Коли раніше судимий росіянин із барвистим минулим намагався, як вважають, убити в Києві минулого року чеченця, якого Росія звинувачувала в плануванні замаху на її президента Володимира Путіна, міністр внутрішніх справ України побачив у цьому слід, що веде з Москви.
«Мотиви, суть, порядок виконання злочину, а також довжелезний ланцюжок, що веде до деяких лідерів Російської Федерації, у нас зафіксовані», – сказав Арсен Аваков журналістам у червні 2017 року.
Але майже через рік із офіційного обвинувачення в Україні вилучили твердження, що до спроби вбивства Адама Осмаєва, чеченця, якого російська влада звинувачує в підготовці замаху на Путіна, причетне керівництво Росії.
Українські прокурори оприлюднили свої обвинувачення 5 червня в суді в Києві, де розглядають справу підозрюваного нападника, громадянина Росії Артура Денісултанова, теж родом із Чечні, ветерана російських бандитських воєн 1990-х років на прізвисько Дінго.
Тепер прокурори кажуть, що Денісултанов, який також користувався цілою низкою інших імен (він же Курмакаєв, він же Крінарі, він же Дакар, він же Вернер, і так далі), діяв із мотивів «особистої неприязні», коли, як стверджують, він намагався застрелити Осмаєва і його дружину Аміну Окуєву з пістолета марки «Ґлок» під час їхньої зустрічі в Києві в червні 2017 року.
В Окуєву стріляли – і вбили її – під час іншого нападу, через чотири місяці, на околицях Києва. Осмаєв, який у тому другому нападі був поранений, звинуватив у ньому Росію.
Генеральний прокурор України Юрій Луценко заявляв минулого тижня, що в розслідуванні вбивства Окуєвої серйозного поступу немає.
Хто такий Денісултанов?
Біографія Денісултанова і обставини злочину, в якому його звинувачують, сповнені пригод, гідних кримінального роману.
На початку 1990-х років він виступив у популярній телепередачі російського ведучого Олександра Невзорова «600 секунд», в ефірі якої попередив своїх суперників, що для них «усе скінчиться дуже погано», якщо вони не повернуть викрадене авто його спільників.
А 2001 року він став співавтором книжки, героєм якої є чеченець на ім’я Артур, який стріляє з пістолета марки «Ґлок».
2009 року Денісултанов опиняється в Австрії, де просить політичного притулку, заявляючи, що підтримуваний Кремлем керівник Чечні Рамзан Кадиров має список із 300 ворогів, які «мають померти», і частина з них живе якраз в Австрії. На прохання про притулок він отримує відмову, а невдовзі поліція Відня заявляє, що його, «ймовірно, вже немає серед живих».
Але Денісултанов був дуже навіть живий. 2011 року він потрапив до в’язниці в Росії за звинуваченням у крадіжці.
По тому Денісултанов сплив в Україні: 2017-го він, маючи в кишені паспорт на ім’я українського громадянина Олександра Дакара, назвався французьким журналістом Алексом Вернером, намагаючись домовитися про зустріч із Осмаєвим і Окуєвою. Ця зустріч відбулася в авті, де, за словами українських правоохоронців, Денісултанов вийняв пістолет і двічі вистрелив в Осмаєва. Окуєва тоді дістала свій пістолет і двічі вистрелила в Денісултанова, поранивши його.
«Особиста неприязнь» і ніякого «російського сліду»
Зачитуючи обвинувачення на слуханні в Подільському суді в Києві 5 червня, прокурор Дмитро Величко заявив, що напад був мотивований відвертою критикою, яку висловлювали Осмаєв і Окуєва через підтримку Росією сепаратистів на сході України.
«На сьогоднішній день, відповідно до обвинувального акту, ми вважаємо, що це особиста неприязнь вказаної особи», – сказав Величко після судового засідання.
Осмаєв і Окуєва раніше заявляли, що замахи на них замовляє голова Чечні Кадиров і що це узгоджено з Кремлем.
Тепер на запитання, чому в обвинувачення немає жодної згадки про зв’язок замаху з російським керівництвом, прокурор Величко сказав: «Усе, що було мною зазначено в обвинувальному акті, знаходить підтвердження матеріалами кримінального провадження. Інші заяви та повідомлення, в тому числі політиків, на першочерговій стадії досудового розслідування, на сьогоднішній день, як ви почули, не знайшли свого підтвердження».
А Денісултанов узагалі заперечує, що намагався вбити Осмаєва й Окуєву, і заявляє, що то він став їхньою жертвою. У січні він заявив проектові Радіо Свобода Кавказ.Реалії, що справді представився їм французьким журналістом, який збирає матеріали для книжки про чеченську еміграцію. Він стверджував, що саме подружжя напало на нього на тій останній зустрічі: Осмаєв хотів застрелити його зі свого пістолета «Ґлок», а Окуєва вистрелила в Денісултанова під час боротьби за пістолет Осмаєва.
Останніми роками в Україні сталася низка гучних убивств, які залишаються нерозкритими, серед них і загибель унаслідок підриву авта в центрі Києва журналіста Павла Шеремета.
