 5, мабуть.

Угорщина має свою проблему 1920 року – Тріанонський договір, коли були від’єднані частини тодішньої Угорської Республіки. З того часу йде такий національний наратив, що ці території мають бути близькі до Угорщини. Одним із вимірів цього є вимога про створення автономії, про створення окремого виборчого округу на Закарпатті, у цій лінії йде паспортизація, виділення фінансування. Ми не можемо допустити, щоб ця територія почала підпорядковуватися іншій державі.

Угорський уряд зайшов настільки далеко, що починає призначати гауляйтерів, які відповідають за наші території. Призначили спеціального уповноваженого з питань Закарпаття. Оце б ми зараз призначили «спеціального уповноваженого з Будапешта» і почали займатися його розвитком! Це не вкладається в логіку міждержавних відносин! Як ми можемо добросусідськи сприймати того, хто пробує нами керувати?

– Пані Романцова, Будапешт наполягає, що в освітньому законі мовне питання – нібито є утиски угорської меншини, зокрема на тому ж Закарпатті. Можливо, в чомусь претензії Угорщини до України є обґрунтованими?

​Олександра Романцова: Є висновки Венеційської комісії щодо рекомендацій стосовно цього закону. Вони не побачили дискримінаційні аспекти з боку Києва, проте порекомендували провести глибинну комунікацію з меншинами. Питання в тому, щоб діти, які навчаються в молодших класах мовою меншин, могли б у подальшому продовжувати навчання в Україні. Закінчивши 11 класів мовою нацменшин, вони не матимуть такої можливості. Таким чином ми провокуємо їх виїзд у країну, де така можливість є, наприклад в Угорщину. Це досить важко, тому що в Угорщині немає підтримки дітей, щоб там безкоштовно, великою кількістю навчалися. Баланс між правами й можливостями дітей дуже тонкий.

​У Києва, на жаль, немає сталої стратегії, яка показувала б поетапно, чому ухвалюємо саме таке рішення, з точки зору піклування про нацменшини і їхні права. Так само в нас немає відповідальності за подвійне громадянство. Ми говоримо: Україна – це місце, де немає подвійного громадянства. При цьому досить лояльно ставимося до, наприклад, Придністров’я, де в кожної людини може бути по 3-4 паспорти, в тому числі й український, до «Карти поляка», яка досить поширена в західній частині України. (Хто в Україні володіє двома паспортами – відповідальності – ред.) майже ніякої.

– Пане Огризко, Ви очолювали МЗС України 10 років тому, тоді не було таких проблем. Що сталося за цей період?

​Володимир Огризко: Ситуація, на превеликий жаль, в Угорщині помінялася не в кращий бік – до влади прийшли люди, які, використовуючи можливості ЄС, почали робити речі, несумісні з цінностями цього ж ЄС. Цих скандалів Угорщина наробила з усіма своїми сусідами. Дуже добре пам’ятаю, коли на угорсько-словацькому кордоні прикордонники не пустили до Словаччини угорського президента, який їхав відкривати самочинно черговий пам’ятник, не узгодивши це зі словацькою стороною. Після цього ситуація стала значно спокійнішою.

Ми – країна, яка потужніша за Словаччину в будь-якому розумінні слова. Нам треба лінію на жорсткий спротив не лише не зменшувати, а збільшувати. Розмови про те, що давайте подумаємо про подвійне громадянство, у мене викликають великі сумніви.

Треба виходити з того, що не Україна створювала ці проблеми і не нам відступатися, щоб їх урегульовувати. Якщо в Угорщині цього не розуміють, нам треба просто активізувати роботу з союзниками по НАТО і ЄС, переконуючи в тому, що така Угорщина стає проблемою не лише для України, але й для самих цих структур і країн, які в ці структури входять.