Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ в Україні не повинна мати у своєму складі жодного росіянина, з тієї простої причини, що Росія є стороною конфлікту, пише американський центр Atlantic Council. Про наслідки для України від минулотижневої зустрічі у Гельсінкі президента Дональда Трампа з президентом Володимиром Путіним розмірковує The American Interest. Тим часом, французьке агентство AFP розповідає про те, як написана підлітком з Авдіївки театральна п’єса об’єднує молодих драматургів зі сходу та заходу України
Вашингтонський аналітичний центр Atlantic Council публікує на своєму сайті статтю «Немає місця для Росії в Спеціальній моніторинговій місії ОБСЄ в Україні». На тлі фактів отримання російськими спецслужбами таємної внутрішньої інформації щодо окремих членів місії ОБСЄ, яку виявили журналісти німецької телекомпанії ARD, в матеріалі наголошується на тому, що присутність росіян компрометує цілу місію.
«Російські спостерігачі в місії «приносять користь лише тим, що намагаються маніпулювати людьми та передавати інформацію до Москви. Слово «компромат» набуло банального значення та добре зрозуміле, але збір подібних компрометуючих матеріалів став стандартною багаторічною практикою російських шпигунів», – пише автор Пол Ніланд, зауважуючи, що новини про російську шпигунську діяльність всередині місії ОБСЄ українців не здивували, та наводить слова міністра закордонних справ Павла Клімкіна: «Усі росіяни в Місії є шпигунами».
Atlantic Council констатує, що Захід повинен був засвоїти минулі уроки, коли в одному з інтерв’ю ще два роки тому колишній член місії зізнався, що лише після трагічного збиття літака рейсу MH-17, в результаті якого було вбито 298 осіб, багато учасників місії усвідомили, що до цього вони «недооцінювали значення російського втручання у конфлікт», а також те, що російська частина місії намагалася вплинути на думки інших спостерігачів, переконуючи їх, що єдиний шлях подолання конфлікту, є перетворення України на федеративну державу, як того раніше вимагала Москва».
Тож, як довго ще покладатися на росіян, які беруть участь у спостережній місії ОБСЄ? Та й чи можна, оминувши російське вето в Раді безпеки ООН, вилучити з числа спостерігачів представників Росії? – запитує автор, нагадуючи уроки війни на Балканах. Він стверджує, що Росія, яка є стороною конфлікту в Україні, повинна бути позбавлена права голосу.
Через це у спеціальній моніторинговій місії немає жодного українця. «Так само там не повинно бути й жодного росіянина. ОБСЄ має негайного призупинити будь-яке російське втручання у роботу місії, яку Росія намагається підірвати зсередини», – закликає Пол Ніланд.
Що буде з Кримом, коли, незважаючи на деякі позитивні кроки, адміністрація президента США Трампа залишає можливість писати сценарії для України президентові Путіну. Тим часом, «треба проявити ініціативу, націлену проти Путіна та заспокоїти Україну. Про це у статті під недвозначною назвою «Україну кинули під колеса автобуса?» пише видання The American Interest. Переповідаючи історію суперечливих заяв нового господаря Білого дому щодо визнання чи невизнання незаконної анексії Росією українського півострова, автор зауважує, що Америка заслуговує похвали за надання українцям летальних озброєнь та нових планів допомоги.
Проте російський посол у Сполучених Штатах Анатолій Антонов заявив у п’ятницю, що «українська проблема не була у центрі» переговорів «Трамп-Путін», і шкода.
Трамп повинен був у Гельсінкі дати чітко зрозуміти, що доки Путін не поважатиме Україну як суверенну, незалежну державу і не виведе всі свої військові сили та найманців із української території, жодної нормалізації відносин із США бути не може, так само, як і жодного запрошення до Білого дому очікувати не слід. І навіть якщо це здійсниться, у нас все ще є й інші невирішені проблеми, зокрема, російської підтримки Асада в Сирії та втручання в наші вибори».
Натомість Путін був єдиним, хто під час Гельсінської прес-конференції говорив про Україну, а Трамп запросив його до Вашингтона восени цього року, нарікає автор матеріалу Дейвід Крамер.
«Ми можемо тільки сподіватися, що в цьому процесі Україна не буде кинута під колеса автобуса», – підсумовує він.
Про проект, який об’єднує юних драматургів, режисерів та відомих акторів під назвою «Class ACT.Схід-Захід», який щойно завершився у Києві показом п’єси 15-річного Філіпа Казлаускаса «Авдіївський Ромео», пише Agence France Presse. Головна мета ініціативи, як пояснює одна з організаторів, Наталія Ворожбит, подолати культурний розрив та встановити діалог між сходом і заходом України. Саме «Авдіївський Ромео» є знаковою п’єсою, адже там йдеться про втечу юнака зі «східного міста, розташованого на лінії фронту, яка розділяє країну.
Двадцять учнів у віці від 14 до 16 років прибули до Києва з Авдіївки, містечка, яке перебуває під контролем українського уряду, та західного міста Чоп, а десять коротких п’єс, написані ними, були поставлені професійними режисерами.
Характерно, що проект тримав підтримку українського кінорежисера Олега Сенцова, висловлену ним в електронному листі, надісланому з віддаленої російської в’язниці, де вже більше двох місяців він проводить голодування.
«Наприкінці шоу в Києві всі, хто брав участь у виставах, вийшли на сцену з написами на плакатах #FreeSentsov», – пише агентство AFP, цитуючи одного із директорів проекту Павла Ар’є, який каже, що «молодь отримує впевненість у тому, що вона чогось варта, і що вона може творити щось прекрасне».
