«В один ряд із Тимошенко можна поставити лише Азарова» – у статті під таким заголовком дописувач тижневика «Країна» публіцист Олег Романчук наголошує, що для того, щоб зрозуміти витоки демагогії «нового курсу», «нових можливостей для кожного», «нової стратегії миру», варто згадати деякі фрагменти бекґраунду «політичної вдови» – за означенням Віктора Ющенка. Автор статті зазначає, що за часів прем’єрства Юлії Тимошенко український експорт зменшився на 27 мільярдів доларів із 66,95 мільярда у 2008 році – до 39,7 мільярда доларів у 2009-му. Спільниця Лазаренка у 1995-1997 роках вивела з рахунків своєї корпорації $160 мільйонів на офшорні рахунки Павла Івановича та пов’язаних із ним компаній, це за даними американського суду округу Колумбії, йдеться у статті. «Тимошенко була завербована російською Федеральною службою безпеки в липні 1995 року, коли її з чоловіком Олександром затримали в аеропорту «Внуково» за контрабанду 100 тисяч доларів. У жовтні 2004-го Службі зовнішньої розвідки України вдалося добути довідку про діяльність Тимошенко як агента ФСБ. Із нею був ознайомлений президент Кучма», – стверджував у вересні 2012-го Григорій Омельченко, колишній народний депутат і екс-начальник відділу боротьби з корупцією і організованою злочинністю в Головному управлінні військової контррозвідки СБУ. Тимошенко переконує, що зможе захистити Україну від агресії Росії і повернути Крим. Звідки така впевненість? – запитує автор статті. Адже 28 лютого 2014-го на засіданні Ради нацбезпеки й оборони Тимошенко закликала не чинити опору агресорові. Лідерка «Батьківщини» запевнює, що знає з ким вести переговори про мир. Чи не з тією людиною, з якою 10 років тому уклала сумнозвісні газові угоди? – цікавиться дописувач.
Автокефалія Української церкви безповоротна. Якщо це питання не вирішать у Константинополі, воно буде вирішене іншим чином, переконує в тижневику «Країна» митрополит УПЦ (Московського патріархату) Олександр Драбинко. Він вважає, що Україна вже фактично має помісну церкву. Томос – лише документ, такий собі церковний «паспорт». Це офіційне підтвердження того, що УПЦ може вести самостійне церковне життя, яке визнають інші православні церкви. Для України це визнання зрілості. Є 34-е апостольське правило, яке говорить, що єпископам кожного народу належить визнавати першого з них як свого главу. На основі цього правила історично формувалися помісні церкви. Воно також є підставою для існування як автокефальної Української церкви. Канонічна автокефалія буде базисом для подолання розколу та об’єднання українського православ’я, переконує митрополит. Стаття називається «Наш духовний центр не може міститися на території країни-агресора».
«Поки не замовиш власної музики, будеш змушений слухати «шансон»...» – таку назву має публікація в газеті «День», автор якої громадський діяч Руслан Рохов розмірковує про те, коли і як громадяни стануть суб’єктами політичного процесу в Україні. За час незалежності в значної частини українців сформувалася потреба в інших «умовах гри» та середовищі, в якому вони живуть і працюють. Так, потреба жити добре була завжди, зазначає автор. Але лише сьогодні з’являється артикульоване розуміння, що саме вони потребують, щоб жити добре. Процес дорослішання зайняв 27 років... 1991 року, коли українці здобували незалежність, люди були політичними дітьми, тому в основній масі вважали, що, вирвавшись із СРСР, відразу заживуть добре і заможно. 2004 року українці стали тінейджерами, які хотіли обрати хорошого батька. Того, який буде дозволяти робити те, що вони люблять. 2013-2014-го українці вже стали підлітками. Такою собі амбітною цілеспрямованою молоддю, яка бунтує і вимагає від батьків належного ставлення та дій. Але революції не творять нову якість, наголошує автор. Революції лише зупиняють певні процеси, які не задовольняють людей. І якщо не запускати нові процеси, то рано чи пізно настане чергова потреба зупиняти негативні процеси, які ініціюють ті, хто продовжує перебувати у владі, попереджає дописувач.
Україна через численні схеми на митницях щороку втрачає до 5 мільярдів американських доларів. Таку інформацію оприлюднили в матеріалах розслідування німецькі журналісти. Виходить, Україна має неабиякі резерви, які вже багато хто обіцяв задіяти, але від слів до справ так і не перейшли, зазначає газета «Голос України». Видання розповідає, що нині у Сумах судять керівника благодійного фонду, який із безоплатно переданих йому 123 автомобілів нібито поставив на облік лише 14, а решту незаконно продав. Чому держава втрачає величезні гроші від привласнення керівниками-чиновниками та їхніми «помічниками» контрабандних товарів, з’ясовував «Голос України».
