Візит до України президента Німеччини Франк-Вальтера Штайнмайєра – це лише традиційне німецьке продовження діалогу, вважає президент Центру глобалістики «Стратегія 21» Михайло Гончар. На його переконання, Росія нав’язує свої інтереси німцям, в тому числі й стосовно «Північного потоку-2». Тоді як Берлін мав би відкласти реалізацію проекту, доки Кремль не повернеться в правове поле і не припинить агресію проти України, зазначає експерт в ефірі Радіо Свобода.
– Пане Гончар, ви очікуєте якихось проривів від дводенного перебування в Україні президента Німеччини Штайнмайєра?
– Жодних. Я не думаю, що хтось із експертів буде очікувати якихось проривів. Штайнмайєр – просто не та фігура на його нинішній посаді і, враховуючи специфіку президентської посади в Німеччині, звісно, можна очікувати обговорення всього комплексу питань, які є. Але це швидше відповідає німецькому підходу продовження діалогу – не більше того. Я гадаю, що більш практичних результатів, і то дуже обмежених, варто очікувати швидше від візиту міністра закордонних справ Гайка Мааса.
– Нагадаю, що одразу після того, як до Києва прибуде Франк-Вальтер Штайнмайєр, тут же буде і федеральний міністр закордонних справ Гайко Маас.
Всі основні повноваження знаходяться в руках федерального уряду
– Всі основні повноваження знаходяться в руках федерального уряду, федерального канцлера і, відповідно, міністрів. Однак я теж не був би схильний надто перебільшувати значення всіх цих візитів.
Ми бачимо, що паралельно і на російському напрямку доволі висока німецька активність. Це давній принцип: коли не можеш нічого зробити, просто продовжуй діалог. Що і робитимуть і Штайнмайєр, і Гайко Маас. Наскільки зможе використати цей діалог українська сторона з тим, щоб спробувати в черговий раз достукатись до Берліну – покажуть найближчі дні.
Якщо поглянете офіційний сайт МЗС Німеччини, не знайдете там терміну «агресія Росії»
Питання в тому, що Берлін, попри все те, що говориться в контексті російської агресії проти України, продовжує врегульовувати так звану «українську кризу», конфлікт в Україні. Якщо ви поглянете офіційний сайт Міністерства закордонних справ Німеччини, ви не знайдете там вживання терміну «агресія Росії». Там буде тематика, позначена як «українська криза», «конфлікт в Україні».
Індикатором, наскільки Німеччина щира, буде те, чи звучатимуть питання захисту прав людини
Для мене, власне, індикатором того, наскільки Німеччина щира у своїй східній політиці, буде те, чи звучатимуть під час візиту і Штайнмайєра, і Мааса питання, наприклад, захисту прав людини, питання звільнення заручників на окупованих Росією територіях України, військовополонених на Донбасі та бранців Кремля в Криму, в Севастополі, тих, хто вивезений до Росії, чи звучатиме тема голодування Олега Сенцова та Володимира Балуха.
– Штайнмайєр казав: якщо буде поступове врегулювання на Донбасі, Росія почне йти на компроміс – поступово, один-два кроки, з точки зору пана Штайнмайєра, тоді можна поступово Заходу санкції з Росії знімати.
Німеччина і Франція спільно заблокували рух Грузії і України до НАТО
– Позиція Німеччини проявити наполегливість щодо введення санкційного режиму проти Росії – це, можливо, компенсаторна реакція за абсолютно неадекватну позицію Німеччини в 2008 році, коли Німеччина і Франція по суті спільно заблокували рух Грузії і України до НАТО. І ми пам’ятаємо, чим це обернулось: у 2008 році, за кілька місяців після Бухарестського саміту НАТО – російська агресія проти Грузії. Ну а через шість років – і проти України. Тому, можливо, десь у глибині німецького політикуму іде усвідомлення того, що те, що трапилось в 2014 році – в цьому є провина німецької сторони.
– «Північний потік-2» – як ви вважаєте, реалізація цього проекту, якщо все буде добре і блакитне паливо потече дном Балтійського моря до Німеччини – то все, Україна перестане бути транзитером і це вдарить по ВВП України?
– Нічого наступного року не потече нікуди. Але це трошки окрема тема, що стосується технологічних аспектів. Не будемо забігати вперед.
Кинути трубу через Балтику і ввести газопровід на повну потужність – дуже різні речі
Кинути трубу через Балтику і ввести газопровід на повну проектну потужність – це дуже різні речі.
Але важливий момент про Гайко Мааса. Так, він займає окрему позицію. Тому невипадково буквально цими днями його обробляли свої ж партійні з середовища соціал-демократів і також в рамках урядових підходів з німецького боку – тому що, мовляв, позиція міністра дещо відмінна від того, що мало б бути, з точки зору інших соціал-демократів. І в даному випадку, знову ж таки, індикативний момент – це «Північний потік-2».
Ситуація така, що Німеччина критично мала б сказати Росії: так, ми підтримаємо «Північний потік-2», але давайте відкладемо його до кращих часів, до часів, коли ви, Росія, повернетесь у правове поле, почнете поважати міжнародне право, відновите суверенітет України, статус-кво – і тоді ми повернемось до «Північного потоку-2». Така могла б бути позиція німецької сторони, виходячи з багатьох критеріїв. Але вона, як ми бачимо, абсолютно інша. Це й говорить про те, що Росія створила таку систему впливу всередині Німеччини, що, по суті, російські інтереси Німеччина ідентифікує як такі, що відповідають її національним інтересам.
Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі
