Сайхан Цинцаєв
Спецпредставник прем’єр-міністра Грузії з питань відносин з Росією Зураб Абашидзе в інтерв’ю спецпроектові Радіо Свобода з участю «Голосу Америки» «Настоящее время» розповів про те, як Росія зміцнює свій вплив в сепаратистських регіонах Грузії, і про те, що зараз, через 10 років після відкритого військового конфлікту, відбувається в Абхазії і Південній Осетії.
– Уже минуло десять років після розриву відносин між Грузією і Росією. Як ви зараз оцінюєте відносини між двома країнами? Що вдалося відновити за цей час і чи вдалося взагалі?
– У політичному плані наші відносини, на жаль, перебувають у глухому куті. Міждержавних відносин практично немає, дипломатичних зв’язків немає, спеціальних контактів немає. Є торговельні зв’язки і гуманітарні контакти.
Росія не готова скасувати своє рішення про визнання цих регіонів, а ми змиритися з цією ситуацією не можемо
Після визнання Росією «незалежності» Абхазії і Цхінвальського регіону (Південної Осетії) відносини були розірвані, і відновити їх в цій ситуації не видається можливим. Росія не готова скасувати своє рішення про визнання цих регіонів, а ми змиритися з цією ситуацією ніяк не можемо.
– Про що спілкуються Росія і Грузія сьогодні?
– У нас два формати, де ми зустрічаємося. Один – міжнародний, так звані Женевські міжнародні консультації з участю міжнародних організацій: Євросоюзу, ООН, ОБСЄ, США. Там переважно обговорюються найскладніші проблеми, пов’язані з цими регіонами: питання безпеки, гуманітарні.
Є й інший формат, теж двосторонній – так званий Празький формат. Там я зустрічаюся з моїм російським колегою Григорієм Карасіним, заступником міністра закордонних справ. Найскладніші питання – самопроголошених Абхазії і Південної Осетії – обговорюються в Женеві. А ми удвох обговорюємо конкретні прагматичні питання.
– Уже минуло десять років з моменту закінчення військових дій. Зараз до чогось прийшли ці переговори чи ні?
Російська сторона не виконує зобов’язання, взяті на себе в мирній угоді
– Російська сторона не виконує зобов’язання, взяті на себе в мирній угоді. Один з основних пунктів цієї угоди полягав в тому, що Росія повинна була вивести свої війська з окупованих регіонів на ті позиції, де вони перебували до початку військового конфлікту. Але цього не відбувається. Росія ставить запитання таким чином, що після визнання Москвою «незалежності» Абхазії і так званої Південної Осетії питання про виведення російських військ із цих регіонів уже неактуальне. Оскільки Москва підписала двосторонні угоди з цими так званими «незалежними державами», і її війська там перебувають, мовляв, уже на «легальній правовій основі».
Ми наполягаємо саме на виведенні військ
Ми наполягаємо саме на виведенні військ, а у Росії щоразу своє бачення, коли ми починаємо обговорювати питання, пов’язані з Абхазією і з Південною Осетією. Відповідь приблизно така: ми ці регіони визнали «незалежними державами», вони такими і є, тому якщо у вас є якісь питання, проблеми – звертайтеся безпосередньо до них. Але ми цього робити не можемо, оскільки легалізувати де-факто влади цих регіонів ми не можемо. І крутимося в цьому колі.
Серпень 2008 року: фотокадри п'ятиденної війни між Росією і Грузією
– У цьому році випробуванням для відносин двох країн стала, напевно, справа Арчила Татунашвілі, громадянина Грузії, який загинув на території самопроголошеної Південної Осетії. До чого ви прийшли в переговорах з Москвою стосовно таких інцидентів?
– У цих регіонах постійно відбуваються драматичні події на лінії розмежування. Постійно, якщо не щодня, ми рахунок втратили, скільки вже було за цей рік таких випадків.
Затримують людей, заарештовують за порушення так званого кордону, везуть в СІЗО, потім забирають останні гроші. Їх повертають, звичайно, якщо щось гірше не відбувається.
– Ви маєте на увазі, що це робить російська сторона, я правильно розумію?
– Безумовно, так. Так званий «кордон» контролюють російські прикордонники. А той випадок, який ви згадали, – це вже надзвичайна трагедія: вбили молодого хлопця і протягом місяця потім його тіло не повертали сім’ї. І в якому стані його повернули – це особлива історія. Протягом місяця ми залучали всі канали, які можна було залучити: і спостерігачів Євросоюзу, і прямі якісь неформальні, неофіційні контакти. Зрештою, через місяць повернули тіло загиблого. І воно було в такому стані, що добре видні були сліди насильства, що людина загинула за нелюдських обставин.
А другий випадок – це вже недалеко від Зугдіді, від лінії розмежування з Абхазією. Там теж молодого хлопця застрелили. Це зафіксовано на відео, онлайн, там питань бути не може. Відоме прізвище людини, яка застрелила цього хлопця, ми намагалися, щоб проти того, хто стріляв, було порушено справу, щоб його передали грузинській стороні. Але там абсолютно ніякого руху в цьому плані немає. Абхазькі представники, які беруть участь з певним статусом у Женевських консультаціях, навіть обговорювати цю тему не хочуть вже.
– Як ви думаєте, що реально можна зробити для виходу з глухого кута у відносинах Росії і Грузії зараз?
– Можна багато чого зробити. Але перш за все треба мати політичну волю. З нашого боку така політична воля є, ми готові до діалогу. Але ми вважаємо, що перш за все російська сторона повинна виконати свої зобов’язання, пов’язані з угодою 2008 року, про виведення військ із цих регіонів.
– Чи готова Грузія піти на будь-які поступки для поліпшення відносин двох країн?
– Що ви маєте на увазі? Чим нам ще поступатися? 20% нашої території окуповано. Якою кількістю ще треба поступитися, щоб комусь це сподобалося?
– Я маю на увазі, щоб знайти хоч якийсь компроміс з Росією, якесь вирішення цієї проблеми.
– Підхід російської сторони такий, що Росія визнала «незалежність» цих так званих «держав». І, з точки зору Москви, все: вони поставили жирну крапку. Тому ніякого обговорення в принципі не відбувається.
В глухому куті перебувають не тільки наші відносини з Росією. У тупиковій ситуації перебувають і ці регіони
Але в глухому куті перебувають не тільки наші відносини з Росією. У тупиковій ситуації перебувають і ці регіони, тому що якщо реально дивитися на речі, у їхній «державності» в принципі ніякої перспективи немає. Я думаю, і в Москві теж розуміють, і в Сухумі, і в Цхінвалі, що реально перспектив немає.
– Невелике уточнення: я правильно розумію, що Грузія зараз чекає якихось кардинальних кроків від Росії?
– Ні. Про кардинальні кроки не йдеться. Йдеться про те, що перш за все Росія взяла на себе міжнародні зобов’язання від 2008 року, відповідно до угоди про припинення вогню. Якихось кардинальних рішень, якихось проривних кроків ми не очікуємо, реалістично дивлячись на стан справ, але почати якийсь покроковий рух вперед було б розумно. Тому що постійна така тупикова ситуація, напевно, тривати не може.
Оригінал – на сайті спецпроекту «Настоящее время»
