Один із найкрасивіших українських пам’ятників на теренах Чехії дочекався відновлення й другого урочистого відкриття. Це пам’ятник українським воякам на колишньому військовому кладовищі у місті Ліберец. Встановили його понад 90 років тому силами української діаспори, а тепер відреставрували за фінансової підтримки МЗС України.
Уперше українська громада на військовому цвинтарі в Рупрехтицях (нині частина міста Ліберец), побачила вражаючу скульптурну композицію – вдову з двома дітьми над тілом убитого вояка 5 червня 1927 року. У журбі схилена голова жінки-матері, до неї туляться перелякані діти, що залишилися без батька.
Автор проекту цього пам’ятника відомий український художник Василь Касіян – випускник празької академії образотворчих мистецтв (1926 року), проект пам’ятника – єдина робота в галузі монументального мистецтва в біографії автора.
Спочатку ця скульптурна композиція була встановлена на постаменті з таблицями із чорного мармуру. Написи на них свідчили:«На вічну пам’ять Борцям Української Галицької Армії за волю і добро свого народа, що викинені ворогами з-під рідної стріхи зложили тут свої кости».
Однак на початку 1960-х років комуністичний режим тогочасної Чехословаччини забрав постамент, відтак скульптурна композиція залишилася на самому фундаменті.
Окрім природних катаклізмів – снігу й дощів, час поволі нищив пам’ятник. Однак завдяки старанням і фінансовій підтримці Міністерства закордонних справ України вдалося процес руйнації зупинити, а реставраційні й пошукові роботи дали позитивний результат.
Відтепер пам’ятник українським воякам відновлений, і його знову прикрашає таблиця з тим самим автентичним текстом.
Гетьман (голова адміністрації) Ліберецького краю Мартін Пута, який був на відкритті, відзначив, що дуже радий цій події.
«Я радий, що пам’ятник, встановлений 1927 року, повертається до Ліберця. Він присвячений воякам армії, яка в 1918-1920 роках воювала за вільну Україну. Свою участь сприймаю як вислів солідарності із зусиллями народу України самим на своїй землі визначати своє майбутнє без опікунства сусідньої країни», – сказав Мартін Пута.
Також посол України у Чеській Республіці Євген Перебийніс відзначив важливість події, «адже українська держава нарешті на належному рівні починає вшановувати пам’ять своїх героїв, дбати про свої святині за кордоном і поважати свою історію».
До українського монумента в чеському Ліберці знову пролягла дорога, для всіх небайдужих – це важливе джерело вивчення української історії, її героїв, передусім тих, кому не судилось повернутися на батьківщину.
