Внутрішня чи зовнішня дезінформація: що небезпечніше для українців?

Що становить більшу загрозу для України: російська кампанія з дезінформації чи внутрішні фейкові новини? Про це та інше обговорювали експерти під час дискусії Fake News Defending Truth. Також поговорили і про те, хто ж відповідальний за створення і поширення фейкових новин.

Згідно із дослідженням Аналітичного центру з вивчення гібридних загроз, із липня 2014 року по грудень 2017-го в російських медіа з'явилося понад 15 тисяч новин про Україну. Майже 90% із них були негативними і критичними.

Яку ж дезінформацію можна вважати більш шкідливою для України: ту, що надходить із зовні, чи «фейк-ньюз» від, наприклад, українських політиків?

Більшу загрозу для України становлять фейкові новини, що продукуються зсередини держави, такі як, наприклад, неправдиві твердження політиків, яких цитують журналісти і телеканали, вважає редактор фактчек проекту Voxcheck Олена Шкарпова.

«Мені здається, що те, що внутрішнє – страшніше, може просто тому, що я з цим працюю. Суть в тому, що російська інформаційна пропаганда, вона ж пов'язана і з агресією фізичною, і люди вже просто не можуть вірити тому, що говорить Росія, тому що у нас війна на нашій території. І у нас просто наша держава обмежила, поставила інформаційну стіну, а на внутрішніх політиків – у нас ніяких обмежень немає. Будь-хто може говорити все, що завгодно. І вони дуже часто якраз-таки і російський наратив сюди теж вносять. Говорячи, наприклад, що реформи не треба робити, давайте повернемось до того, як все було раніше, це в тому числі і наратив про «давайте дружити з Росією».

Яскравим прикладом Шкарпова вважає заяву лідера Радикальної партії України Олега Ляшка, який заявив, що пенсійна реформа в Україні знизить число пенсіонерів із нинішніх 12 мільйонів до 5 мільйонів.

«Це абсолютний фейк. Невідомо звідки це взято нашим досить відомим політиком. Немає ані таких розрахунків, ані якихось передумов для цього. Звідки це взято? Нам так і не вдалось знайти, і економістам, яких ми знаємо, також», – каже Шкарпова.

На думку експерта, такі заяви політиків мають обов’язково перевірятись журналістами перед публікацією.

Проект Voxcheck також складає рейтинг тих, хто, на їхню думку, найбільше бреше чи маніпулює.

«Найбільше маніпулює Юлія Тимошенко, саме маніпулює. Вона бере правильні факти і вписує їх в абсолютно некоректний контекст, або просто частину фактів опускає. І вона робить у таких «важковагових» і важких темах, як медицина, пенсії, обов'язково енергетика, це одна з її улюблених тем, земля. Вона, мені здається, є головним маніпулятором на сьогоднішній день у нашій країні», – зазначила під час дискусії Олена Шкарпова.

А от більше за всіх говорить неправду, за словами Олена Шкарпової, Вадим Рабінович.

«Коли просто факти не відповідають істині. Він просто «ріже» величезною кількістю фактів, які, за нашою статистикою, в більшості випадків не відповідають ніякій істини», – наголошує Шкарпова.

Зовнішні і внутрішні фейкові новини підкріплюють одні і ті самі наративи і розповідають про одне й те саме, вважає головний редактор та співзасновник проекту StopFake.org Євген Федченко. А тому, вважає шкідливими і ті, й інші.

«Просто вони заходять із різних сторін. Одні заходять від російських медіа. До них довіра вже буде меншою. Щось із цього заходить більше через українські медіа», – каже Федченко.

Незабаром, каже він, можуть з’явитись сайти, що будуть спрямовані на українську аудиторію, але неможливо буде з’ясувати, хто «стоїть» за цими ресурсами.

«Вони матимуть дуже багато коштів для розкрутки, для того, щоб їхню visibility підняти. І ми не будемо навіть знати, хто «стоїть за» цими сайтами, а їх всі будуть цитувати і «розносити в фейсбуці», – зауважу Федченко.

Fake News, хто винен: медіа, окремі уряди чи самі споживачі?

Однією з основних причин створення та масового поширення фейкових новин є зміна способу споживання медіа, вважає Євген Федченко.

«Це зміна природи медіа і зміна того, як ми їх споживаємо. Тому що від установлених певних моделей ми перейшли до досить хаотичного споживання всього, що навколо нас є. І роль журналістики почала занепадати. І серед ваших знайомих було досить багато людей, які казали, що журналістика більше нам не потрібна, бо тепер кожен із нас – журналіст. Бо у мене є смартфон, я можу знімати, я можу вести блог, я можу про все писати на фейсбуці. В принципі «журналіст» – це був один із цих стримуючих факторів, який якраз і мав за мету перевіряти факти, і це було його постійною роботою», – зауважив експерт під час дискусії Fake News Defending Truth.

Однак, Федченко додає, що розповсюдженню дезінформації сприяє і низка інших чинників. У тому числі і розвиток соціальних мереж і нових технологій.

«І кожен із нас, я абсолютно впевнений, не один раз ділився зі своїми друзями інформацією, яку він не відкривав у фейсбуці, в твіттері. Багато з нас читають лише заголовки, не читаючи сам матеріал. Це є природа нашого медіа-споживання», – зауважує Федченко.

Відповідальними за кампанії з дезінформації Федченко вважає окремі уряди.

«І це ж не тільки Російська Федерація, – каже він. – Ми бачимо, наприклад, як Іран використовує ці самі ресурси, ми бачимо, як їх використовує, наприклад, Венесуела».

На думку редактора фактчек проекту Voxcheck Олени Шкарпової, люди схильні до перебільшення проблем, особливо тих, які стосуються їх безпосередньо. Шкарапова згадує дослідження компанії Ipsos: Perceptions are not reality (в перекладі: «Сприйняття – це не реальність»). Дослідження продемонструвало, наскільки неправильно громадськість сприймає ключові глобальні проблеми у власній країні. Всього опитали громадян 38 країн світу.

«Запитували у людей, як вони оцінювали рівень тих чи інших проблем. У дуже багатьох країнах люди все перебільшували і називали відсотки значно більші, за реальні. Тобто, в реальності, ситуація є набагато кращою, ніж вони казали», – зазначила Шкарпова.

Вона також розповідає про цікавий приклад фейк-ньюз в Україні.

«Я дуже добре розумію людей, які вірять у те, що за останні кілька років з України іммігрувало 8 мільйонів людей, тому що у них брати, сестри і матері поїхали, бо їм потрібно було заробляти на життя, і вони перекладають «цю статистику» на себе, вони думають, що це правда, до речі, це – неправда», – зазначила Олена Шкарпова.

Також вонв вважає, що фейкові новини були завжди, однак тільки впродовж останніх років це стали більше помічати.

Уряди використовують дезінформацію із власною метою, вважає консультант зі стратегічних комунікацій Ярина Ключковська.

Однак, на її думку, відповідальність лежить на тому, хто споживає інформацію.

«Тобто хто винен? Ми. Ми зараз всі живемо на «інформаційному фастфуді. Нам треба переходити на інформаційний «ЗОЖ», – каже вона. – Це так само, як ми навчились чистити зуби, так само, як ми навчились пити по півтора літри води на день, ми навчились спортом займатись. Так само ми навчимось більш відповідально споживати інформацію».