«Я – поміркований «порохобот» – інтерв’ю із новим членом громадської ради НАБУ

Третє місце в онлайн-голосуванні за право контролювати Національне антикорупційне бюро України і сприяти діалогові правоохоронного органу з громадськістю посів одесит Анатолій Мазур. Тепер він має стати одним із п’ятнадцяти членів Ради громадського контролю НАБУ. У лютому активіст, обурений рішенням Солом’янського суду Києва не садити одеського міського голову Геннадія Труханова в СІЗО, порубав сокирою тринадцять автівок поблизу будівлі суду. Його «акція» і подарувала назву новоствореній громадській організації «Демократична сокира орди». В громадську раду НАБУ від «Сокири» пройшло ще дві людини. В інтерв’ю Радіо Свобода Мазур розповів про майбутню роботу в Києві, про плани щодо НАБУ, своє «порохоботство» і розслідування атаки на машини суддів.

– Як ви опинилися в Раді громадського контролю? Чому саме від «Демократичної орди»?

Те, що громадська організація «Демократична сокира орди» пройшла до складу ради, – це для всіх несподіванка, в тому числі для нас. Перед дев’ятим травня група блогерів об’єдналася в громадську організацію «Демократична орда». Вони, зокрема, провели акцію маршу ветеранів World of Warcraft.

Пізніше до мене звернулися представники цієї «Орди» і запропонували приєднатися до них – я думав недовго, ініціаторів цього руху я поважаю. А потім під час обговорення наступних проектів хтось заговорив про вибори до громадської ради НАБУ. Як тільки я побачив у листуванні цю пропозицію, одразу сказав: я цього хочу. Донедавна НАБУ користувалося найбільшою довірою в українському суспільстві. Але потім були скандали між бюро і Холодницьким (Назар Холодницький, керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури – ред.), і я подумав, що треба їх контролювати – навіть порядну людину може зіпсувати влада. Потім ще дві людини висловили бажання – Максим Діжечко і Тетяна Локацька. Назву «Демократична сокира орди» придумав не я, мене поставили перед фактом. Головне, що вона не залишає байдужим.

​– Навіщо реєстрували нову організацію для участі у виборах?

За новими правилами НАБУ брати участь мають організації, які прописали у своїй діяльності антикорупційний напрямок. В ГО «Демократична орда» цього немає, тому вирішили створити нову організацію. Я один із трьох засновників – ці люди й брали участь у онлайн-голосуванні.

Протягом всього дня голосування я телефонував знайомим, репостив заклики до голосування… Там можна було обрати до п’ятнадцяти осіб зі списку, кожна громадська організація могла подати до трьох людей. Я проголосував за себе, за Сергія Стерненка (екс-керівник одеського «Правого сектору») і за Віталія Устименка (одеський представник «Автомайдану»). Стерненко не набрав достатньо голосів, а Устименко, як і я, пройшов до нового склади ради.

– Устименко, за якого ви голосували і з яким ви знайомі, вже був у громадській раді. Чи ви спілкувались із ним, чи з кимось ще, щоб зрозуміти свої можливості в громадській раді?

– Вони мене називають «порохоботом». Я звертався до деяких екс-представників цієї ради, але спілкуватися зі мною вони не хочуть (Мазур демонструє листування з одним з екс-членів ради громадського контролю. Устименко пізніше повідомив Радіо Свобода, що з приводу роботи громадської ради Мазур до нього не звертався).

– Вашу організацію дійсно називають дещо «порохоботською». Одним із засновників «Демократичної орди» є політичний експерт Олександр Нойнець, який вважається лояльним до президента.

– Я чесно називаю себе поміркованим «порохоботом». Коли Адміністрація президента робить якісь нісенітниці, я про це говорю. Наприклад, у нас в Одесі була акція щодо непрозорого конкурсу і призначення заступником голови одеської облдержадміністрації Олександра Терещука. Сьогодні претензій до роботи обласної державної адміністрації в мене немає, і тоді мене обурила саме непрозорість процедури відбору й призначення.

– Чим саме ви плануєте займатися в громадській раді?

– Після моєї акції із сокирою, метою якої було привернення уваги до корумпованості судів, судячи з реакції людей і того, що мені розповідали інсайдери, я зрозумів, що вдарив у потрібне місце. Я й сам неодноразово стикався із корумпованістю судів, зокрема на виборах до Таїровської місцевої громади в Одеській області. Але я не думав, що приверну настільки велику увагу. З іншого боку, якщо б не недолугість слідчих, розголосу б такого, мабуть, і не було. Мені спочатку висунули обвинувачення в заподіянні тілесних ушкоджень, а вже потім перекваліфікували на пошкодження майна судді.

Отже, я завжди виступав за створення Антикорупційного суду – це певна лінія боротьби. За це і буду боротися в майбутньому. Якщо законодавчу й виконавчу владу ми певним чином оновлюємо, то судової реформи ще не було. Також я раніше збирав скарги на суддів Солом’янського суду, щоб писати про корумпованих суддів до Вищої ради правосуддя. Справа в тому, що зараз усі справи НАБУ розглядаються тут, і якщо громадськість об’єднається, можна буде створити на його базі щось на кшталт антикорупційного суду. Зараз я збираю в Києві команду, щоб займатися судовою реформою.

Щодо громадської ради НАБУ – спочатку треба зрозуміти, що я там зможу робити. Зараз можу точно сказати одне: я не дам спустити на гальмах важливі справи. Наприклад, щодо одеського заводу «Краян», яку нещодавно передали до суду.

– Чи не з’являться напередодні виборів у наступному році якісь гучні антикорупційні справи?

– Я думаю, НАБУ працюватиме як завжди. Я до бюро ставлюся як до умовно незалежного органу, на який різні політичні сили намагаються впливати. Наскільки їм це вдається – це для мене питання. Але навіть якщо вони і знайшли якісь важелі, це не означає, що політичним силам щось вдасться. Зараз є громадськість, зокрема нова рада громадського контролю.

– На якій стадії розслідування пошкодження тобою автівок суддів?

– 4 червня має відбутися підготовче засідання, на якому ми плануємо клопотати про відвід судді – мене судять у тому ж суді, де я проводив акцію. Машина судді, що мене безпосередньо судить, не постраждала, але це не робить його безпристрасним. Будемо просити перевести справу в Київський районний суд міста Одеси. У цьому районі я прописаний.

Зараз мені інкримінують пошкодження майна судді у зв’язку з його професійною діяльністю. Але, згідно із роз’ясненнями до статті 378 Кримінального кодексу, в мене мають бути претензії до конкретного судді та його рішень. Але я не знав, кому яка машина належить, і я одразу заявив, що планую відшкодувати всі збитки.

Постраждали в моїй акції і машини суддів, і машини секретарів, і машини правоохоронців. Районний відділок поліції там по сусідству, і поліцейські залишали свої машини на подвір’ї Солом’янського суду. Загалом постраждало п’ять поліцейських машин – і в той же відділок мене привели після затримання.

Всього на подвір’ї було 16 машин, постраждало 13 із них. Я залишив без пошкоджень автівку, що була помічена як речовий доказ, автівку із написом «поліція» і автівку на європейських номерах. Остання виявилася машиною голови цього районного відділку – Audi A4. З цих тринадцяти машин три належали суддям, причому два з них навіть не подавали цивільних позовів.

Постраждала також державна машина, її відремонтували десь за 900 гривень. А ось ремонт автівки судді обійшовся, за експертизою, в шістнадцять тисяч гривень. Я взагалі-то робив невеликі ушкодження, але один із постраждалих хоче на мене «повісити» ремонт навіть тих частин, які з іншого боку від моїх ударів. Загальних збитків мені нарахували на 168 тисяч гривень, але цю суму ми будемо оскаржувати. Експертиз у кримінальному провадженні ще не проводилось. Обвинувачення, за моєю інформацією, намагалось довести суму збитків до 215 тисяч гривень – це дало б можливість додати до обвинувачення статтю 194 кримінального кодексу про знищення або пошкодження майна у великих розмірах. Але цього не вийшло.

– Який у вас зараз запобіжний захід?

– Був цілодобовий домашній арешт, але він закінчився. Цікаво, що коли розглядали мою апеляцію стосовно запобіжного заходу, в тому ж суді розглядали запобіжний захід для Олексія Спектора – фігуранта одеської кримінальної справи НАБУ по «Краяну». І його відпустили під нічний домашній арешт в Одесі, а мені залишили тоді під цілодобовий домашній арешт у Києві, не рідному для мене місті. Під вартою я був лише одну ніч в ізоляторі тимчасового утримання.

Сама стаття передбачає до п’яти років позбавлення волі, але оскільки в мене немає судимостей, за законом я маю отримати умовний термін.