Гості програми «Ваша Свобода»: Максим Ялі, експерт-міжнародник; Ігор Айзенберг, професор Нью-Йоркського університету; Володимир Огризко, міністр закордонних справ України у 2007–2009 роках.
Ніяк не вщухнуть пристрасті навколо зустрічі президентів США і Росії, Дональда Трампа та Володимира Путіна. Американці бажають знати більше про розмову обох президентів тет-а-тет. У Демократичній партії навіть запропонували викликати на свідчення в Конгрес перекладачку Трампа, аби вона розкрила деталі переговорів. І до цієї пропозиції також прислухаються деякі провідні республіканці. В Україні теж є власний інтерес. На зустрічі нібито обговорювалися «нові ідеї» щодо врегулювання ситуації на Донбасі. Про це повідомив в інтерв’ю російському «Першому каналу» президент Росії Володимир Путін. І, як стверджують джерела «Інтерфаксу України», Київ просить Вашингтон роз’яснити ситуацію з цього приводу. Раніше президент України Петро Порошенко наголосив, що Дональд Трамп «не здав жодної позиції щодо України».
Віталій Портников: Пане Ялі, ефект зустрічі Трампа і Путіним зовсім не є тим, на який розраховували ані ті спостерігачі, які вважали, що ця зустріч принесе якийсь чутливий, я сказав би, важливий результат з точки зору розвитку російсько-американських відносин, ані ті спостерігачі, які вважали, що це буде порожня зустріч, про яку забудуть наступного дня після того, як вона відбудеться. Щось зовсім інше відбувається. Це зустріч-скандал.
Максим Ялі: Щодо результатів – їх навіть не очікувала російські оптимісти, прокремлівські політологи, експерти. Тим більше, щодо України. Всі чудово розуміють, що до оголошення результатів розслідування Мюллера ніяких різких кроків Трамп, навіть якщо й хотів би заключити чергову, з його точки зору, вдалу «сдєлку», нічого не робитиме. І зауваження Вашингтона щодо його «побачимо», щодо його можливості визнання статусу Криму російським – вони дали чітке тлумачення.
(Повна версія програми)
Трамп наче «дельфійський оракул» – завжди кидає деякі фрази, які інші мають розтлумачувати. Так і зараз після зустрічіМаксим Ялі
Майкл Вульф у книзі «Вогонь і лють: за лаштунками Білого дому Трампа» писав: Трамп наче «дельфійський оракул» – завжди кидає деякі фрази, які інші мають розтлумачувати. Так і зараз після зустрічі.
Коментарів навіть його прес-секретаря, яка вже спростовувала ці скандальні фрази, стало недостатньо. І Трамп вже сам був змушений йти назад і пояснювати свою позицію.
Трамп поводиться, як телезірка, ведучий реаліті-шоу. Він ще не зрозумів, що керування такою країною, як США, відрізняєтьсяМаксим Ялі
Трамп – не та людина, яку забувають. Його мета – він поводиться, як телезірка, ведучий реаліті-шоу. Мені здається, що він ще не зрозумів, що керування такою країною, як США, відрізняється. Проте у нього є своя аудиторія. Всім вже зрозуміло, що на думку частини демократичного електорату йому, м’яко кажучи, начхати. А, за проведеними опитуваннями, 79% республіканців схвально ставляться до цієї прес-конференції. Якщо беремо в цілому, то 60% громадян США негативно ставляться. Тобто лише 40%. 91% – це демократи. Головний чинник на проміжних виборах – виборці, які не визначилися. Там переважна більшість ставиться негативно.
А скандали – йому не звикати. Те, що справді вони обговорювали на цих таємних перемовинах, зараз не дискутують. І це головна мета Трампа – відволікти увагу певними скандальними зауваженнями від головного, до чого саме вони могли домовитися... Я назвав би Трампа «криголамом» ліберального світового порядку.
– Пане Айзенберг, чи справді Дональду Трампу нічого не загрожує серед його традиційного електорату, електорату Республіканської партії, якщо критика навколо його зустрічі з Путіним посилюватиметься і посилюватиметься також у республіканському істеблішменті?
Популярність Трампа стабільна. Загалом вона близько 40%, плюс-мінус 1-2%Ігор Айзенберг
Ігор Айзенберг: На жаль, йому нічого не загрожує серед його електорату – його популярність дуже стабільна насамперед серед членів Республіканської партії. Вона коливається від 87% до 90% і абсолютно не залежить від того, що говорить, що робить президент Трамп. Виборці-республіканці складають приблизно 20% від усіх виборців у США. Результати виборців визначаються не партійними виборцями, а так званими незалежними, які не належать до жодної з двох провідних політичних партій. Серед них також є прихильники Трампа.
Ще під час виборчої кампанії 2016 року Трамп якось казав, що якщо вийде із «Трамп-тауер» на «П’яту авеню» у Нью-Йорку та застрелить когось, жоден його виборець не буде голосувати все рівно проти нього. Виявляється, він має рацію – популярність його стабільна. Загалом вона близько 40%, плюс-мінус 1-2%. Принаймні, рік не міняється. Хоча його популярність ніколи не доходила до 50%.
Тому вибори проміжні у Конгрес 6 листопада, якщо дехто вважає, що демократи обов’язково переможуть – зовсім ні, демократам треба проводити дуже ретельну передвиборчу кампанію, щоб спробувати перемогти.
Усі ці мантри про «полювання на відьом» – це відбувається, щоб відволікти увагу від розслідування Мюллера, щоб нівелювати результатиІгор Айзенберг
Учора ввечері в «Нью-Йорк Таймс» з’явилася стаття. Багато говорять, що це може бути помста Трампу з боку спецслужб. Газета, з посиланням на конфіденційні джерела, пише, що 6 січня 2017 року, за два тижні до інавгурації, коли для Трампа проводили брифінг тодішній директор ЦРУ, директор Національної розвідки і директор Національного агентства безпеки, показали йому абсолютно секретні документи, які, безумовно, доводять, що втручання в американські вибори було організоване Путіним, за вказівками Путіна, повністю під контролем Путіна відбувалося. Він про це знав. Усі ці мантри про «полювання на відьом» – це відбувається, щоб відволікти увагу від розслідування (Мюллера – ред.), щоб нівелювати результати. Специфічного терміну визначеного, коли має закінчитися розслідування, немає. Але наступного тижня почнеться перший судовий процес над Манафортом – буде дуже цікаво.
– Пане Огризко, наші експерти вважають, що популярність президента США є непорушною, і на цій популярності не віддзеркалюються будь-які його зовнішньополітичні вчинки. Виникає питання: у чому взагалі сенс зовнішньополітичної ролі США, якщо населення цієї країни не дуже звертає увагу на кроки власної адміністрації?
Володимир Огризко: До пори до часу ситуація може бути саме такою. Але ж у Трампа є в Америці не тільки друзі, але й опоненти, скажімо так делікатно. І ці опоненти зроблять все можливе, щоб на пальцях пояснити, що деякі речі, які президент робить назовні, у середньостроковій або довгостроковій перспективі, не допомагатимуть, а шкодитимуть інтересам Америки. Тому не все так однозначно, як здається на перший погляд.
