Пам’ятник УПА у Грушовичах: надгробний камінь спотикання

Останки, виявлені 27 травня польськими археологами на місці знесеного меморіалу Української повстанської армії у польському селі Грушовичі, належать воїнам УПА, стверджують українські історики, яких запросили спостерігати за перебігом робіт. Польські дослідники вважають ці висновки передчасними. Після руйнування меморіалу у Грушовичах за участі польської місцевої влади Україна заблокувала пошукові експедиції щодо могил польських солдатів на своїй території, і це збільшило напругу у відносинах двох держав. Експерти обох країн пропонують варіанти компромісу для відновлення співпраці у сфері пошуку і вшанування полеглих вояків. Але кожна зі сторін бачить цей компроміс по-своєму.

Серед 18 поховань, які виявили 27 травня польські археологи під зруйнованим торік монументом пам’яті Української повстанської армії у польському селі Грушовичі, поховані щонайменше три воїни УПА. Про це заявив журналістам Святослав Шеремета, секретар Державної міжвідомчої комісії з увічнення пам’яті учасників АТО, жертв війни та політичних репресій, який спостерігав за розкопками як спостерігач.

Основна маса поховань перебуває на глибині півтора метри, і це місцеві мешканці, стверджує Шеремета. Він додає, що, як свідчить статистика, до масового переселення у 1947 році у Грушовичах мешкало 900 українців, а загальна чисельність населення була близько 1200 осіб. Другий, новіший шар поховання – розташований лише на глибині метра, і виглядає як «дозахоронення» – таємне поховання загиблих українських вояків на діючому кладовищі, наголошує експерт, який був свідком розкопок.

За його словами, українські представники мали право лише спостерігати та фотографувати роботи, але не брали у них участі. Однак вони виявили низку ознак того, що верхнє поховання, просто під фундаментом знесеного пам’ятного знаку, – це рештки саме українських підпільників.

«Це були поховані саме молоді люди (зверніть увагу на їхні зуби на фото), у двох із них буди механічні ушкодження черепа, отвори, які можна трактувати як кульові. Ще один з останків, і це підтвердив польський судмедексперт, мав механічні ушкодження черепа (завдані тупим предметом), які й призвели до смерті. Також в останках знайдено німецького ґудзика з військової форми, деталі якої, на той час використовували упівці. Також в останках знайдені монети різних країн та періодів, зокрема польські гроші 1930-х років», – ділиться спостереженнями експерт.

Інший спостерігач від України, історик та колишній заступник голови державного архіву СБУ Володимир Бірчак стверджує, що докази приналежності похованих до українських повстанців були знайдені й у архівах, зокрема і в польських. Хоча напередодні польська сторона запевнила, що за архівними даними, у Грушовичах не було ані масштабних боїв за участі УПА, ані поховань українських повстанців.

«Віце-президент Інституту національної пам’яті Польщі Кшиштоф Швагжик повідомив перед початком розкопок, що вони дослідили архівні документи, і що інформації про загибель або бої вояків УПА біля Грушовичів польська сторона не знайшла. Однак ми, на підставі свідчень та документів, на підставі тих самих польських архівів дізналися, що у Грушовичах на цвинтарі поховані станичний ОУН Тимко Базилевич (псевдо «Мороз»), курінний лікар УПА Павло Клочник («Сірко»), причому його могила збереглася біля знесеного пам’ятника. А також сапер УПА Дмитро Грицаль («Дубенко»), член боївки СБ (служби безпеки УПА) «Гонта» і районний референт СБ Дмитро Козак («Марко»). Частина зі знайдених останків можуть належати цим бійцям. Але у будь-якому разі, оскільки під зруйнованим монументом виявили рештки декількох людей, убитих у час протистояння комуністичних польських та радянських спецслужб і УПА, то ідеться саме про надгробок. А наруга над могилами вояків, незалежно від їхньої приналежності, заборонена польським законодавством», – підсумовує історик.

Ще один інцидент виник тоді, коли керівник польських дослідників зауважив, що під зруйнованим пам’ятником, за його даними, немає поховань, тож ніяких релігійних обрядів, що передують ексгумації, проводити не треба. І лише коли археологи наткнулися на перші кістки, вони погодилися з вимогою українців покликати священиків, розповів Шеремета.

«Коли тільки починалися роботи, ми сказали польській стороні про те, що потрібен дозвіл церкви і необхідні церковні обряди. У християнській традиції це зветься «розпечатування домовини». Заступник глави Інституту національної пам’яті Польщі Кшиштоф Шваґжик відповів, що це не потрібно, бо, за його даними, тут немає поховань. Коли стало чітко видно, що поховання таки є, нам, на другий день, заявили, що представники церков – будуть».

Зі свого боку, заступник глави Інституту національної пам’яті Польщі Кшиштоф Шваґжик твердить, що польська сторона не побачила достатніх аргументів на користь того, що знайдені останки належали воїнам.

​Польська версія компромісу: завершити дослідження і звести «нормальні християнські могили» з інформацією про загиблих упівців

Як ставляться до знахідки у Польщі, та чи можливий компроміс щодо відновлення пам’ятника упівцям? Із цим запитанням Радіо Свобода звернулося до польського історика та політолога, Лукаша Адамського

«Монумент слави УПА у Грушовичах у 1994 році поставили нелегально, і польська сторона вимагала його прибрати, але з різних причин цього не відбулося. Зрештою голова місцевої громади, використовуючи своє право, наказав його демонтувати. І це, як відомо, зробили у дуже образливий для українців спосіб: пам’ятник зруйнували, і навіть знищили герб України, розміщений на ньому. І вже рік тривають суперечки, що із цим усім робити».

Лукаш Адамський згадує про обіцянку польської сторони відновити пам’ятник за умови, що під ним дійсно виявлять поховання українських вояків. Але, уточнює він, відновлення можливе лише у форматі звичайного пам’ятника (надгробка), а не «символічного монументу слави». Зрештою, Польща ініціювала розкопки в односторонньому порядку, оскільки не дійшла згоди щодо них з Україною, при цьому представники Українського інституту національної пам’яті були запрошені у статусі спостерігачів, пояснює польський експерт.

«На місці зруйнованого пам’ятника і за кілька метрів навколо нього відбулися розкопки, і знайдено тіла 16 людей. Експерти з польського Інституту національної пам’яті остаточного висновку ще не зробили, але, за попередніми даними, сказали, що це останки людей, поховані у 1920-х і у 1930-х роках. Про це свідчать знайдені там монети, і те, що серед похованих були жінки та діти. Також знайдені й останки чоловіків. Але попередні висновки польської групи є такими: наразі не можна стверджувати, що там поховані саме колишні вояки УПА. Щоб остаточно це підтвердити, то треба зробити аналіз ДНК з кісток чоловіків, які там знайдені. І порівняти з ДНК родичів тих людей, які там, імовірно, поховані, бо точно наразі ніхто не знає».

За словами Лукаша Адамського, наразі ідуть перемовини між Україною та Польщею про те, проводити таку експертизу чи ні. При цьому він вважає недостатніми аргументи спостерігача від України Святослава Шеремета про те, що знайдені там останки належать воякам УПА.Знайдений у похованні ґудзик від німецької білизни (яку часто використовували бійці УПА) треба більш ретельно дослідити, так само, які пошкодження черепів. Лукаш Адамський радить не поспішати з висновками, в «копати далі»: ретельно вивчити знайдені останки та продовжити дослідження кладовища у Грибовичах.

«Один з тих воїнів УПА, який (на думку української сторони) мав би бути похований під зруйнованим пам’ятником, дійсно лежить на цвинтарі у Грушовичах, але не під пам’ятником, а на 50 метрів далі. Є навіть фото цієї могили. Також свідчення очевидців дають підстави вважати, що на цвинтарі це не єдина така, могила, і що там можуть бути поховані й інші солдати УПА. Однак наразі немає жодних доказів, що така могила знаходиться саме під зруйнованим пам’ятником», – зазначає Лукаш Адамський.

Він впевнений, що українсько-польський компроміс щодо пам’ятника у Грушовичах – можливий. І запропонував своє бачення виходу із ситуації.

«Я вважаю, що всім тим солдатам УПА, яких там знайдуть (якщо їх знайдуть), треба зробити нормальні християнські могили. Поставити хрест, і може написати на цих пам’ятниках: тут лежить такий і такий солдат УПА, вказати псевдонім і так далі. Натомість не може бути місця для пам’ятника, який символізує щось інше: славу формації, яка, між іншим, відповідає за етнічну чистку поляків 1943-45 років. Адже польська громадська думка сприймає УПА перш за все через призму «Волинської різанини», – стверджує експерт.

До того ж, припускає він, через це на відбудову пам’ятника у первинному вигляді не буде згоди місцевої громади.

«І якщо українська сторона наполягатиме на тому, щоб відбудувати цей символічний пам’ятник слави, то ми ніколи не дійдемо до порозуміння: ані місцева громада, ані уряд на таке не погодяться. І ми будемо заручниками цього одного пам’ятника, а українсько-польські стосунки цього не потребують», – зауважив Адамський.

Українська версія компромісу: спільні дослідження і легалізація пам’ятників у форматі «всі на всі»

Віце-прем’єр-міністр України Павло Розенко закликав розширити археологічні розкопки поховань у Грушовичах на місці зруйнованого пам’ятника УПА із залученням як українських, так і польських фахівців.

«Цими розкопками (у Грушовичах – ред.), їхніми результатами щонайменше зруйновано один міф, який запускався, на жаль, у польських ЗМІ, про те, що пам’ятник у Грушовичах стояв на порожньому місці, і там начебто ніяких захоронень немає, і що це немає жодного відношення до вшанування пам’яті. І я дякую польським колегам за те, що вони, власне, допомогли зруйнувати цей міф. Тобто, уже не буде ні в кого суперечок навколо того, що пам’ятник у Грушовичах був якраз зведений на відповідних місцях реальних захоронень, і там були існуючі реальні поховання», – сказав віце-прем’єр.

Тому, вважає Розенко, відповідно до польського законодавства, пам’ятник у Грушовичах повинен належним чином бути легалізованим. І рішення про його знесення, переконаний він, було абсолютно неправильним.

«І в цьому полягає позиція України, що не повинно було бути зруйнування цього пам’ятника, і безумовно було б бажано, щоб польська сторона проявила ініціативу щодо його відновлення, так, як ми це робимо в Україні», – зазначив урядовець.

Водночас Розенко закликав сторони не робити якихось поспішних висновків стосовно того, чи є у Грушовичах реальне захоронення бійців УПА, чи ні.

«Щоби не вийшло так, що спочатку буде розігнана якась теза, а потім її доведеться всім дружно спростовувати. Тому, на мій погляд, зараз мають включитися реальні експерти, мають включитися історики. І ми готові... надати польській стороні відповідний перелік осіб, які б могли без політики, фахово і предметно зробити відповідні дослідження, згідно з законами обох країн. І принаймні більш-менш точно встановити: що це за захоронення, кому воно належить і зробити історичний висновок, а не якусь чергову політичну новелу», – сказав він.

Відтак віце-прем’єр виступив за продовження дослідження у Грушовичах.

Зі свого боку, представник Українського інституту національної пам’яті Павло Подобєд пропонує вихід із глухого кута: легалізацію українських військових пам’ятників у Польщі та польських в Україні у форматі «всі на всі»:

«Це зніме напругу і розблокує спільну роботу. І це однозначно вигідно Польщі: адже пам’ятників її воякам в Україні у рази більше, ніж пам’ятників українським воякам у Польщі», – визнає посадовець.

Пам’ятник у Грушовичах – серед тих, які вимагають відновити представники Українського інституту національної пам’яті. Відновлення місць пам’яті в інституті називають обов’язковою передумовою поновлення пошукових робіт польських науковців на території України, які заблоковані з весни минулого року.

У травні поточного року польський Інститут національної пам’яті ініціював проведення розкопок на місці знищеного пам’ятника з метою спростування твердження про наявності поховань під монументом. Україна скерувала до Польщі групу з п’яти експертів для спостереження за роботами польських науковців.