Гості програми «Ваша Свобода»: президент Центру глобалістики «Стратегія-ХХІ» Михайло Гончар, президент DiXi Grouр Олена Павленко.
Питання транзиту російського газу через територію України після 2019 року залишається відкритим, щонайменше, до осені. Про це стало відомо після тристоронньої зустрічі представників України, Росії та ЄС у Берліні. Міністр закордонних справ України Павло Клімкін після цієї зустрічі заявив: «Прогрес є і для нас, і для європейської сторони. Домовилися з Європейською комісією, що ми працюємо за спеціальною дорожньою картою. Але з російської сторони такої згоди немає. Те, що вони кажуть, спрямоване не на прогрес, а на те, щоб тягти час, на те, щоб не заплатити нам гроші». А міністр енергетики Росії Олександр Новак повідомив журналістам, що, як один із варіантів, обговорювалася мирова угода «Газпрому» з «Нафтогазом»
Інна Кузнецова: Пане Гончар, як Ви оцінюєте результати цих консультацій? З’явилося словосполучення «мирова угода». Вона не дуже потрібна Україні, скажімо так, зовсім не потрібна?
За цим стоїть значно більш серйозна спроба Росії повернути часи газових відносин назад – у «старі добрі часи»Михайло Гончар
Михайло Гончар: Вона не потрібна ні Україні, ні в цілому. Я не думаю, що Україну схиляють (в ЄС – ред.) до цього. Те, що закидають такі тези, означає спробу російської сторони переформатувати газові відносини, щоб вирішувати в подальшому питання шляхом кулуарних домовленостей між політичними лідерами, а потім уже на рівні корпоративних суб’єктів усе має, мовляв, виконуватися. Питання не тільки в тому, як зазначив Клімкін, що Росія хоче тягти час і не платити гроші, згідно з рішенням Стокгольмського арбітражу, а у й тому, що за цим стоїть значно серйозніша спроба Росії повернути часи газових відносин назад – у «старі добрі часи». Для них, але не для нас.
Це робиться зумисне, щоб виправдати необхідність будівництва нових газопроводів в ЄвропуМихайло Гончар
Тенденція до збільшення (споживання газу країнами ЄС – ред.) не є визначальною і, очевидно, не стане домінуючою, проте впродовж останніх років там є деякі збільшення. Наприклад, у 2017 році країни ЄС спожили на 6% газу більше, ніж у 2016-у. Це не тільки російський газ. Але передовсім російський, тому що Росія є найбільшим постачальником газу до країн ЄС. Однак, якщо взяти прогнози «Газпрому» десятирічної давнини, то там цифри такі малювалися – наприклад, 600-800 мільярдів кубічних метрів споживання газу в той час, як минулого року воно склало 490 мільярдів кубів. Це робиться зумисне, щоб виправдати необхідність будівництва нових газопроводів у Європу – «Північного потоку-2» на Балтиці, другої нитки «Турецького потоку» в Чорному морі.
(Повна версія програми)
– Пані Павленко, НАК «Нафтогаз України» заявляє, що отримала рекордний прибуток – на рівні майже 40 мільярдів гривень у 2017 році, частина цих прибутків – те, що було пов’язано з перемогою України у Стокгольмському арбітражі. Разом з цим, цих грошей немає, оскільки росіяни ще воюють за «мирову угоду», вони їх не сплачували. Як бути з цим? Чи піде на поступки Україна?
Олена Павленко: Ці гроші будуть повернуті – рішення арбітражу має бути виконане. І воно буде виконане зараз, негайно чи буде виконане через кілька років – це питання часу. Записано у контракті між «Нафтогазом» і «Газпромом»: рішення Стокгольму мають бути виконані.
Уряд не погодиться на так звані «мирові угоди» в російському розумінніОлена Павленко
Я не вірю в «мирові угоди». Я впевнена, що уряд не погодиться на так звані «мирові угоди» в російському розумінні. Натомість позиція, яка була обрана і українською, і європейською стороною (дуже важливо, що ми зараз рухаємося в єдиній позиції!), що в Україні мають бути застосовані ті ж правила, які застосовуються в будь-якій країні ЄС – це надзвичайно важливо. Якщо хочемо говорити про єдиний ринок, про довіру до України, що Україна є партнером, що ЄС озвучує, Україна має отримати ті ж самі права, що й будь-яка інша країна-член ЄС.
– Пане Гончар, на прес-конференції з президентом США Дональдом Трампом президент Росії Путін пообіцяв зберегти транзит газу через Україну, але за однієї умови... Це є та сама «мирова угода»?
Хочете на наступних 10 років мати контракт – пожертвуйте цими 2,5 мільярдами доларів. Це пастка!Михайло Гончар
Михайло Гончар: Так. Мова йде не про те, що Стокгольмський арбітраж вже врегулював відносини сторін своїм рішенням, і це рішення, згідно зі статтею 12 контракту, є остаточним і підлягає виконанню сторонами, щоб якраз у позасудовому форматі «врегулювати». В силу певних рішень, які можуть бути ухвалені на політичному рівні, наприклад, «Нафтогаз» буде змушений відмовитися від того, щоб отримати ці гроші від «Газпрому», в обмін на якісь преференції. Наприклад, хочете на наступних 10 років мати контракт – пожертвуйте цими 2,5 мільярдами доларів. Це пастка!
Єврокомісія навряд чи буде наполягати за умови, коли є рішення Стокгольмського арбітражу. Подібні речі можуть закидатися у медіапростір з різних сторін. При цьому використовується відома позиція європейських інституцій – нас у Брюсселі мало цікавить, хто з вас (Україна чи Росія?) правий чи винний, ви повинні вирішити свої проблеми, а ми повинні безперешкодно отримувати газ, бо за нього заплатили.
Новий транзитний контракт, якщо й буде укладений, має базуватися на європейському енергетичному правіМихайло Гончар
Росія завжди дуже активно використовувала такий підхід європейців, які не хотіли влізати в сутність таких українсько-російських газових «розбірок». Але ситуація зараз доволі змінилася – багато хто в Брюсселі зрозумів, що без вникнення в суть цих проблем загалом це питання не вирішити. Тому невипадкові заяви віце-президента Єврокомісії, які резонують із підходом української сторони, що новий транзитний контракт, якщо й буде укладений, має базуватися на європейському енергетичному праві.
«Газпром» дещо змінив свою тактику – намагається виглядати «білим і пухнастим»Михайло Гончар
Транзит через Україну дає надходження – між 2 і 3 з невеликим мільярдів доларів щороку. Втрата цих надходжень не призведе до фінансової чи економічної катастрофи, але це наш заробіток. Великих очікувань, розуміючи, хто наш партнер і чого хоче, покладати не доводиться. «Газпром» дещо змінив свою тактику – намагається виглядати «білим і пухнастим», на багато речей погоджується. Але це не більше, ніж гра.
Зустріч Трампа і Путіна залишила невизначеність у цьому питанні. Я думаю, що це і є тактика американської сторони – тримати цю невизначеність якомога довше. На відміну від політичних контекстів, тут Трамп діє доволі послідовно. Тим більше, чудово розуміє, що всередині самої Росії зародився і зростає конкурентний потік скрапленого газу. Проте Путін буде намагатися такими пропозиціями зберегти монополію на постачанні газу зі сходу в ЄС.
– Пані Павленко, Путін готувався до обговорення з Трампом газового питання. Так стверджує головний редактор радіостанції «Ехо Москви» Олексій Венедиктов...
Олена Павленко: У ЄС скільки брати газ – залежить від споживача, від компанії, яка купує цей газ. «Поділити ринок» – Трамп цей ринок не поділить. Чим більше буде попиту в європейських споживачів на американський газ, до речі, і на український, якщо ми хочемо говорити про український видобуток, тим більше цієї пропозиції буде на ринку.
