«Він піде до кінця». Правозахисники не можуть потрапити до Олега Сенцова

Дев’яту добу триває голодування українського режисера Олега Сенцова, засудженого в Росії за тероризм на 20 років позбавлення волі. У тюремній лікарні, де він перебуває під наглядом в окремій палаті, стверджують, що його здоров’ю нічого не загрожує. Перевірити, чи так це насправді, незалежні спостерігачі не можуть – єдині люди з поза системи, які мають доступ до тюрем у Росії, члени Громадської спостережної комісії, від березня не можуть отримати відповідні мандати. Тюремні медики не виключають, що до Сенцова можуть застосувати примусове годування.

Як з’ясувало Радіо Свобода, Олег Сенцов перебуває в окремій палаті медсанчастини ВК-8 міста Лабитнангі Ямало-Ненецького округу (ЯНАО), де відбуває покарання, під цілодобовим наглядом лікарів.

«Від їжі Олег Сенцов відмовляється з 14 травня, він п’є кип’ячену воду, з першого дня голодування він перебуває в медсанчастині, в окремій палаті під цілодобовим наглядом лікарів. Поки його здоров’ю нічого не загрожує», – повідомила Радіо Свобода виконувачка обов’язків речника тюремної служби Людмила Ісакова.

Вона додала: «Кримінально-виконавчий кодекс Росії допускає, що в разі загрози здоров’ю та життю засудженого, який оголосив голодування, до нього можуть застосувати примусові заходи медичного характеру, але поки про це не йдеться. У будь-якому випадку, застосовувати їх чи ні і якщо так, то коли, вирішуватимуть лікарі, виходячи зі стану здоров’я голодуючого».

На наступний день після оголошення голодування, 15 травня, в колонії у Олега Сенцова побував його адвокат Дмитро Дінзе, через якого він передав заяву зі своїми вимогами. «Я, Сенцов Олег, громадянин України, який незаконно засуджений російським судом і перебуває в колонії міста Лабитнангі, оголошую безстрокове голодування від 14 травня 2018 року. Єдиною умовою її припинення є звільнення всіх українських політв’язнів, які перебувають на території РФ. Разом і до кінця. Слава Україні!» – останні рядки цього послання написані від руки українською мовою.

За словами адвоката, Сенцов готувався до голодування заздалегідь, приблизно за півтора місяця: він поступово відмовлявся від запропонованої їжі і не приймав продуктових посилок.

Голодувати «до фатального кінця»

На прес-конференції в Києві адвокат Сенцова Дмитро Дінзе заявив, що той буде голодувати «до фатального кінця», назвавши саме голодування «жестом відчаю». Літературне правозахисне об’єднання «Вільне слово», петербурзький ПЕН-клуб і члени «Вільного історичного товариства» опублікували заяву «Врятувати Олега Сенцова», в якому стверджують, що «люди, які знають Сенцова, впевнені, що він піде до кінця. Смерть Олега Сенцова стане ганьбою для Росії і назавжди заплямує тих, хто міг би його врятувати, але не врятував».

У тюремній службі повідомили Радіо Свобода, що в колонії ІК-8, де сидить Сенцов, голодувань не було вже дуже давно, «останні років п'ять точно». Голова Громадської спостережній комісії Данило Гонтар каже, що не один раз був у цій колонії. Він говорить, що Сенцов сказав йому, що з побутовими умовами і харчуванням тут навіть краще, ніж у попередніх місцях, де він уже побував. Але вимоги до дисципліни й поведінки дуже суворі.

«Мене відразу поставили до відома, що Сенцов оголосив голодування, – розповідає він. – І відразу сказали, що намагатимуться мінімізувати всі ризики для його життя і здоров’я. Я зустрічався з Сенцовом, коли його перевели до нас, і з його приводу прийшов лист з Генкосульства України, ми спілкувалися без співробітників тюремних служб, закон це дозволяє».

Відстань у 20 кілометрів неможливо подолати до червня – поки не скресне крига на річці Об

Побувати зараз в ВК-8 ніхто з членів Громадської спостережної комісії не може з двох причин. Від Салехарда, де живе більшість членів ГСК, в Лабитнангі ходить паром, і хоча між двома містами по прямій трохи більше 20 кілометрів, зараз туди ніяк не добратися: по льоду через Об не проїдеш, бо він уже «гуляє», а поромна переправа запрацює в червні в кращому випадку. Є й інша причина, чому громадські працівники, як і всі інші, повинні вірити тюремникам на слово: ще в березні в місцевій ГСК були перевибори, але Громадська палата в Москві досі не видала новим членам необхідні документи, без яких їх нікуди не пускають

Увечері 21 травня стало відомо, що Міністерство закордонних справ України направило Росії ноту, в якій зажадало надати українському консулу й лікарям доступ до Сенцова. До цього на численні прохання Києва про зустріч українського дипломата з Сенцовим у Москві відмовляли, мотивуючи це тим, що він російський громадянин. Однак, як заявив захисник Дмитро Дінзе, Сенцов – громадянин України, у нього немає російського паспорта, і він ніколи не писав заяву на отримання російського громадянства, як це зробили багато жителів Кримського півострова.

Запитів про Сенцова не надходило ані від України, ані від омбудсмена Росії – тюремники

В Управлінні Федеральної служби виконання покарань по Ямало-Ненецькому автономному округу Радіо Свобода повідомили, що ніяких запитів щодо режисера Олега Сенцова ні з українського боку, ні з апарату уповноваженого з прав людини в Росії до них поки не надходило.

У Києві в останні дні відбулося декілька акцій з вимогою до уряду активізувати зусилля зі звільнення українців, засуджених у Росії і Криму. 22 травня в столиці України проходила ще одна. Активісти, звертаючись до президента, міністрів, депутатів, чиновників, скандували: «Досить сидіти!» Вони закликають не говорити про свою стурбованість, а зробити те, що потрібно для звільнення Сенцова.

«Наша акція називається «Досить сидіти!», вона має подвійний сенс. Акція проходить на вулиці Банковій, перед Адміністрацією українського президента, але перше, що ми говоримо: досить сидіти нашим політв’язням у російських в’язницях, їх слід негайно звільнити, і це вимога, звичайно ж, адресована не до президента України, а до тих, хто їх утримує. А друге: досить сидіти – це досить сидіти (українській владі – ред.) і нічого не робити або робити недостатньо для їхнього звільнення, потрібно використовувати всі наявні методи для того, щоб вони опинилися на волі», – зазначає співкоординатор Комітету солідарності з кримськими заручниками Максим Буткевич.

Громадськість хоче знати, що робить український уряд

За словами Буткевича, це була спонтанна реакція українського громадянського суспільства, яке хоче знати, що конкретно робить влада для звільнення кримських заручників.

«Ми повинні знати, що процес іде, як він іде і які кроки зроблені хоча б у цілому, якщо дійсно йдеться про щось конфіденційне. Щоб не було відчуття, що наші співгромадяни в Російській Федерації кинуті й забуті. Крім цього, є, звичайно ж, і приклади, які виявилися успішними. Ми знаємо, що в подібних процесах є сенс, щоб у структурах влади був одна людина з достатніми повноваженнями, яка б координувала ці зусилля, щоб було зрозуміло, до кого звертатися. На даний момент такої людини і такої посади в уряді немає», – говорить активіст.

Він наголошує, що двох в’язнів Кремля, заступників голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умерова та Ахтема Чейгоза звільнили завдяки посередництву або активної участі третьої сторони – президента Туреччини Реджепа Ердогана.

«Ми бачимо, що це посередництво, наявність третьої сторони або залучення інших учасників переговорів, можливо, зрушило б ситуацію з мертвої точки. Я радий, що хоча б у соціальних мережах президент України Петро Порошенко після початку голодування Олега закликав міжнародне співтовариство продовжити тиск на Кремль, оскільки міжнародний тиск – це єдине, на що можна розраховувати», – переконаний Буткевич.

Надія оманлива, світ байдужий – Глузман

Відразу після того, як Олег Сенцов оголосив голодування, на це відреагував на своїй сторінці в Facebook український правозахисник і дисидент Семен Глузман.

«Дивна реакція публіки на голодування зоні Олега Сенцова – байдужість. Втім, не дивна. Коли я в сімдесяті минулого століття двічі серйозно голодував у політичному таборі, один раз – 112 днів, другий – 114, природно, з примусовим годуванням, абсолютно бузувірської процедурою, я не домагався звільнення. Я протестував проти зла, що нахабно посміхалося! Так, я все ще хотів справедливості. Розумію Сенцова. Це емоції. Молода людина жадає справедливості. Думаю, він не розраховує перемогти або умилостивити Путіна. Та й я тоді не сподівався перемогти Брежнєва. Так вели себе в неволі далеко не всі радянські політичні в’язні. Я закипів, не зміг втриматися в межах розуму. Перемогли емоції», – пише Глузман.

Він згадує, як кожного ранку до камери штрафного ізолятора, де він перебував, заходив тюремник і «з гнилої посмішкою виголошував одну і ту ж фразу: «Голодують? Ну і голодуйте собі на здоров’я!»

«Одного разу я відчув наближення смерті. Швидкої смерті. І я припинив голодування. Дуже хотілося жити. Я важив тоді трохи більше ніж 40 кілограмів. Але Брежнєва я не переміг», – пише Глузман.

«Сподіваюся, виживе і Сенцов. У чужій країні, на її далекій півночі. Думаю, і його будуть примусово годувати. З руками в наручниках за спиною і руйнують зуби роторозширювачем. Йому гірше, ніж було мені. Йому відомо, що про його протест знає весь цивілізований світ. І наші недоцивілізовані українські політики. Тоді, в повній ізоляції, я був наодинці зі своїми думками. Сенцову гірше, у нього є надія на зовнішню підтримку. Так голодувати важче. Надія оманлива, світ байдужий до такого максималізму. Світ живе розумом, а не емоціями», – зазначає Глузман.

У серпні 2015 Північно-Кавказький окружний військовий суд визнав кінорежисера Олега Сенцова і анархіста Олександра Кольченка винними у справі про створення терористичного співтовариства, вчиненні й плануванні терактів. За версією слідства, в 2014 році Сенцов створив «терористичне співтовариство», учасники якого підпалили двері «Російської громади Криму» і вікна відділення «Єдиної Росії» в Сімферополі, а також готували підриви пам’ятника Леніну і Вічного вогню. Сенцов отримав 20 років колонії суворого режиму, Кольченко – 10 років колонії. Свою провину обидва не визнали.

Верховний суд залишив вирок Сенцова без змін, а потім відмовився його переглядати. У березні 2016 року Сенцова етапували в колонію до Якутська, в 2017 році перевезли звідти в Лабитнангі.

У грудні 2017 року українська влада оголосила, що готова видати Москві ув’язнених російських громадян лише в обмін на Сенцова і Кольченка. Російська сторона про такий обмін досі не висловлювалася, хоча питання про долю Сенцова вже не раз ставили на різних рівнях, у тому числі президентові Путіну.

«Що стосується його творчості, то він засуджений не за творчість, а за те, що взяв на себе зовсім інші функції, як стверджують органи слідства й суду. А саме фактично присвятив своє життя терористичній діяльності», – сказав Путін у грудні 2016 року. Зауваживши, що «справа Сенцова» – «питання чутливе», Путін пообіцяв, що буде «мати його на увазі».

Оригінал матеріалу читайте на сайті Російської служби Радіо Свобода