Після переговорів радника президента США з національної безпеки Джона Болтона з президентом Росії Володимиром Путіним щодо майбутнього саміту Дональда Трампа з російським керівником сам Болтон був досить стриманим в оцінках: за його словами, США «не очікують якихось конкретних результатів від цієї зустрічі, бо вже дуже давно не було офіційного саміту керівників наших двох країн».
Крім того, Болтон заявив, що питання про зламування комп’ютерів в США російськими хакерами обов’язково буде порушене в перебігу майбутніх переговорів Трампа і Путіна, а санкції проти Росії, запроваджені після російської анексії українського Криму та втручання в американські вибори, збережуться.
Кремль також прокоментував зустріч Болтона і Путіна і майбутній саміт: помічник президента Росії з міжнародних справ Юрій Ушаков заявив після зустрічі, що майбутній саміт лідерів США і Росії «може дати хороший імпульс розвитку відносин двох країн», а за його підсумками «президенти можуть домовитися про спільну заяву, яка могла б окреслити подальші кроки двох сторін і в плані поліпшення двосторонніх відносин».
Експерт вашингтонського аналітичного центру Atlantic Council, колишній посол США в Росії і заступник генерального секретаря НАТО Александер Вершбоу проаналізував можливі результати контактів Білого дому і Кремля в інтерв’ю Російській службі «Голосу Америки».
Данило Гальперович: Які, на вашу думку, наміри Дональда Трампа щодо його планованої зустрічі з Володимиром Путіним?
Александер Вершбоу: Схоже, що саміт «Трамп – Путін» відбудеться після саміту НАТО. Мене потішило те, що Юрій Ушаков назвав майбутню зустріч двох лідерів «найзначнішою подією літа» – я думаю, що якраз саміт НАТО міг би позмагатися за це звання. Як би там не було, наміри поки що не ясні.
Я думаю, що це добре, що Болтон вирушив у Москву для зустрічі з Путіним, тому що зустрічі двох президентів мають бути добре підготовлені. Але, як і раніше, залишається багато питань щодо того, чи вдасться вирішити хоч якісь проблеми, з огляду на те, як далекі ми від згоди з таких питань, як українська криза, порушення Росією договору РСМД, її постійні спроби відсунути США вбік щодо Сирії. Поговорити завжди добре, але я підозрюю, що загальних позицій там мало.
– Який результат усе ж може бути досягнутий за підсумками цього саміту?
– Мені здається, що може бути зроблено декілька кроків для зменшення ризику в наших відносинах при підвищенні військової активності Росії в останні чотири роки. Небезпечні прольоти на близьких курсах наших військових літаків, невизначеність, що виникає після тиску Росії на її сусідів, включно з країнами Балтії – я б тут висловився за деяку деескалацію, щоб ми могли краще впоратися з цим суперництвом.
Також саміт – це можливість оцінити глибину наших розбіжностей з важливих питань і, я сподіваюся, переконати президента Путіна, що поведінка Росії в таких регіонах, як східна Україна і окуповані області Грузії, має змінитися, якщо ми збираємося мати ґрунтовне поліпшення наших відносин.
– Може Москва якось допомогти Трампові в його зусиллях щодо денуклеаризації Північної Кореї?
– Так, із боку Москви можуть настати підтримка і співробітництво, якщо ця денуклеаризація просунеться вперед. Північній Кореї знадобляться для цього економічні стимули, тому що досвід показує, що з одного альтруїзму вони на таке не підуть. Російська підтримка якихось інфраструктурних проектів, таких, наприклад, як залізниця з Південної Кореї в Росію, що проходить територією Північної Кореї, газопроводи, інші вкладення в північнокорейську економіку з боку російських компаній могли б бути частиною того, що спонукає Кім Чен Ина до повного ядерного роззброєння.
– Колишні адміністрації США відкидали підхід до зовнішньої політики з прямою вказівкою «зон впливу», який, як багато хто вважає, сповідує Володимир Путін. Чи може він у такому підході знайти порозуміння у Дональда Трампа?
– Так, можливо, Путін би цього хотів. І я побоююся того, що президент Трамп готовий визнати питання про належність Криму «залагодженою проблемою», тоді як в очах наших союзників у НАТО і всього міжнародного співтовариства це аж ніяк не «залагоджена проблема». Згідно з міжнародним правом, Крим – це частина України, як це чітко було підтверджено Генеральною асамблеєю ООН у 2014 році, і відтоді в цьому не відбулося ніяких змін. Були процитовані слова Трампа про те, що Крим належить Росії, тому що там більшість людей розмовляє російською – ну, тоді, згідно з цим критерієм, і Брайтон-Біч належить Росії, а також Одеса і інші російськомовні місця в інших країнах.
Це не може бути підставою для будь-якого реального прогресу, але я дійсно боюся, що Трамп може надихнути Путіна на висновок про те, що США готові перекроїти з ним Європу за «сферами впливу», що було б величезним кроком назад. Це було б кроком назад навіть порівняно з часами Леоніда Брежнєва, який підписав Підсумковий акт у Гельсінкі в 1975 році, підтвердивши суверенітет кожної європейської держави.
– До речі, на тлі розмов про те, що Трамп і Путін зустрінуться в Гельсінкі – чи можуть домовленості між ними бути оголошені «новим Гельсінським актом»?
– Символізм у даному випадку буде дуже тонким. Звичайно, якщо зустріч буде насправді означати прощання з «принципами Гельсінкі», то це викличе велику тривогу у європейських країн, які побоюються проявів реваншизму з боку Росії. З іншого боку, якщо зустріч підтвердить прихильність принципам Гельсінського акту, як колись Паризька хартія або Основоположний акт НАТО – Росія, то, може, все повернеться на краще. Хоча, якби я робив ставки, то, скоріше, поставив би на перший варіант.
– Ви – колишній заступник генерального секретаря НАТО, і ми зараз бачимо очевидні тертя між США та іншими членами альянсу після заяв Білого дому про недостатність фінансових внесків із боку Європи в цей оборонний союз. Чи бачите ви тут небезпеку ослаблення НАТО, і якими ви бачите багатосторонні відносини США – НАТО – Росія?
– Добре, що, як я вже сказав, саміт Трампа і Путіна відбудеться після саміту НАТО. Зустріч у Брюсселі буде можливістю для наших союзників обговорити з президентом Трампом його плани на розмову з Путіним, дати йому поради і з’ясувати ті пункти, які викликають у них занепокоєння. Зокрема – що не можна йти на компроміси з принципових питань, наприклад, з питання суверенітету і територіальної цілісності України.
Зараз прогнози з приводу цього саміту НАТО радше песимістичні, тому що є небезпека, що президент США знову сконцентрується на критиці союзників за недостатні витрати на оборону (що не зовсім правда, поліпшення там помітні), і що він, по суті, відійде від колишньої керівної ролі США в Північноатлантичному блоці, що було б подарунком Путіну. Звичайно, добре проконсультуватися з союзниками, але якщо ця нарада у Брюсселі лише посилить розлад, то це може надихнути Путіна на втілення його ревізіоністської програми, що було б не в інтересах ні США, ні їхніх союзників.
– Наскільки, на вашу думку, Джон Болтон був вільний у своїх маневрах на переговорах із Путіним і Лавровим?
– Він працює на президента і зобов’язаний виконувати інструкції президента. Мені як людині, яка відчуває скепсис із приводу того, куди Путін веде свою країну і як він ставиться до європейської безпеки, дає надію те, що переговори веде Болтон, тому що я знаю, що він твердо вірить у західні цінності, і він різко критикував агресію Росії проти України, а десять років тому – проти Грузії. Але врешті-решт, він підпорядковується президентові Трампу, і, керуючись його інструкціями, може бути більш м’яким, ніж йому підказують його власні інстинкти. При цьому я радий тому, що, як сказав Юрій Ушаков, Джон Болтон залишиться ключовою фігурою в підготовці саміту Трампа і Путіна.
Я також думаю, що держсекретар Майк Помпео, якому належить розмовляти з Сергієм Лавровим, був досить твердим в оцінках дій Росії в останні три-чотири роки. Так що, як кажуть у футболі, у нас правильні гравці на полі, залишилося побачити, яким у результаті буде рахунок.
