Рівне – Тисячі мертвих рибин заповнили русло річки Усті в центрі Рівного. Риба перекрила шлях і без того повільній течії. Упродовж двох днів працівники рибоохоронної служби намагалися виловити загиблу рибу, яку відправляють на утилізацію в Костопіль. Це як мінімум третій випадок мору риби у Рівному упродовж літа і щонайменше п’ятий – і наймасовіший – із початку року.
Три тонни молодняка товстолобика й білого амура запустили в річку минулої осені. Витратили сто тисяч гривень. Але до мертвих рибин рівняни починають звикати. Загибель риби в рівненській Усті стається щороку. Іноді винуватцями називають дрібні підприємства – скажімо, хімчистку. Але основні винуватці – люди, котрі зробили Устю своїм каналізаційним колектором, – лишаються поза підозрою і поза покаранням.
У Рівному досі існують мікрорайони, мешканці яких про каналізацію ще тільки мріють. Міський голова Володимир Хомко запевняє, що за останні роки були каналізовані півтора десятка вулиць приватної забудови. Та це не означає, що кожен із будинків підключився до каналізаційної мережі. Часом за підключення до міської каналізації треба заплатити, бо потрібно подовжити трубу. Ті, хто платити не хоче, нерідко роблять свої септики негерметичними, і стоки просочуються в землю, а згодом – і в поверхневі води. Решта користуються послугами асенізаторів.
Водії автомобілів із цистернами для відкачки й перевезення стоків повинні укласти угоду з облводоканалом на обслуговування й відвозити відходи у відповідні місця. Але серед асенізаторів є й несумлінні, котрі зливають відпомповані води у ліпшому разі в міські каналізаційні люки, у гіршому – в поле, у найгіршому – просто в річку або її канали. Одна з таких «точок» розташована за 200 метрів від обласної Держекоінспекції.
Тим часом чимало мешканців не мають навіть угод із асенізаторами. Більшість таких рівнян живуть неподалік річки Устя, яка видається їм порятунком від зайвих клопотів і неприємних запахів під час щомісячної відкачки фекалій із власного обійстя. Хтось врізається у зливовий канал, хтось кооперується і виводить стоки з кількох будинків просто в річку або штучне озеро Басів Кут. Приватний сектор розбудовувався, каналізаційна мережа в ньому – ні. Примітно, що більшість власників будинків на березі Усті – люди заможні і впливові.
У міській поліції відмовляються надати інформацію про те, чому припинені розслідування, відкриті за фактом несанкціонованих скидів.
Якби лише приватний…
Причина такої ситуації – порушення правил містобудування, розповів кореспондентові Радіо Свобода архітектор Валентин Дем’янов. Адже, перш ніж будувати мікрорайон, необхідно провести всі необхідні комунікації, в першу чергу водно-стокові мережі. У Рівному це правило не діє.
Скажімо, без забезпечення достатніми потужностями каналізаційних насосних станцій збудований новий мікрорайон Щасливе. Відтак стоки із багатоповерхівок під час дощу нерідко випливають просто на асфальт неподалік озера Басів Кут.
У 2012 році водолази виявили близько сорока таких врізок під берегами Басового Кута. Аналізи лабораторного центру Держпродспоживслужби показують значене перевищення максимально допустимого забруднення. Купатися в річці та на Басовому Куті лікарі-санепідеміологи категорично не рекомендують упродовж десятків років.
У тому ж 2012-му була створена комісія для припинення екологічних злочинів та порятунку водної артерії, названі конкретні винуватці, розіслані приписи до відповідальних осіб. Однак результати її роботи не оприлюднені. Журналістські запити до міськради та міськвиконкому традиційно переадресовуються до управління житлово-комунального господарства, котре відбувається відписками.
Запити ходять по колу, а міський голова повідомив екоактивістам, що в Україні відсутній орган, який міг би виявляти та карати такі порушення природоохоронного законодавства. Раніше безпосередньо за стан води в ріці могли контролювати та усувати порушення фахівці санепідемстанцій та держекоінспекцій.
Начальник служби водопровідно-каналізаційного господарства Рівнеоблводоканалу Андрій Чегодаєв визнає: в Усті присутні фекальні стоки. Вміст кисню тут нижчий від необхідного майже утричі, натомість амонійного азоту (сечовини) перевищений у півтора раза від гранично допустимого.
У квітні представники громадської організації «Екоклуб» звернулися до міського голови Рівного Володимира Хомка з пропозицією створити постійно діючу робочу групу з виявлення та ліквідації незаконних скидів у річку Устя. Попередньо активісти надали список виявлених навесні дванадцяти незаконних труб. Але робоча група так і не запрацювала.
Окрім приватних порушників, Устю вбивають кілька малих підприємств на кшталт несанкціонованих автомийок. До річки притулені два міські ринки, її береги у безпосередній близькості до русла почали забудовувати багатоквартирними будинками і навіть висотками.
Міська влада розповідає про роботу над створенням трьох аераційних систем. Поки що запрацювала лише одна – на штучному озері Лебединка. Таким чином водойми підживлюватиме кисень з артезіанських свердловин. Але врятувати річку від фекалій лише аерація не зможе.
Помилки гідротехніків потрібно виправляти – фахівець
Устя бере початок одразу з кількох джерел у літописній Дермані, в долині мальовничого Мізоцького кряжу. Ще за десяток кілометрів від Рівного, в Устянському ставку міста Здолбунів, санепідеміологи дозволяють купатися.
Річка довжиною 68 кілометрів найбільше страждає від діяльності жителів у межах Рівного. Цьогоріч спеціалісти обласного лабораторного центру виявили в Усті та Басовому Куті холерний вібріон (!).
Іще через кілька кілометрів, поблизу селища Оржів, де Устя впадає у Горинь, її вода суттєво відрізняється від горинської мутно-зеленим кольором. Це свідчить про органічний характер забруднень.
Іще в давнину людина почала приборкувати Устю, яка раніше мала інше русло. У 60-х роках минулого століття на невеличкій річці зробили надто об’ємне водосховище. Швидкість течії річки тут наближається до нуля. Згодом Устю закували у бетонні береги. Від таких заходів нині відмовляється світ, люди намагаються звільнити річки від таких «гальмівних сорочок», адже екосистема ріки – то не лише русло, а й її берег.
Директор навчально-наукового інституту водного господарства та природооблаштування Національного університету водного господарства і природокористування Микола Хлапук каже: схожі плани щодо «звільнення» Усті існують і у рівненської влади. Щоправда, може бути пізно…
Про порятунок Усті та її дітища – озера Басів Кут – ішлося не раз на численних засіданнях екологічних комісій та сесіях Рівнеради. Існують покрокові схеми-рекомендації фахівців університету водного господарства і природокористування – єдиного в Україні вишу такого профілю. У першу чергу русло необхідно прочистити від намулів, забрати бетонні плити, повністю каналізувати місто. Сучасні технології дозволяють це зробити швидко й якісно, але міські чиновники чекають на це від Державного агентства водних ресурсів 74 мільйони гривень.
Мільйонів не дають. Відтак комунальники не змогли заплатити навіть підрядникові проекту очищення русла. Самотужки намагаються реконструювати один зі шлюзів.
Зручні для проживання й риболовлі устянські береги колись дали початок першим поселенням, а згодом – і самому Рівному. Але за нинішнього господарювання незабаром про існування річки можуть нагадувати хіба що дві гігантські фантастичні рибини в центрі міста. Адже з року в рік водна артерія Рівного все більше нагадує стічну канаву, а часом – і рибний цвинтар.