(Рубрика «Точка зору»)
Поляки проілюстрували польські страждання світлиною знищеного ними українського села.
Канцелярія прем’єра Польщі. Тобто, не простий такий постик у фейсбуці.
Про що свідчить цей кейс?
Помилка виконавця.
Наймовірніше. Але що її спровокувало?
Самовпевненість.
Цю безапеляційну певність в односторонній жертві поляків виплекали роки політичної пропаганди, нефаховості медіа та гонитви за кліками, лайками і праведним обуренням. Фільми, плакати, закони.
Так сформувався стандарт «польської правди», коли будь-яке фото горілого села, убитих, покалічених людей чи спустошених осель з того періоду і з цієї території – це польські жертви вчиненого українцями злочину.
Просто, зрозуміло і... не відповідає дійсності.
Ані в даній ситуації, ані назагал.
Але Польща вже навіть законодавчо закріпила цю просту, зрозумілу і неісторичну формулу.
Тож всі притомні поляки, які поширили дану помилку із зауваженнями, можуть бути в об’єкті уваги прокурора, як такі, хто посміли «заперечити злочини українських націоналістів».
Стаття 55.
Працюючи над дизайном з нагоди «річниці Волинського злочину 1943 року» офіс польського прем’єра взяв світлину знищеного поляками українського села Сагринь у 1944 році.
Днями в цьому селі вшанував загиблих українських чоловіків, жінок, дітей та осіб похилого віку президент України Петро Порошенко. Пригадуєте, це було тієї неділі, коли два президенти сусідніх країн не домовилися разом віддати данину пам’яті убитим українцям і полякам.
Можна, звісно, звинувачувати в нинішній політичній ситуації обидві сторони, і, мабуть, це було б слушним. Якби не один промовистий факт.
Порошенко відкривав пам’ятник полеглим у Сагрині.
Новий пам’ятник? Ні, не новий.
Як і давньою є історія перетягування ковдри з двох полеглих на одного.
Ще 2009 року український та польський президенти спільно відкрили меморіал полеглим від рук українців полякам у селі Гута Пеняцька на території України. Це було в лютому. А в березні, за місяць, вони обидва мали поїхати до Сагрині у Польщі, аби разом відкрити меморіал українцям, убитим поляками.
Десять років, три президенти і… у польської сторони не виявилося на це часу.
Десятиліття українська громада у Польщі та Україна чекали на акт відкриття збудованого пам’ятника. На акт вшанування пам’яті.
Чи мав Порошенко далі змушувати людей чекати?..
Чи міг Дуда все ж приїхати і віддати шану пам’яті?…
Поки президент Дуда на території України над могилами поляків жонглював цифрами втрат у взаємній війні, в рази збільшуючи «свої» жертви і в рази зменшуючи «чужі», під час відкриття пам’ятника у Сагрині на території Польщі мав слово фахівець, а не політик.
Польський історик українського походження Григорій Купріянович розповідав про трагедію українців Холмщини та Підляшшя. І про пам’ять про них. Часто — занедбану та зневажену: «Після українських мешканців Сагриня та інших навколишніх сіл не залишилося тут майже нічого, крім їхніх останків, які часто без християнського похорону спочивають не лише на цьому кладовищі, але також на полях, які бачимо довкола. Після українських жертв Холмщини залишилася лише пам’ять…»
Історик розповів: 74 роки тому загинули тут громадяни Республіки Польща – православні українці, мешканці цієї землі, на якій століттями жили їхні предки. Загинули вони від рук інших громадян Республіки Польща тому, що говорили іншою мовою, ніж більшість, та були іншої віри. Той злочин проти людяності здійснили члени польської нації – партизани Армії Крайової, що були солдатами Польської підпільної держави.
Стаття 55.
Заява у прокуратуру.
Це – не ймовірність. Це – дійсність у Польській державі сьогодні.
Але чи винен у цьому дизайнер?
Що на це відповісте, пане прем’єре Польщі?
П.С. Апарат прем’єра Польщі дизайн із фото видалив. Чи вистачить притомності видалити Статтю 55?
Ярина Ясиневич – керівник програм Центру досліджень визвольного руху
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
