(матеріал був оновлений 18 липня позицією Юлії Тимошенко)
«Газета по-українськи» у публікації під заголовком «Тимошенко продовжує співпрацювати з Кремлем?» пише, що підозри у співпраці з Москвою на адресу керівника «Батьківщини» з’являються регулярно. Інформація просочується через десятки різних і взаємонезалежних джерел, що свідчить про відсутність спеціальної піар-кампанії проти неї. Дописувач видання, політичний експерт Володимир Манько стверджує, що Тимошенко завжди була пов’язана з Росією – як у бізнесі, так і в політиці. Ще в середині 1990-х, перепродуючи російський газ, вона співпрацювала зі всемогутнім тоді президентом РАО «Газпром» Ремом Вяхіревим. Із приходом Путіна вплив Вяхірева зник. Щоб налагодити відносини з новим керівником Росії, Тимошенко надала йому цілу низку важливих політичних та економічних послуг. 2008-го вона зробила все можливе, щоб Україна не отримала плану дій про вступ до НАТО. Розігравши конфлікт і з президентом Ющенком, створила враження, що в українській владі немає єдності з цього питання. У серпні 2008 року Тимошенко відмовилася засудити напад Росії на Грузію. Газовий контракт 2009-го став не просто невигідним для України. У такий спосіб, як стверджує дописувач, Тимошенко витіснила з ринку Росії конкурентну фірму, чим допомогла Ігореві Сєчину, своєму російському партнеру з газового бізнесу. Вже тепер, після рішення Стокгольмського судового арбітражу, підрахували: цей контракт кожній українській родині коштував 61 тисячу гривень.
Сама Тимошенко 10 липня в програмі Свобода слова на ICTV заявила, що Росія — це країна-агресор, яка розпочала війну проти України.
«Ми, по суті, знаходимося в стані війни, і ця агресія триває. Війну треба зупиняти посиленням санкцій проти Кремля, створенням сучасної обороноздатної армії в Україні і відновленням переговорів на вищому рівні в Будапештському форматі», - заявила вона.
Газета нагадує, що за прем’єрства Тимошенко путінський банк, як тоді називали «Внєшекономбанк» Росії, купив один із найстаріших банків України – «Промінвестбанк». Бажаючи догодити Москві, Юлія Тимошенко завела в українську політику прихованого шпигуна, який пізніше очолив Міністерство оборони, доклав вирішальних зусиль для руйнування армії – Павла Лебедєва. 2006 року він став народним депутатом за списком БЮТ. А за Януковича, 2012-го, очолив Міністерство оборони. Масштаби його пограбування Збройних сил України вражають, наголошує автор статті. За час, доки Павло Лебедєв був міністром, продали: 51 танк, 50 БМП, 59 ЗРК, 27 літаків, дев’ять вертольотів, 22 мільйони боєприпасів і майже 225 тисяч автоматів, нагадує дописувач «Газети по-українськи».
«Ці вибори можуть бути нашою «останньою помилкою». У статті під таким заголовком газета «День» друкує інтерв'ю з Леонідом Кравчуком, в якому він розповідає – чому розпався Радянський Союз, як відновлювалась незалежність України, чи пропонував він В’ячеславу Чорноволу посаду прем’єр-міністра, чому заборонив Компартію України, які причини того, що погодився на дострокові вибори і що потім у розвитку України пішло не так. Кравчук наголошує, що майбутні вибори можуть стати останньою помилкою, бо сьогодні довіра до різних інституцій – президента, Верховної Ради, Кабміну – мізерна. І може виникнути непередбачувана ситуація. Тому українці мають обрати достойну владу. І не просто обрати, а створити систему контролю за цією владою. Головне – не обирати олігархів, а із усіх кандидатів віддати перевагу інтелектуалам, наголошує Леонід Кравчук.
Останні два тижні роботи Верховної Ради знову поставили під сумнів можливість парламенту ефективно виконувати свої обов’язки в цьому складі, переконує газета «Україна молода». Вже на початку останнього сесійного тижня було зрозуміло, що за бортом їхньої уваги залишиться низка інших важливих законопроектів. Наприклад, так і не дійшла справа до розгляду головної передвиборчої обіцянки про зняття депутатської недоторканності. Втім, може, це й не останнє «недоторканне» літо, адже бажання серйозно розглядати це питання у депутатів немає, констатує видання. Не розглянули депутати ще чимало важливих питань, чим спричинили невдоволення виборців і посилили сумніви у подальшій працездатності парламентаріїв. Утім, як зазначають експерти видання, розмови про дочасні парламентські вибори – це своєрідний батіг для депутатів, щоб вони були більш слухняні. Адже потрібно усвідомлювати, що кожні перевибори для депутатів – це великі гроші. Відтак усі розуміють, що йти на перевибори за рік до чергових виборів – це нераціонально з фінансового погляду, зазначають експерти.
