Гості програми «Ваша Свобода»: Віктор Ягун, заступник голови СБУ у 2014-2015 роках; Андрій Плахонін, історик, блогер; Ірина Лагуніна, керівник спецпроектів російської служби Радіо Свобода («Скайпом»).
Українські спецслужби наголошують на успішності спецоперації щодо російського журналіста Аркадія Бабченка. Генпрокурор Юрій Луценко зазначив, що вдалося відстежити зв'язки організатора замаху на Бабченка із замовником. Також вдалося зібрати достатньо фактів, які свідчать «на користь російської версії замовника». Тим часом у МЗС Росії назвали це інсценування «черговою антиросійською провокацією». Чимало хто з критиків звинувачували українську владу в неспроможності захистити громадян. А коли стало відомо, що Бабченко живий, дехто з цих критиків заявляє про підрив авторитету влади саме через таку спецоперацію.
Олександр Лащенко: Пане Ягун, яка Ваша оцінка дій спецслужб України?
Віктор Ягун: Якщо взяти частину, яка не дуже публічна, операція проведена за всіма канонами спецслужб. Іншого методу задокументування саме такого злочину не існує.
(Повна версія програми)
15 років тому була аналогічна ситуація – на бізнесмена в Дніпрі спробували здійснити замах, СБУ здійснювала операцію так само, тільки він не був медійною особою і розголосу подія не набула. Це практика й іноземних спецслужб.
Інша справа, як воно було подано й використано. Наприклад, я не поділяю повністю думку осіб, які виступали на прес-конференції і почали звинувачувати людей, які поставили запитання до органів влади, до правоохоронних структур щодо нерозкриття злочинів щодо інших осіб, зокрема вбивство Павла Шеремета.
Ми поставили Росію в незручне становище. Тепер нехай пояснює, що насправді хотіли від України. Україна високо підняла планку подіїВіктор Ягун
Кримінальну справу Слідчим комітетом було порушено буквально за 20 хвилин після першого повідомлення про загибель Бабченка. І реакція російського МЗС. Ми поставили Росію в незручне становище. Тепер нехай пояснює, що вони насправді хотіли від України. Інша ситуація – як ті факти, які були нами зібрані, будуть доведені в суді. Це найбільша проблема, бо Україна настільки високо підняла планку цієї події.
Там (у російських спецслужбах – ред.) «все за планом». Навряд чи варто чекати якихось загострень, тому що ситуація вже загострена «до не можна». Можливо, й буде відповідь російські спецслужби, але не так швидко, як ми думаємо.
– Пане Плахонін, «радість» МЗС Росії – «Бабченко живий». А далі що можна сказати? Втрата довіри до України з боку світового співтовариства, дискредитація України?
Андрій Плахонін: Якщо хтось відчував довіру до якоїсь зі спецслужб, то це дуже наївна людина. Спецслужби навіть у власній країні – це останні, кому можна довіряти. Це зібрання параноїків-професіоналів, основне завдання котрих – пошук і захист суспільства від ворога. До того ж, якщо знаєш, що очікувати від ворожих спецслужб, то від своїх не знаєш.
Навіть така закостеніла спецслужба, як СБУ, іноді працює ефективноАндрій Плахонін
Щодо справи Бабченка, то навіть така закостеніла спецслужба, як СБУ, яка має витоки з Луб’янки, іноді працює ефективно.
Є певна частина міжнародної журналістської спільноти, яка просто паразитує на журналістах, які загинули. Цей тон розчарування у заяві керівника «Репортерів без кордонів», коли він говорив, що не може бути виправдання поведінці спецслужб України. Хоч те, що вижила людина, хоча б одна – це вже сильний аргумент. Його це не цікавило.
Не усвідомлюють, що інформаційна війна ведеться між Росією і всім західним світом, проти цінностей, які і захищають декларативно «Репортери без кордонів», Amnesty International...Андрій Плахонін
Мені здається, дуже багато хто, у тому числі «Репортери без кордонів», Amnesty International сприймають те, що відбулося, як елемент інформаційної війни між Україною і Росією. Вони навіть не усвідомлюють, що інформаційна війна ведеться не між державами, а між Росією і всім західним світом, проти тих цінностей, які захищають декларативно такі організації, як «Репортери без кордонів», Amnesty International...
Це тільки перша частина операції. Друга частина – довести це все в суді. Поки що в нас на руках – кілер і посередник, у яких паспорти громадян України. Якщо докази вини Росії не будуть залізобетонними, тоді можна буде приєднатися до багатьох критиків, які говорять: а чи дійсно воно було варте того?
Російські представники намагаються зробити маленьку підміну – з того, що Бабченка не вбили, намагаються зробити так, що вся ця історія неправдиваАндрій Плахонін
Зараз російські представники намагаються зробити маленьку підміну – з того, що Бабченка не вбили, намагаються зробити так, що вся ця історія неправдива. Ця межа для дуже багатьох непомітна.З мухи роздути слона – це старі прийоми. Тим більше, зіграти на ліберальних цінностях Заходу, коли дуже легко жертвувати чужими життями заради твоїх «високих» ідеалів.
– Пані Лагуніна, Ви вже висловилися у соцмережі «Фейсбук». Наскільки я зрозумів Вашу думку, щодо «воскресіння Бабченка», м’яко кажучи, дуже багато питань. Правильно я Вас розумію?
Ірина Лагуніна: Справа не в тому, що було інсценування смерті. Така практика є в спецслужб. Коли це стосується бізнесмена – це одне, а коли це стосується журналіста – інше. Це журналіст – це накладає певні зобов’язання.
Журналістська професія вимагає відсторонення від будь-яких гілок влади. Те, що Аркадій Бабченко виступив разом з представниками СБУ – це саме по собі для західного журналіста видається дивним. Журналіст не має права займатися виробництвом фейкових новин.
Напевне, є інші механізми захисту, в тому числі й людей, на яких готується подібний замах. Приклади, щоб так поводилися з журналістом – так, був один такий випадок у недавній історії у Франції. Але більше нічого подібного не було. Тут питання етичного ставлення до професії і питання калібру журналіста та калібру фейкової новини. Можливо, якісь амбіції СБУ зіштовхнулися з етичним кодексом журналістів – вийшов конфлікт.
Відбувся водорозділ – уся західна преса в жаху від того, що сталося, а ліберальна російська преса радіє. Істина десь посередині
Інший аспект полягає в тому, коли держава і причетний якось до цього журналіст займаються поширенням такої глобальної фейкової картини, то це ставить під сумнів дуже багато аспектів і підриває довіру до журналістів. Якби в Україні було все добре, було безпечно людям працювати, не було б загибелі Павла Шеремета, то, напевне, це не сприймалося б так хворобливо.
Відбувся водорозділ – уся західна преса в жаху від того, що сталося, а ліберальна російська преса радіє. Істина десь посередині.
