Журналіст Радіо Свобода Сергій Нужненко постраждав від дій поліцейського під час розгону наметового містечка 3 березня – його обличчя залили газом. Він живий і здоровий, хоча тоді потребував медичної допомоги, та це не применшує значення справедливості, якої вимагають не лише журналісти, а й більшість українців. Цей рік взагалі б’є рекорди за кількістю нападів на журналістів з часів Революції гідності, зазначають в Інституті масової інформації. На прикладі розслідування інциденту із Сергієм Нужненком, Радіо Свобода розповідає що відбувається далі з подібними справами.
Коли суспільство вимагає справедливості, вирішення проблем чи подолання корупції, воно звертається, зокрема, до журналістів. Журналісти часто ризикують життям, перебуваючи там, де їх бачити не хочуть.
В один з гарячих днів на першій лінії подій опинився журналіст Радіо Свобода Сергій Нужненко, знімав розгін наметового містечка під Верховною Радою 3 березня. При ньому було посвідчення журналіста, яке він тримав перед собою. Камера була спрямована в сторону наметів активістів. Аж раптом працівник поліції підійшов до кореспондента зі спини і розпилив уміст балончика йому в обличчя. Після інциденту журналісту знадобилася медична допомога.
Журналіст написав заяву про перешкоджання журналістській діяльності до поліції, а прокуратура міста Києва відкрила своє провадження, яке згодом передала на розслідування до Служби безпеки України.
Перебіг розслідування
Поліцейського, який застосував газ проти журналіста Радіо Свобода Сергія Нужненка, відсторонили від роботи на масових акціях, про це майже відразу повідомив начальник управління патрульної поліції Києва Юрій Зозуля.
На сьогодні цей поліцейський уже виконує свої обов’язки у звичайному режимі, бо службове розслідування завершене, повідомив Зозуля.
«Результати службового розслідування ми передали в СБУ, яке веде слідство по цьому інциденту. Далі СБУ має вирішити, чи є ознаки кримінального порушення в діях поліцейського. Наразі ще не отримували відповіді від СБУ», – пояснює начальник управління патрульної поліції.
Як зазначає Юрій Зозуля, співробітник поліції отримав ще й дисциплінарне стягнення, окрім зазначеного відсторонення.
Допити
Як розповідає Сергій Нужненко, на судмедекспертизу його викликали через місяць і проводили обстеження, ґрунтуючись на довідці з лікарні.
У травні журналіста викликали на допит в СБУ, який був перехресним – на ньому був присутній поліцейський, щодо якого проводили службове розслідування.
За словами Сергія Нужненка та його адвоката, допит виглядав більше як розмова: поліцейський розповідав свою версію, він – свою. З того, що почув Сергій від поліцейського, в нього склалося враження, що це або не він розпиляв газ, або вважає себе непричетним.
Адвокат журналіста Віталій Титич каже, що від моменту допиту слідчих дій із потерпілим не проводили, принаймні, про це не повідомляли.
Віталій Титич планує запросити матеріали справи, щоб подивитися, які процесуальні дії за цей час були проведені. Він зізнається, що не сподівається побачити там якоїсь активності.
Запитання без відповіді
Радіо Свобода 4 липня направило звернення до Національної поліції, Управління патрульної поліції в Києві та до Служби безпеки України. Поставили прості запитання:
– Чи встановлено обставини й причини застосування поліцейським спецзасобів щодо журналіста?
– Яких висновків дійшла перевірка щодо правомірності застосування спецзасобів?
– Які правові чи адміністративні наслідки мала перевірка?
– Чи працює в Патрульній поліції співробітник, який застосував спецзасіб до журналіста? Якщо так, то на якій посаді?
Станом на 31 липня маємо лише одну відповідь – від Національної поліції, в якій мовиться про те, що досудове розслідування здійснює Служба безпеки України.
Начальник управління патрульної поліції Києва Юрій Зозуля відповів на частину запитань по телефону. Щодо результатів перевірки й обставин застосування спецзасобу відповіді немає, бо це деталі слідства, які не можна розголошувати, повідомив він.
Прояснити ситуацію могли б у СБУ, але від них відповіді немає. На телефонні дзвінки та повідомлення слідчий у справі не відповідає.
Система?
Випадків фізичної агресії проти журналістів стало більше, і це зростання фіксується вперше за 4 роки, розповідає виконавчий директор Інституту масової інформації (ІМІ Оксана Романюк. Якщо за минуле півріччя їх було 10, то в цьому вже 15, і це пов’язане з політичним кипінням і «передвиборчою лихоманкою», пояснюють дослідники й прогнозують лише погіршення цієї ситуації.
«Від часів Майдану ми спостерігали поступове зменшення кількості випадків фізичної агресії щодо журналістів. У 2017 році ця категорія не входила навіть до першої трійки, а за результатами першого півріччя 2018 року, побиття й напади вже на другому місці серед усіх інших категорій порушень свободи слова», – пояснює виконавчий директор Інституту масової інформації.
Важливий фактор запобігання таким діям – покарання, яких практично немає.
«Правоохоронні органи все ж таки ведуть цю роботу, виділяють ці справи в окрему категорію. Але ми спостерігаємо, що є справи абсолютно безкарні – це ті, в яких напади скоюють працівники правоохоронних органів», – зазначає Оксана Романюк.
Попри це, писати заяви до органів у разі таких випадків необхідно, бо лише так можна боротися з проблемою, захищати свої права і добиватися результату. Журналісти почали це робити активніше, наголошує виконавчий директор Інституту масової інформації.
Безкарними залишаються і злочини, які приводили до загибелі журналістів, почастішали фізичні напади й на громадських активістів.
Експертні та громадські обговорення цих інцидентів сходяться на тому, що безкарність провокує подібні напади.
