«Правий сектор» був демонізований російськими медіа ще під час подій Майдану. В Україні цей створений російськими медіа міф викликає саркастичні коментарі та меми про «візитку Яроша». Але смішно не всім.
На сьогоднішній день «Медійній ініціативі за права людини» відомо про три справи громадян України, яких утримують у СІЗО в Росії за обвинуваченнями в участі у «Правому секторі» або сприяння діяльності організації. Це – Олександр Шумков, який перебуває в Брянській області, Роман Терновський, який утримується в СІЗО в Москві, а також Микола Дадеу, що перебуває в слідчому ізоляторі Новоросійська.
Хоча діяльність «Правого сектору» та низки інших націоналістичних українських організацій була криміналізована Верховним судом Росії ще 2014 року, перші відомі нам кримінальні справи у зв’язку із забороною з’явилися тільки минулого року. І всі вони стосуються «Правого сектору».
Щоправда, об’єктами переслідування стають не лише громадяни України. Відомо принаймні про одну справу і проти громадянина Росії – а саме Дениса Бахолдіна.
Загалом, «справи «ПС» цілком вписуються у загальну логіку переслідування Росією громадян України в рамках збройної агресії. Як правило, ідеться про використання антиекстремістського та антитерористичного законодавства. Так, із 71 відомої нам на сьогодні справи «в’язнів Кремля» 45 містять елемент обвинувачення в тероризмі або екстремізмі.
Як правило, українцям та кримським татарам інкримінують членство в заборонених у Росії організаціях, рідше – підготовку терактів, або притягають за якусь «екстремістську» активність в інтернеті. Кримінальне переслідування за коментарі, репости або й особисте листування – це один із нових трендів в окупованому Криму.
Нещодавно, 21 травня, у «справах ПС» був винесений перший вирок. Микола Дадеу, про якого ми детально писали в матеріалі для Радіо Свобода невдовзі після його арешту, отримав рішенням Октябрського районного суду міста Новоросійська 1 рік і 6 місяців колонії-поселення. Адвокатка українця Марина Дубровіна вже подала апеляцію на вирок, її розгляд відбудеться найближчим часом у Краснодарському крайовому суді. Станом на 12 червня засідання ще не призначене.
Що ж змусило російський суд визнати Дадеу винним у «сприянні участі в екстремістській організації» та вирішити, що «виправлення неможливе без призначення покарання, пов’язаного з ізоляцією від суспільства»? Аналізуємо вирок.
«Злочин проти інтересів Російської Федерації»
По суті, Миколу Дадеу засудили за розміщення восени 2015 року на створеній ним Facebook-сторінці «УкрВолонтерПром» оголошень про потреби учасників акції «Блокада Криму» у вигляді 4 автомобільних шин та кількох рацій.
При цьому сам Дадеу кошти на ці потреби не збирав, нікому ні шини, ні рації не передавав, а після розміщення оголошення просто сконтактував того, хто подав запит (за версією слідства, це був член «Правого сектору»), із тими, хто зголосився надати речі для блокади. Цього достатньо, аби дістати обвинувальний вирок за звинуваченнями в екстремізмі.
Власне, уся суть інкримінованих Дадеу дій викладена в цьому фрагменті документу.
Усі описані в цьому абзаці події відбувалися на території України, жодних українських законів громадянин України, розміщуючи оголошення, не порушував і жодних потерпілих від його діяльності громадян Росії немає. Але новоросійський суд вважає, що має право оцінювати дії Дадеу – у зв’язку із тим, що «злочин спрямований проти інтересів Російської Федерації».
Слідство визнає, що Микола Дадеу не є і ніколи не був членом «Правого сектору», а лише «сприяв участі» в організації, але навіть для такого притягнутого за вуха формулювання доказова база – занадто сумнівна.
Так, судячи з тексту, розмістити повідомлення про потребу в шинах та раціях Дадеу попросив «невстановлений чоловік на ім’я Олексій. Слідство не змогло ні з’ясувати його імені, ні, відповідно, здобути докази участі цієї людини в «Правому секторі».
Свідки ж обвинувачення, свідчення яких були представлені в суді, розповідають про що завгодно (фашистів у Києві, Майдан, загрозливі натовпи активістів «Правого сектору» та Меджлісу біля Криму), але не про те, яким чином Дадеу сприяв «Правому секторові».
Загалом вирок більше скидається на агітку, яка намагається все «розставити на свої місця»: в Києві – нацисти, Крим – у рідній гавані, всі, хто проти – «бендерівці» та фашисти. Чи не на кожній сторінці повторюється, що «Правий сектор» діє «проти законних інтересів Російської Федерації» та «на порушення цілісності Російської Федерації».
Свідки обвинувачення: пастор, «казаки», жителі Донбасу
Сам Микола Дадеу своєї провини не визнав, у суді заявив, що переслідується тільки за те, що є українським громадянином, а також звинуватив деяких із допитаних свідків у тому, що вони є «підставними» та намагаються його обмовити.
Власне, наведені у вироку свідчення саме на таку думку і наштовхують.
Серед свідків обвинувачення – новоросійські «казаки», а також громадяни України, які виїхали на територію Росії після початку російської агресії на сході України. Свідчення останніх – майже ідентичні та розпочинаються із опису вакханалії нацизму в Києві під час подій Майдану.
Ось для порівняння наведені у вироку фрагменти свідчень жителів Донецька, Краснодона Луганської області, Макіївки Донецької області, а також киянки. Просто порівняйте ці фрагменти під відповідними номерами.
У наведених фрагментах можна простежити однаковий набір меседжів: владу в Україні захопили «підтримані передусім жителями західних областей України» радикали, фашисти, націоналісти (1), уряд не має контролю над ситуацією (2), серед них – «Правий сектор», який пропагандує нацистську, «бандерівську» ідеологію (3) та був учасником акції «блокада Криму» (6), а також більш практичний сигнал: громадяни України були поінформовані про заборону діяльності «Правого сектору» в Росії (5), останнє – суто для справи – щоб довести, ніби Дадеу йшов на «злочин» свідомо.
Якщо ви спробуєте порівняти фрагменти під номером 4 у різних свідченнях, то переконаєтеся, що вони взагалі написані однаковими словами. Зауважимо, що ідеться в тому числі про свідків, які навіть не були присутні на засіданні. То як їхні свідчення, надані раніше, на етапі досудового розслідування, можуть слово в слово дублювати свідчення, озвучені іншими людьми в залі суду?
Зі свідками-«казаками» історія ще цікавіша. Так само, як свого часу беркутівці впізнавали в Олександрові Костенку та Андрієві Коломійці тих, хто нападав на них під час Майдану, «казаки» Геперцев В.А. та Шахов А.Н., які належать до «Новоросійського районного казацького товариства», впізнали в Миколі Дадеу того, хто брав участь у блокаді Криму. Обоє стверджують, що розгледіли підсудного в бінокль і запам’ятали ще з осені 2015 року. Самі Геперцев та Шахов перебували на посту «Джанкой», де «надавали допомогу правоохоронним органам у підтриманні громадського правопорядку» під час патрулювання «прикордонної смуги Криму». Як і у випадку зі свідками-переселенцями, їхні свідчення – майже ідентичні, а опис побачених у бінокль активістів блокади викладено в жанрі трилера.
Серед свідків є ще один цікавий персонаж, пастор новоросійської церкви «Євангельський храм» та, як зауважує суд, духівник дружини Миколи Дадеу. Всупереч законам християнської гуманності, пастор у справі проходить свідком обвинувачення. Його свідчення зводяться до того, що він бачив на сторінці Дадеу в соцмережі «пости проукраїнського та антиросійського змісту», а також чув, як Дадеу називає Росію «країною-агресором». На думку сторони обвинувачення, це підтримує позицію прокуратури щодо дій Дадеу «проти інтересів Російської Федерації».
Серед переліку доказів наведені також пости у фейсбуці, які «свідчать про підтримку Дадеу М.П. ідеології організацій «Правий сектор» та «УНА-УНСО». Якщо «Правий сектор» у цих постах принаймні згадується, то зовсім не зрозуміло, до чого тут «УНА-УНСО». Окрім того, що ця організація так само заборонена в Росії тим самим рішення Верховного суду.
Цікаво, що згадується у вироку, в тому числі, Меджліс, діяльність котрого, як відомо, Росією також криміналізована, але за участь у котрому поки що нікого не притягали до відповідальності. Хоча можна бути певним, що ця норма – як та рушниця, яка неодмінно має вистрілити, просто чекає на потрібний момент.
Справа Дадеу як попередження
Як би не оцінювали діяльність Миколи Дадеу на батьківщині (а до нього в миколаївських волонтерів запитань дуже багато), справу щодо «сприяння участі» слід сприймати як попередження для всіх українських волонтерів – навіть тих, хто просто репостив інформацію про потреби українського війська.)
Кримінальне переслідування Дадеу російський правозахисний центр «Меморіал» зараховує до політичних. Обґрунтування позиції організації варте того, аби його процитувати:
«Політичний мотив переслідування Миколи Дадеу – очевидний. Керівництво Російської Федерації, з одного боку, офіційно «відхрещується» від участі в конфлікті з Україною, з іншого боку, займає очевидно антиукраїнську позицію, що виявляється і в пропаганді, і в неофіційній військовій допомозі самопроголошеним ДНР і ЛНР (так російські правозахисники, слідом за Кремлем, називають підтримувані Москвою незаконні збройні сепаратистські угруповання «ДНР» і «ЛНР», які, всупереч реальності, називають себе «республіками» – ред.), і в політичних переслідуваннях людей, які як підтримують Україну морально, українських громадян (Савченко, Карпюк, Клих та ін.), і в забороні низки українських націоналістичних організацій через орієнтовно півроку після початку війни, і в порушенні територіальної цілісності України в лютому – березні 2014 року, результатом котрого стала невизнане міжнародним співтовариством приєднання Криму до Росії («приєднанням» російські правозахисники, так само слідом за Кремлем, називають незаконну анексію українського півострова – ред.). При цьому з 2017 року російські правоохоронні органи ведуть кампанію переслідування осіб, обвинувачених в участі в забороненому «Правому секторі», жертвою якого став, у т. ч., Микола Дадеу».
Справа Дадеу є наслідком війни в чистому вигляді: починаючи від самої криміналізації «Правого сектору» і завершуючи характерною лексикою, якою рясніє документ (наприклад, «бандерівці», про яких постійно розповідають свідки), а також цим майже комічним (якби не йшлося про реальний тюремний термін) текстом вироку Миколі Дадеу, в якому на одній сцені опиняються і «казаки» з біноклями, і переселенці, яких переслідують «київські фашисти», і євангельський пастор.
А довершують образ ні на чому не засновані свідчення одного з «казаків», які чомусь ретранслює у своєму вироку суд: він «не сумнівається, що Дадеу М.П. брав участь у травні 2015 року в кривавих подіях у м. Одесі». Звідки це твердження? На чому воно ґрунтується? І до чого тут узагалі Одеса? А просто так страшніше і ідеологічно правильніше.
Нехай справа Миколи Дадеу буде попередженням для всіх громадян України, які протягом найближчого місяця вирушають до Росії на чемпіонат світу з футболу. Якщо ви колись ділилися на своїй сторінці в соцмережі оголошенням про збір волонтерської допомоги – ви можете стати об’єктом кримінального переслідування. Можливо, ФСБ і не псуватиме мундіаль арештами гостей, але цілком можливо також, що якийсь оперативник і скористається нагодою вислужитися та заробити зірочку на погон, впіймавши кількох «бандерівців».
Марія Томак – координаторка Медійної ініціативи за права людини
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
