28 червня сучасній українській Конституції виповниться 22 роки. Хоча традиції українського конституціоналізму сягають глибокого коріння: «Руська правда» Ярослава Мудрого, «Повчання дітям» Володимира Мономаха (XI–XII століття), Конституція Пилипа Орлика (1710 рік), відповідні документи часів УНР (1917–1920 роки). Як зазначає газета «День», усі ці історичні документи свідчать, що Україна з давньою історією. Однак ця традиція була перервана загарбницькими війнами сусідів, головним чином Росії і програшем української аристократії. Шанс з’явився після відновлення незалежності 1991 року. Але за ці роки жити за загальними правилами і законами багато хто так і не навчився. Насамперед це стосується владної верхівки, наголошує видання. У статті «Несвяткові висновки» експерт видання пише, що річ не в конституційних вадах, а в низькій якості української владної еліти, яка схильна до порушень законів.
Попри свій юний вік, Конституція України вже змінювалася й перероблювалася неодноразово. Нині знову з’явилося чимало ініціатив про зміни до Основного закону: скасування депутатської недоторканності, відповідальність за «кнопкодавство», перетворення держави на парламентську республіку, вступ країни до НАТО… Чи є зараз в парламенті політична воля схвалити конституційні зміни? Чи вистачить народним обранцям духу наступити на горло «власній пісні»? З такими запитаннями газета «Голос України» звернулася до народних депутатів із різних політичних сил. Із їхніми думками видання знайомить в публікації «Зміни до Конституції: суспільний договір чи домовленості політичних еліт?»
Територія окупованого Донбасу може перетворитися на мертве солоне болото. Це пов’язано з масовим затопленням шахт, зазначає «Газета по-українськи». Зупинка шахт – це найбільша проблема на Донбасі зараз, наголошує експерт видання. Їх просто затоплюють, воду не відкачують. У рідині багато важких металів і радіоактивних елементів. Це впливає і на якість питної води. 2013 року її стан був найгіршим в Україні. А зараз бойовики її не досліджують. Люди навіть не знають, що вода з кранів – радіоактивна. Друга загроза – вибухонебезпечний газ. Води, які затоплюють шахти, витісняють метан. Він підіймається нагору, накопичується у підвалах, на перших поверхах будинків, у повітрі. Одна іскра – і пів-Донбасу злетить у повітря, переконують експерти. Третя біда – отруєння ґрунтів. Не всі шахти на Донбасі глибокі. Підземні води близько до поверхні. Коли копальні заллє повністю, вода вийде наверх і стоятиме суцільним брудним озером. Територія стане мертвою. Ні жити, ні щось вирощувати там не можна. Після затоплення шахт відновити видобуток буде неможливо. Донбасу, як краю гірників, не стане, прогнозує газета.
У тимчасово окупованому Росією Криму видали «на-гора» ідею про перейменування півострова. Напевне, як робить припущення газета «Україна молода», окупанти сподіваються, що коли з назви прибрати слово «Крим», то факт крадіжки стане не таким очевидним, а міфом про «російський Крим» стане ще легше маніпулювати, залишивши за бортом кримських татар – корінний народ півострова. Видання нагадує, що кримські татари, які в XV столітті створили на півострові своє Кримське ханство, – єдиний народ, який історично сформувався в Криму та мав тут свою державність. В етногенезі кримських татар брали участь всі основні етноси, які населяли півострів з древніх часів – таври, скіфи, сармати, алани, булгари, греки, хазари, печеніги, половці... Цей народ, на відміну від вірмен, болгар, греків і німців, які осіли в сучасному Криму, ніде в світі не має своїх метрополій, наголошує газета у статті «А якщо Крим назвати Тавридою?»
В Україні масово гинуть бджоли. Пасічники кількох областей уже заявили, що втратили ледве не всі бджолосім’ї. Бджолярі звинувачують у гибелі комах довколишні агропідприємства, які, за їхніми словами, обробляють поля високотоксичними препаратами. Докладніше з проблемою знайомить газета «День»у матеріалі «Бджіл вбиває… контрабанда».
