(Рубрика «Точка зору»)
Європа так довго не реагувала на загрози з боку Росії, що в Москві вирішили, в ЄС вже майже готові визнати себе кремлівськими васалами. По суті Путін впіймав європейців на бажання дешевших енергоносіїв, що в результаті це вилилося в часткове фінансування ними гібридної війни, яку веде Кремль проти західної цивілізації.
Хоча Путін назвав санкції США контпродуктивними і безглуздими, в перекладі з путінської на нормальну мову це означає, що і він визнає, різкого збільшення санкцій його режим не витримає.
І ці санкції щодо Росії необхідно посилити до такого рівня пришвидшення їхньої дієвості, який би забезпечив відмову Москви від анексії українського Криму, окупації третини Донбасу, припинення гібридної війни Російської Федерації з Україною і Заходом, залишення територій Грузії і Молдови, завершення втручання росіян у війну в Сирії та унеможливлення продовження геополітичних авантюр Кремля по всьому світу.
Одним із основних має стати питання диверсифікації надходження енергоносіїв до Європи
На даний момент не перекритий експорт енергоносіїв із Росії живить її фінансову систему, надаючи можливість хоч якось мінімально збалансовувати державний бюджет.
І поки не будуть запроваджені обмеження на торгівлю газом і нафтою з Росією, доти говорити про те, що загроза можливого колапсу російської економіки може зробити політику Москви більш адекватною, не доводиться.
Відбувається своєрідна гра на час. За якої Росія намагається зменшити свою залежність від зовнішнього імпорту, а Захід, застосовуючи збільшення обмежуючих санкцій і заходів, прагне позбавити Росію ресурсів для модернізації її газонафтового промислового комплексу.
Але великою форою у цьому питанні для Кремля стало те, що, на відміну від демократичного колективного Заходу, сучасна тоталітарна Росія ухвалює рішення набагато швидше.
Таким чином, існує нагальна потреба, щоб якомога швидко усунути цю перевагу Москви, створивши єдиний центр оперативного реагування на ті виклики, котрі постійно надходять від Росії.
А питання диверсифікації надходження енергоносіїв до об’єднаної Європи має стати одним із основних під час гібридної війни, затіяної Москвою з демократичним світом.
Захід може переламати «хребет» російській економіці, і якщо він цього не зробив досі, то тільки тому, що там ще сподівалися, що росіяни все-таки здатні мислити раціонально. Але, на жаль, це не прослідковується.
Що ж може відбутися в разі різкого розширення економічних санкцій щодо Російської Федерації? Росія буде економічно ізольована, а рамки того, чим вона ще може займатися на Заході, стануть суворо регламентовані.
Росія потребує Заходу набагато більше, ніж Захід потребує Росії.
І Путін побачить, якими потужними можливостями володіють США, коли вони вирішать використовувати їх.
На цьому путінська удача закінчиться, а також і російське блефування у міжнародній політиці.
Економічні санкції є ефективним інструментом, який Захід може протиставити кримінальній агресії Путіна.
А всі сподівання російського диктатора на те, що він здатен домогтися їхнього послаблення чи зняття, не відмовившись від окупації Криму і частини Донбасу, є лише його політичними ілюзіями.
Необхідно вибити з-під диктатора Путіна баласт газонафтової рівноваги
За більше ніж 18 років безмежної влади над Росією, Путін став заручником культивування власної величі та імперіалістичних марень. І йому вдалося зазомбувати цією імперскістю росіян.
Тому досягнення ефекту від запроваджених санкцій залежать і від того, наскільки ще довго російський народ буде готовий страждати, стримуючи своє невдоволення в ім’я солідарності зі своїм зарозумілим «царем».
Водночас нарощування економічного тиску на Путіна оголює «ахіллесову п’яту» його режиму, оскільки для володаря Росії найбільшим страхом є широко поширені народні хвилювання, спровоковані роздратуванням його політикою диктатури.
Поки що санкції ще не стали достатньо сильними, щоб стримувати Москву.
Сьогодні вони більше нагадують досить болючий, проте більше символічний ляпас по розчепіреним рукам путінського режиму.
Але коли вони стануть еквівалентними співвідношенню з російською агресією, то за декілька місяців американська демократія здатна вибити з-під диктатора Путіна баласт газонафтової рівноваги.
Навіть якщо Кремль дійсно вирішить в міжнародній торгівлі і фінансуванні відмовитися від американського долара та зробить спробу перейти на розрахунки в юанях, ієнах, золоті або використовуючи національні валюти Білорусі, Венесуели чи Ірану, це не зможе зменшити руйнівного впливу західних санкцій.
А оскільки поки що Росія не є такою закритою країною, як Північна Корея і все одно залежить від поставок імпортних товарів, то ніхто на Заході не погодиться розраховуватися з нею, використовуючи неліквідні «дерев’яні» російські рублі.
Економічні «кулі можуть виявитися куди більш дієвими, ніж звичайні
Росія вперто не бажає приєднуватися до цивілізованого світу і робить спроби вибудувати свою антицивілізацію зі своїми антицінностями, насильницькими методами залучивши до неї сусідні держави.
Тому одним із дієвих методів впливу на путінський електорат могло б стати різке обмеження для населення Російської Федерації подорожей у країни Заходу.
Яке б стосувалося не лише російських військових, працівників поліції, ФСБ, ГРУ та інших спецслужб, а й державних службовців або й всіх інших громадян Росії до того часу, поки їхня країна не відмовиться від своєї агресивної поведінки на міжнародній арені.
Також дуже вразливим місцем Російської Федерації є те, що за попередні роки газонафтового буму Росія перетворилася на «чорну діру» споживання.
Державу, яка мало що здатна виробляти, але хоче споживати ледве не за західними стандартами.
Дуже б хотілося побачити новітні російські персональні комп’ютери, настільні процесори, ноутбуки, планшети, смартфони, телевізори, стереосистеми, ігрові приставки, легкові автомобілі, сільськогосподарську техніку, залізничні вагони, пасажирські літаки, круїзні судна.
Не говорячи вже про лінії модерного одягу від російських модельєрів, що б вийшли цієї осені. Магазини, які в інших країнах споживачі будуть просто брати штурмом.
Будь-яка імперія, рано чи пізно, падає, і її падіння обумовлене некомпетентним урядом, недієздатним народом чи бажанням загарбати чуже, коли на зовнішню експансію вже немає ні сил, ні ресурсів.
Це стосується і Російської Федерації, коли гібридна війна починає повертатися на територію Росії бумерангом ефекту дії економічних санкцій.
Всі запевнення Путіна, що завдяки санкціям Росія стала більш самодостатньою та цілком здатна існувати в режимі самозабезпечення, виглядають, як вигадки безвідповідального лідера, якому цілком байдужа доля його батьківщини.
А досвід реагування Заходу на геополітичні авантюри Москви показує, що економічні «кулі», використані у відповідь на кремлівську агресію, здатні виявитися куди більш дієвими, ніж звичайні.
Віктор Каспрук – незалежний політолог
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
