Корпус творів української літератури, перекладений чеською мовою, поповнився новим текстом. Збірку оповідань «Звірослов» письменниці Тані Малярчук представили на Празькому книжковому ярмарку. Це перша книжка відомої української авторки, видана чеською мовою у видавництві Větrné mlýny (Вітряні млини). І своїй появі великою мірою книжка зобов’язана роботі цілої команди чеських україністів та Українського посольства у Празі, наголошували під час презентації книжки. Зустріч з авторкою стала найбільш людною подією української культурної програми на ярмарку «Світ книги-2018», який завершився у неділю.
У Лапідарії Національного музею, де проходила зустріч з українською письменницею Танею Малярчук, важко було знайти вільні місця. Зібралися переважно студенти, молоді люди, що цікавляться східноєвропейською літературою та друзі і колеги цілої команди чеських україністів, які працювали над перекладом «Звірослова» чеською мовою. Координувала їхні зусилля голова Асоціації чеських україністів, викладачка Карлового університету Тереза Хланьова. Її брат Матей Ліпавски ілюстрував книжку своїми малюнками, що дуже точно відтворювали світ, який описує у своїх оповіданнях Таня Малярчук.
Як мовиться в анотації видавництва Větrné mlýny, «це світ буденності, до якого Таня Малярчук втягає свого читача». «Щоденність, буденність та одноманітність авторка вивчає майстерно, але її оповідання чудово читаються, і вони цілком справедливо є серед тих, які найбільше читають читачі сучасної української прози», – так видавництво представило цю книжку своїм читачам.
Кафка не народився у Празі, він народився в УкраїніТаня Малярчук
Нинішній світ буденності в Україні, що часом переходить всі межі безглуздя, на думку авторки, має бути дуже знайомим чехам, бо нагадує той світ бюрократичного абсурду, який описував у своїх оповіданнях відомий празький письменник початку минулого століття Франц Кафка. На презентації Таня Малярчук прочитала одне зі своїх оповідань, де розповідається про візит «маленького українця» до ЖЕКу, і як представниці непоборної бюрократії легко вдається приручити і підкорити звичайну людину, перетворивши її ледь не на слухняного песика. «Кафка не народився у Празі, він народився в Україні», – пояснює своїм читачам Таня Малярчук.
Аудиторії письменниці було також цікаво дізнатися, як їй пишеться на відстані від рідної країни, адже Таня Малярчук вже декілька років живе у Відні, про те, як німецька мова вплинула на її світогляд та на письмо, і про те, як позначилася на тому, що вона робить, російська агресія. Як відповіла Таня Малярчук, їй доводилося активно писати на цю тему, а от від участі у ток-шоу з російськими пропагандистами вона відмовлялася – надто прогнозованим був результат такої розмови.
При цьому вона віддала належне своїй колезі по письменницькому цеху – київській авторці Каті Петровській, яка живе у Німеччині вже багато років, і яка прийняла на себе основний удар російської пропаганди. На думку Тані Малярчук, Каті Петровській вдалося впоратися з роллю українського голосу в німецькомовному світі завдяки досконалому знанню німецької мови та залізній витримці.
Мені імпонує певна жорсткість української літератури. Цього в чеській літературі немає, можливо, через те, що українці трошки темпераментніші, ніж чехиВероніка Петраньова
Деякі учасники зустрічі виявилися неабиякими знавцями української літератури, хоч професійно ніяк з нею не були пов’язані.
«Завдяки дружбі з українською перекладачкою, я почала цікавитися літературою Східної Європи, українською літературою. І я з задоволенням купую українські книжки. У чеському перекладі, зрозуміло, бо українською я не читаю. Я читала книжки Сергія Жадана, Тараса Прохаська, збірку «Давай, Україно, давай», і багато інших книжок. Мені імпонує певна жорсткість української літератури. Цього в чеській літературі немає, можливо, через те, що українці трошки темпераментніші, ніж чехи», – говорить читачка Вероніка Петраньова, яка працює у фінансовому відділі однієї з приватних компаній.
Були, щоправда і такі люди в аудиторії, яких неприємно вразила манера презентації української письменниці. «У Чехії не дуже прийнято називати себе «королевою оповідань». Було помітно, що навіть перекладачці було незручно це перекладати. Звичайно, такі визначення залишають рекламним відділам видавництв», – поділився своїми спостереженнями один з учасників презентації, який не побажав назватися.
Та назагал публіка залишилася задоволеною розмовою з письменницею, і в кінці презентації до неї вишукувалася черга за автографами.
