Брюссель – Міграція залишається «камінцем у черевику» Європейського союзу, хоча керівники головних держав цього блоку стверджують, що, загалом, знайшли спільну мову. Нині вони аналізують так звану регіональну концепцію збору мігрантів ще до того, як вони проникнуть на територію ЄС. Тим часом, ті біженці, яких виловлюють у водах Середземномор’я, будуть поміщатися до спеціальних контрольних центрів, де розглядатимуть їхні прохання про притулок. Дехто з європейських аналітиків каже, що це рішення не що інше, як окозамилювання: подібні ідеї центрів прийому біженців, так звані «хот-споти», вже висувалися під час сплеску міграційної кризи в 2015 році, але так і не принесли бажаного припинення натиску біженців на держави ЄС.
Польща, Угорщина, Словаччина й Чехія, які навідріз відмовляються допускати на свої території «чужих» біженців, які висаджуються на італійські чи мальтійські побережжя, таки домоглися свого. Пішовши їм на поступки, інші держави блоку дали свою згоду: все здійснюватиметься на добровільній основі – і розміщення у державах ЄС «контрольних центрів», і, власне, прийом біженців.
Ці центри, пояснюють лідери євроустанов, – спосіб пришвидшити процеси розгляду прохань про надання притулку біженцям. Головним чином, це допомога Італії, яка через своє географічне положення несе найважчий тягар міграції з держав Північної Африки, та Греції, яку «наводнюють» втікачі, що йдуть до ЄС так званим «балканським шляхом».
«Ми сприймаємо це, як прогрес. Тепер Єврокомісія виступить зі своїми законодавчими ініціативами. З одного боку, для посилення наших водних кордонів, перетворивши берегову охорону на справжню прикордонну поліцію. З іншого, для прискорення повернення нелегальних мігрантів до їхніх держав, – зазначив у понеділок речник Єврокомісії Марґарітіс Шінас, додаючи, що вже тепер Єврокомісія намагається визначити, які країни погодяться на створення у них нових чи перепрофілювання існуючих центрів для прийому біженців.
«Контрольні центри», «хот-споти» і суперечливий «дублін»
Тим часом, аналітики твердять, що цей компроміс виглядає привабливо тільки на перший погляд. «Контрольні центри» – ідея не нова, бо щось подібне вже створювали в розпал міграційної кризи три роки тому. «Хот-споти», як їх називали європейці, були піддані критиці, адже мігранти могли вільно їх покидати та продовжувати свій шлях у пошуку країни їхньої мрії, здебільшого Німеччини, яка тоді масово приймала біженців. Нині, пояснюють європейські дипломати, ці центри хоч і будуть відкритими, однак, покидати їх до завершення процедури мігранти змоги не матимуть.
Загалом, в центрі дискусій залишається суперечлива Дублінська система прийому біженців, згідно із якою перша країна, куди ступила нога мігранта, і має бути тою країною, яка бере на себе відповідальність, реєструє та розглядає його прохання щодо надання йому політичного притулку.
Саме через це положення, гуманітарні організації, які намагаються рятувати у водах Середземномор’я човни із сотнями виснажених африканських мігрантів, опиняються перед дилемою: до якого порту везти врятованих, з огляду на те, що найближча Італія зачинила свої порти для подібних гуманітарних ініціатив.
Без жестів солідарності, але з обіцяними грошима
Від минулотижневого саміту ЄС із нетерпінням очікували можливої реформи дублінського положення щодо мігрантів, однак, через брак підтримки з боку низки держав вона залишилася незмінною.
Водночас, як стверджують деякі дипломатичні джерела, дискусії щодо Дублінської угоди мають відновитися вже незабаром. Реформа та конкретні кроки зміни цього регламенту будуть розроблені наприкінці літа.
Тим часом, також постало питання фінансування цих центрів, відповідь на яке може зайняти деякий час. З іншого боку, невирішеною залишається проблема релокалізації біженців по різних державах ЄС, адже низка країн, в першу чергу центральноєвропейських, відмовляються робити цей жест європейської солідарності щодо мігрантів.
На одній із останніх неформальних зустрічей лідери низки європейських держав спромоглися переконати решту членів блоку спільно зібрати кошти для боротьби із джерелами міграції. З одного боку, йдеться про другий транш для Туреччини сумою три мільярди євро на допомогу тим мільйонам біженців, які були зупинені в цій країні на шляху до ЄС. З іншого боку, про 500 мільярдів євро для європейсько-африканського трастового фонду.
Звідки в ЄС беруться мігранти?
Згідно зі статистичними даними, починаючи з 2014 року, понад 1,8 мільйона мігрантів прибуло до берегів ЄС.
Основна частина прибульців надходить через Середземне море, повідомляє управління верховного комісара у справах біженців Організації Об’єднаних Націй. Минулого року 172 000 осіб прибули до Греції, Італії чи Іспанії.
Водночас, статистичні служби констатують: потоки мігрантів різко скорочуються, оскільки в розпал кризи в 2015 році до ЄС через Середземномор’я прибуло 1,02 мільйона осіб. З початку 2018 року на територію співдружності потрапили лише 44 тисячі 347 мігрантів. Це менше за встановлений рекорд жовтня 2015 року, коли на території Греції лише за 5 днів опинилися 48 000 біженців.
Згідно із даними агентства Frontex, минулого року головним шляхом, яким мігранти прибували до ЄС, був «середземноморський»: через Лівію (або Туніс) та Італію на території співдружності опинилося 118 962 прибульців, переважно громадян Нігерії, Гвінеї та Кот-д’Івуару.
Нині прибуття цим шляхом скоротилося на 75 відсотків, завдяки угодам між Римом та Лівією.
«Балканський маршрут» через Туреччину та Грецію також скорочується: з майже 900 тисяч мігрантів у 2015 році, минулого року тут було зареєстровано тільки 42 000 осіб, здебільшого сирійців, іракців та афганців.
З іншого боку, обертів набирає південний «мароккансько-іспанський маршрут», практично закинутий до 2000 року: за минулий рік тут було здійснено 23 000 перетинів (переважно марокканці, алжирці та громадяни Кот-д’Івуару).
Цей так званий «західно-середземноморський маршрут» тепер стає основним шляхом доступу мігрантів до об’єднаної Європи: з початку року через Іспанію прибуло 17522 осіб, тим часом, як через Італію – 16452 та Грецію – 13120 осіб.
Згідно із даними ООН, починаючи з 2014 року в Середземному морі потонуло 16607 мігрантів, які намагалися дістатися берегів ЄС.
До цих даних слід додати ще й кількість загиблих при перетині пустелі Сахара на шляху до Лівії. Згідно з даними Міжнародної організації з міграції, «у Сахарі, як і в Середземному морі, напевно, налічується стільки ж смертей». Минулого року, нігерійська влада заявляла про «справжнє кладовище просто неба».
