Олексій Нехлопочин, лікар-нейрохірург відділення патології спинного мозку та хребта Інституту нейрохірургії імені Андрія Ромоданова Національної академії медичних наук України, створив титановий імплантат, який здатний покращити результати хірургічного лікування людей з ураженнями шийного відділу хребта. Унікальність винаходу підтвердили фахівці на світовому рівні, а в Україні лікар-нейрохірург отримав нагороду у першому в Україні конкурсі «Нагорода «Санофі» молодим науковцям за дослідження в медицині». Радіо Свобода поспілкувалося з хірургом про його винахід та нейрохірургію в Україні.
Олексій Нехлопочин навчався в Луганському державному медичному університеті, інтернатуру закінчував у Донецьку. Потім потрапив у відділення нейрохірургії, що спеціалізувалось на патології хребта та спинного мозку, та відтоді почав займатися спінальною хірургією.
Після навчання працював у Луганській обласній клінічній лікарні. Там і почав роботу над своїм винаходом – штучним імплантатом, який здатен удосконалити лікування травм шийного відділу хребта.
Батько та дід Олексія Нехлопочина також нейрохірурги, тому вибір професії був для нього очевидним.
Із дитинства вдома постійно обговорювали медичні теми, і Олексієві здалося, що для нього це також цікаво.
У чому ідея винаходу?
Кабінет Олексія Нехлопочина розташований у нещодавно відремонтованому корпусі відділення патології спинного мозку та хребта Інституту нейрохірургії. Свіжопофарбовані стіни, нові меблі, на підвіконні – модель людського хребта, а на полиці – свіжа нагорода за винахід, над яким лікар працював п’ять років.
Із шухляди робочого столу Олексій дістає невелику металеву коробку. У ній – крихітна титанова конструкція, яка має удосконалити лікування травм шийного відділу хребта людини.
Саме ця частина хребта найбільш схильна до травм. Шийний відділ має слабкі м’язи, які перебувають під істотним навантаженням, а його хребці невеликі та не досить міцні.
Титановий протез, який створив Нехлопочин, може змінювати висоту під час операції.
Звичайні протези, якими користуються зараз, не можуть відтворити вигин спини, який у кожної людини різний. Винахід Нехлопочина здатний максимально підлаштуватися під кожен конкретний хребет.
Під час операції зламані хребці видаляють, а на їхнє місце вставляють титановий імплантат. Його кінці з’єднують з цілими кістками, регулюють висоту протезу, після цього заповнюють порожнину наповнювачем.
Це все сприяє зрощенню хребців у майбутньому і виключає розвиток будь-яких ускладнень.
«Ідея створення імплантату з’явилась сама по собі. Коли я почав працювати і робити операції, то помітив, що технічно ідеальна операція, яка мала б теоретично мати хороший результат, не завжди приводила до повного одужання», – згадує Олексій.
Нейрохірург звернув увагу на те, що після операцій траплялися просідання конструкції, певні деформації шийного відділу, тривалі больові відчуття, довгий післяопераційний період. Олексію Нехлопочину хотілося всього цього уникнути.
Унікальність на світовому рівні
Винахід Нехлопочина унікальний не лише для України, а й для всього світу. Всесвітня організація інтелектуальної власності підтвердила, що запропонована конструкція має найвищий рівень інновації.
Конструкція назавжди залишається у тілі пацієнта. Однак із нею людина може робити магнітно-резонансну томографію (МРТ), бо з титаном це не заборонено.
За своїми функціональними, технічними та економічними параметрами конструкція перевершує наявні моделі, які виробляють у світі.
«Ця конструкція дуже проста у виготовленні. Має мінімальну кількість складових частин, а в той же час – достатньо функціональна. У 2014 році її собівартість становила всього 800 гривень. Автори досліджень травм шийного відділу хребта завжди говорили про недоліки усіх телескопічних конструкцій, а саме малу порожнину, яка заважала зрощенню з хребцями. Ми цю проблему вирішили», – розповідає нейрохірург.
Під час розробки Олексій консультувався з батьком, який допомагав удосконалювати конструкцію.
«При розробці ми не тільки спирались на власний досвід, але й консультувались із іншими спеціалістами України у цієї галузі, тому співпрацювали з Інститутом нейрохірургії та Інститутом патології хребта та суглобів імені професора Михайла Ситенка. Це, на нашу думку, дозволило створити конструкцію, що найбільш відповідає побажанням практичних хірургів», – каже Нехлопочин.
Саму конструкцію виготовили на спеціальному верстаті в конструкторському бюро при Інституті патології хребта і суглобів у Харкові.
Для широкого використання потрібні гроші
Конструкція Нехлопочина фактично готова до використання. Але вона потребує спеціальних ліцензій та дозволів, за які треба заплатити чималі кошти.
«Як правило, цим питанням займаються компанії, які виготовляють такі конструкції. Відповідно, щоб отримати ліцензію, треба знайти людну або фірму, яка буде зацікавлена в масовому виробництві. Заради двох-трьох імплантатів платити великі гроші, мабуть, не актуально», – каже хірург.
Після перемоги у конкурсі винаходом Олексія Нехлопочина зацікавилися – періодично нейрохірургові дзвонять і цікавляться конструкцією. Але поки що жодних домовленостей немає.
«Тепер залишається чекати. Можливо, комусь буде цікавий цей винахід чи будуть якісь державні програми на підтримку вітчизняних винаходів, адже зараз в медицині використовують переважно іноземні імплантати. Якщо ж нікого не знайдеться, то ідея залишиться чистою теорією», – каже хірург.
Як відбувалося дослідження?
Олексій Нехлопочин до 2017 року жив у Луганську. Роботу над конструкцією нейрохірург закінчив у 2013-му.
Після створення імплантату етичний комітет Луганського університету дозволив провести серію клінічних досліджень на групі пацієнтів. За їхньої згоди Нехлопочин ставив потерпілим свій титановий імплантат.
Потім почалася війна, і Олексій залишився у Луганську, щоб мати змогу спостерігати за своїми пацієнтами. Більшість із них не виїхала на підконтрольну Києву територію.
«Поїхати в той момент – це означало кинути всі дослідження і пацієнтів. Зараз ставити такі протези без спеціального сертифікату не можна. Тому, якби тоді я залишив Луганськ, то ці клінічні дослідження не відбулися би взагалі», – розповідає хірург.
Усі пацієнти з імплантатом Нехлопочина почуваються добре, і лікар досі підтримує з ними контакт. Він каже, що кількарічні спостереження за пацієнтом роблять стосунки дружніми.
«Операція – це маленький стрес»
Переїхавши до Києва, Нехлопочин разом із родиною почали винаймати квартиру, хоча, признається нейрохірург, із зарплатнею у п’ять з половиною тисяч гривень це не просто.
Дружина Олексія також із Луганська і також лікар, хоча працює у фармакологічній компанії.
Нехлопочин мріє, щоб його винахід почали використовувати у медицині, а сам планує поїхати на стажування за кордон, щоб покращити свої навички у нейрохірургії. Він каже, що досконалості у хірургії немає.
Щомісяця Олексій проводить від 10 до 15 операцій і зазначає, що в Інституті нейрохірургії є чому повчитися. Завдяки кращому обладнанню більшість операцій відбуваються набагато швидше, ніж у Луганську.
Операції в інституті зазвичай проходять без графіку, тому іноді Нехлопочин повертається додому майже вночі.
Свої дослідження (обробка результатів, опис, робота зі статистикою), які можна зробити поза межами лікарні, він допрацьовує вдома в позаробочий час.
Вирушаючи на операцію, каже Нехлопочин, він зазвичай почувається спокійно.
«Так, трохи хвилююся, але не можу сказати, що я в паніці. Мабуть, для кожного хірурга операція – це маленький стрес. Але зараз для мене це скоріше азарт – аби зробити все максимально якісно і швидко», – розповідає нейрохірург.
