Туберкульоз виявили в учня однієї з Чернігівських шкіл. Батьків його однокласників лікарі заспокоїли – сказали, що хлопець незаразний. Але при цьому всіх учнів з класу терміново відправили на перевірку в тубдиспансер, та всім призначили ліки. Батьки школярів не знають, чи дійсно є загроза здоров’ю їхніх дітей.
Замість планування відпустки та оздоровлення своїх дітей, батьки школярів на літніх канікулах збираються неподалік навчального закладу в одному зі спальних районів Чернігова. Обговорюють та радяться, що їм робити далі зі спільною проблемою – однокласник їхніх дітей, нині перебуває у Чернігівському обласному протитуберкульозному диспансері з відповідним діагнозом.
«Зателефонувала вчителька, сказала, що у нас у хлопчика підозра на туберкульоз. Прохання до всіх батьків: обов’язково всім зібратися разом з дітьми в школі. Все. Ми зібралися. Приїхала комісія з тубдиспансеру. Їх було чоловік сім», – розповідає є мама одного з учнів класу Олена Коваленко.
Те, що почули батьки від лікарів, їх приголомшило.
«Нам оголосили, що, на жаль, це ніяка не підозра, а у хлопчика дійсно туберкульоз. Одна з мам поцікавилась: «Скажіть, будь ласка, яка форма: закрита чи відкрита?» Лікар сказала, що, на жаль, у хлопчика відкрита форма. Вона ще сказала, що дуже рідко, коли у дітей відкрита форма туберкульозу, дуже рідко коли виділяється бактерія, але у нього, на жаль, ще і з виділенням бактерії. Це чула директор і всі інші батьки. Вчителька наша теж це чула», – каже Олена Коваленко.
Батькам порадили терміново здати аналіз крові та пройти обстеження в тубдиспансері. Там лікарі, за результатами обстеження, рекомендували приймати протитуберкульозні засоби «Макрозид 500» й «Ізоніазид» та безкоштовно забезпечили дітей пігулками на 2 тижні курсу лікування.
«Ми постраждали повністю! Чому ми повинні годувати хімією своїх здорових дітей ?!» – обурюється мама одного з учнів Катерина Паламаренко.
Версія змінилась. Чи вірять батьки?
Та вже за кілька днів батьки почули зовсім іншу версію від медиків. Лікарі повідомили, що у хлопця, який захворів – незаразна форма туберкульозу.
«Там форма захворювання, коли вражені не легені, це не відкрита форма туберкульозу. В даній ситуації загрози він не становив для цих діток», – пояснює заступник головного лікаря з медичних питань дитячої поліклініки Чернігова Олена Садова.
Новина про те, що хворий, за словами лікарів, не становить небезпеки для оточуючих, ще більше заплутала батьків інших учнів. Якщо хлопець не міг заразити однокласників, то чому їхніх дітей змушують вживати медичні препарати?
«Нелегенева форма і вона незаразна! А чому ми тоді п’ємо?! Ми ж вакциновані, в принципі! Аналізи нічого не показують наші. Навіщо нам виписує лікар?
Чого ж нам пити тоді пігулки?! Ми не розуміємо! Хочемо знати. Якщо треба, так скажіть прямо: так, контактні були, так, він хворий, так, у нього відкрита форма, так, вам обов'язково пролікуватися! Все, ми не сперечаємося, ми лікуємося», – говорить мама учня Світлана Рогова.
«Одні кажуть закрита, інші – незакрита. Ми не розуміємо взагалі ситуації! Кому вірити, а кому – ні. Тому ми хочемо якоїсь ясності в ситуації», – каже ще одна мама учня.
Навіщо діти, які не могли заразитись, повинні вживати ліки, у медиків пояснення таки знайшлося.
«Коли мова йде про інфекційне захворювання, зокрема, про туберкульоз, певні карантинні заходи все одно повинні бути. Тому вони проводяться. Є, напевно, якесь хвилювання батьків. Тому що, не зважаючи на те, що все добре, провести заходи якісь треба. Ніколи не призначаються препарати, котрі можуть шкодити здоров’ю. Якщо призначаються дітям, то за протоколами для дітей, в дозах для дітей», – пояснює заступник головного лікаря з медичних питань дитячої поліклініки Чернігова Олена Садова.
Вибіркова увага
Ще одне запитання, на яке батьки поки ще не отримали відповіді ні від школи, ні від медиків: чому така прискіплива увага саме до їхнього класу? Чому тільки їхнім дітям призначили пігулки, якщо хворий хлопець міг контактувати з ким завгодно.
«У класі перебувало дві зміни : перша і друга. Ми вчимося у другу. Чому батьки з першої зміни не знають про те, що у нас відбулося в класі?! Чому дітей не перевіряють? А ще на перервах! Та ж їдальня! Та ж спортзала! Той же туалет!?» – запитує Катерина Паламаренко.
«Через 20 хвилин після того, як продезинфікували клас, туди занесли розкладачки для пришкільного табору. Це нормально?» – обурюється Олена Коваленко.
Спільна проблема згуртувала батьків. Вони тепер регулярно спілкуються, з’ясовують нові подробиці. Вдалось, наприклад, дізнатись, що дитина, яка захворіла, була в так званій «групі ризику», бо мала в родині хворих на туберкульоз.
«Яка сім’я, які там наслідки, від чого помер батько? Тепер ми дізнаємося, що він помер від туберкульозу! Ну, і як нам тепер бути в цій ситуації, якщо всі знали, всі промовчали, а тепер виходить, що наш клас тільки «віддувається»?! Але ми вважаємо, що це проблема всієї школи. Вони повинні були якось довести до відома те, в який він сім’ї. Якщо родина не «тубіо», то чому у нас зараз все так критично?!» – запитує мама учня Тетяна Кисла.
«Стояв на обліку. А чого ми не знали про це? Що з нами вчиться дитина, яка перебуває у «групі ризику», – говорить Олена Коваленко.
Те, що в родині хлопчика був хворий на туберкульоз, підтверджують і лікарі.
«Ми його обстежили у зв’язку з тим, що тут у нас хворів дядько, і ми таких дітей, якщо є хтось, хто йшов на контакт з хворим на туберкульоз, для таких дітей ми проводимо обстеження і призначаємо профілактичне лікування», – пояснює завідувач дитячого відділення обласного протитуберкульозного диспансеру Катерина Звягельська.
Шкільна медсестра наразі від коментарів категорично відмовляється.
Вживати чи не вживати ліки?
Батьки хочуть від медиків чітких пояснень: якщо заражений туберкульозом школяр не міг заразити інших, то навіщо кільком десяткам школярів рекомендували приймати медичні препарати?
«Ми проти цієї терапії … Ми розумієм, що її треба приймати. Тому що хвороба дуже небезпечна. Але препарати теж небезпечні! Вони діють на печінку, нирки, систему травлення, бо це ж антибіотики!» – говорить Олена Коваленко.
Нині Україна посідає друге після Росії місце в Європі із захворюваності на туберкульоз, який вважають «соціальним захворюванням».
«Якщо дитина живе в благополучних умовах – вона не захворіє. Якщо харчування добре, умови життя, – переконує Катерина Звягельська. – Але якщо дитина часто хворіє якимись захворюваннями, знижений імунітет у дитини – вона може захворіти. І не обов’язково, що в цій сім’ї десь там хворий. Це інфекційне захворювання і заразитись можна де завгодно».
Смертність від туберкульозу в Україні становить близько 10%.
