Запорізькі ветерани війни на Донбасі стали засновниками низки закладів вуличної їжі. Чоловіки зізнаються, що ніхто з них раніше не працював у цій сфері. Радіо Свобода поспілкувалося з ветеранами війни на Донбасі та розпитало їх як їм ведеться власний бізнес та чому вони вирішили розпочати власну справу.
«Думали дуже довго, не хотіли виставляти на перший план приналежність до армії та інше. Думали, що буде «Bro Nik» – два слова, але дизайнер знайомий придумав нам такий логотип, нам сподобалось і вирішили залишити», – каже Олександр Дівочий, один зі засновників запорізького фаст-фуду «Bronik».
Його бізнес-партнер та бойовий побратим Олексій Совач додає: «В один чудовий момент ми вирішили, що ось ця назва, так і буде, бо треба іншим займатися».
Фаст-фуд «Bronik» відкрився наприкінці минулого місяця, він розташований біля центрального автовокзалу Запоріжжя. Засновники закладу – троє учасників бойових дій на Донбасі. Усі разом служили у 2-ій протитанковій 55-ої окремої артбригади. Чоловіки зізнаються, досвід власної підприємницької діяльності мають – Олексій та Олександр займались будівельним бізнесом.
Будь-який бізнес – це ризики, і на жаль, наша податкова система не дає спробувати – вийде-не вийде, у нас ти ще не працюєш, лише зареєстрував ФОП, а вже маєш платити податки. Були страхи певні, але вони швидко розвіялись. Потім дзвоне мій товариш і каже: «Льош, у тебе зі знайомих там причеп невеликий типу «Купави» ніхто не продає, в оренду не здає?». «А що таке?». «Та ось спілкуюсь з Veterano Coffee – може таку кофейню…». Кажу: «Сашо, почекай, мабуть треба зустрітися». Зустрілися поговорили. Кажу, кофейня це добре, а в мене ідея не тільки кава, а й фаст-фуд», – каже Олексій Совач.
Трохи було боязно, але ми хлопці завзяті. Нас налякати важко вже після всього. Хто нічого не робить – той не помиляєтьсяОлександр Дівочий
Олександр Дівочий каже, після демобілізації хотів повернутися на службу до армії, однак не склалося, тому почав шукати собі заняття: «За здоров’ям не міг займатися тим, чим займався – будівництвом. Хотів залишитися в армії, але не зміг, тому вирішив щось таке… Бачив Veterano Coffee, Pizza Veterano. З ними спілкувався, потім з Олексієм. Зустрілися і вперед, вперед. Трохи було боязно, але ми хлопці завзяті. Нас налякати важко вже після всього. Хто нічого не робить – той не помиляється».
Для засновників «Bronik» робота сфери харчування у новинку. Щоправда, Олексій зізнається: в армії доводилось готувати і отримувати схвальні відгуки від бойових побратимів.
«Ми готували самі, у нас не було поварів. На підрозділи все було розбито. Грубо кажучи, по 15 чоловік, і готували ті, у кого було натхнення чи в кого краще виходило. Я готував. І хлопці казали: «Льош, це непогано, ти, як завжди, щось видумав». Наприклад, банка тушонки – там жили, багато жиру. Я, в принципі, трохи жиру залишав, а інше прибирав, жили прибрав, тобто м’ясо, цибуля смажена туди, тушонка – потушив і зовсім інша справа», – ділиться чоловік.
Та навички, отриманні у попередній сфері діяльності, допомогли засновникам «Bronik» при відкритті закладу. Чоловіки власними силами відремонтували фургончик для свого фаст-фуду. Керував роботами Олександр Дівочий: «Переробляли перед весь – був залізним. Були страшні вікна антивандальні. Передні стіни повністю нові, полички. Що ще? Оздоблення, вся ця краса, ці полички, балки, посилювали дах. Він був продавлений. Повністю поміняли всю електрику, всю начинку, зробили столи, робочі поверхні, відновили вітрину. Лавки робили своїми руками, столи, смітник ось – що можемо, робимо самі. Півроку десь зайняло все часу. Взимку почали обговорювати».
Зараз чоловіки самі працюють у власному закладі. Разом з ними працює і мати одного з загиблих на Донбасі учасників АТО – Світлана Сиротина. Засновники фаст-фуд «Bronik» зазначають, що поки ще приглядаються до нової справи, підшукують для свого закладу фірмові блюда, а також мають плани винайняти професійного кухара, бажано теж ветерана війни на Донбасі.
Будь-який бізнес свій – це дуже важко. Треба і пахати, видумувати щось, дивувати. Показник бізнесу – це твій прибутокОлександр Совач
«Будь-який бізнес свій – це дуже важко. Треба і пахати, видумувати щось, дивувати. Показник бізнесу – це твій прибуток. Але знову ж таки мета не лише це, а й створити якусь атмосферу, смачно кормити, щось видумувати нове. Нюанси є, але ми вчимося самі. Це не ресторан – тут важливіше вгадати з продуктом, що буде куплятися. Я сподіваюсь, що з часом у нас будуть працювати люди, які будуть уміти. З блюдами формату фаст-фуду будемо теж «креативити». Незабаром у нас з’явиться таке блюдо, як вареники фрі, вареники у фритюрі з різною начинкою, як-то картопля, сир. Ніде такого нема, принаймі у Запоріжжі», – ділиться планами Олексій Совач.
Налагоджують засновники фаст-фуду «Bronik» і співпрацюю з іншими учасниками АТО – підприємцями. У закладі пригощають «Чубатою кавою» та продають тушонку «I’mready», які теж виготовляють ветерани війни на Донбасі. Олексій та Олександр також планують співпрацювати з запорізькою маркою «KOZAK and food», заснованою іншим запорізьким ветераном війни на Донбасі Русланом Венжегою.
«Треба поставити мету і йти до неї»
Заклад Руслана Венжеги розташований у житловому кварталі старої частини Запоріжжя. Раніше чоловік працював у сфері маркетингу. У квітні 14-го року сам прийшов до військкомату добровольцем та рік прослужив у лавах запорізької частини 3033 Національної гвардії України. Ветеран зізнається, що мріяв про власну справу ще з кінця 90-х років.
«Все життя вона в голові сиділа, а потім згодом, коли загострився момент, коли треба було чимось займатися, вже безпосередньо почав визначатися, так вийшло, що це вийшло після війни. Теж подивився, і на приклади відомі подивився, надихнули хлопці, що почали займатися. Практичним досвідом поділилися, розповіли що і як. Дуже допомогло, що я потрапив на семінар Діми Борисова. Це відомий ресторатор. Він свого часу зробив для учасників бойових дій безкоштовний семінар, дводенний семінар такий, практичний для тих, хто хоче займатися таким видом бізнесу», – розповідає Руслана Венжега.
Заклад Руслана Венжеги працює з осені минулого року. Ветеран брав участь у двох грантових програмах від ООН та USAID і виграв кошти на закупку спеціального кухарського обладания.
«Будь-яка здорова людина чогось боїться. Ясна річ, що перший крок такий завжди. Хоч і багато чого знав і вмів, і бачив, і сам уже пробував, все одно хвилювання були – як піде, не піде, але більше за все були хвилювання, що щось не вийде, не піде оборот, людям не сподобається. Всі нюанси організаційні – це не новина для мене, я до того багато проектів робив. Це мене не хвилювало. Хвилювало здебільшого, щоб сподобалось людям, попасти в ту категорію, показати справжнє про себе враження так, як сам собі міркую. З кінця жовтня 17-го року – більш, ніж півроку, це 8 місяців практично. Ясна річ, що спокійніше вже відносишся до певних речей – до зміни того ж клімату, до тих факторів, що впливають на попит на касу врешті-решт», – зазначає ветеран війни на Донбасі.
У закладі Руслана Венжеги можна придбати каву, різноманітні солодощі, хліб, а й найголовніше, свіжу випічку та печиво власного виробництво. Назву для свого продукту ветеран обрав дуже символічну – «KOZAK and food».
Козацька їжа, вона, з одного боку, споживна, а з іншого – достатньо швидка і, ясна річ, якісна. Щоб у будь-який момент вскочити на коня і махнути шаблею, потрібні силиРуслан Венжега
«Тут і історичний такий присмак, у мене бачення таке. Символічний, ясно річ, бо теж перехрест цих шабель символізує Z – Запоріжжя. З одного боку, не хотів щось конкретно, тобто звужувати себе в якихось рамках, наприклад, назвати «Козацький гамбургер». Це дуже стисло. Я не хочу прив’язуватися. Я просто назвався «Козак і їжа», тобто як людина, яка виросла на цій землі, ставлення до їжі, бачення їжі, психологія та ідеологія їжі, – пояснює Руслан Венжега. – Плюс ідеологія в тому, що козацька їжа, вона, з одного боку, споживна, а з іншого – достатньо швидка і, ясна річ, якісна. Щоб у будь-який момент вскочити на коня і махнути шаблею, потрібні сили».
В планах у Руслана Венжеги автоматизація власного виробництва та створення цілої мережі вуличних крамничок у стилі street-food. Поки чоловік працює сам – власноруч виготовляє заготівки для випічки та продає її у будні дні. Руслан Венжега радить іншим ветеранам війн на Донбасі не боятися відкривати власну справу та пробувати себе в нових напрямках діяльності: «Скажу, мабуть, у мільярдний раз банальні речі, а саме цих банальних речей люди, як правило, і бояться, і хвилюються через ці речі. Не треба хвилюватися – треба поставити мету і йти до неї. Якомога відповідальніше готуватись, професійніше, більш глибоко, але не боятися, що щось не встиг, тобто проаналізувати – наскільки ти готовий, що мінімум, хоча б, треба, щоб ти свою ціль намітив і підійшов до неї. І все і не боятися. На 100% все одно все не передбачиш, не зробиш. Тобто два фактори. З одного боку, треба якомога більше готуватися до будь-якого питання; щоб ти не робив, все одно треба якомога краще робити це. І з іншого боку, не переборщувати з приводу хвилювань, побоювання – зважено проаналізувати свій досвід, побоювання і, як кажуть, вперед і з піснею».
НА ЦЮ Ж ТЕМУ:
