Чеська влада відмовила в наданні притулку російському громадянинові, якого на батьківщині засудили за висловлювання про те, що Радянський Союз співпрацював із нацистською Німеччиною, з якою спільно розв’язав Другу світову, напавши на Польщу. 15 травня під час зустрічі в МЗС Чехії Володимиру Лузгіну, автомаляру з центрального російського міста Перм, повідомили офіційно про відмову в наданні притулку.
«Вони пояснили, що не знайшли підстав для мого політичного переслідування (в Росії – ред.)», – розповів Лузгін кореспондентові Радіо Свобода після зустрічі в чеському МЗС. «Звичайно, я розчарований», – каже він, додаючи, що «життя триває». Тепер Володимир Лузгін має 15 днів, щоб вирішити, чи оскаржувати рішення.
В офіційному письмовому коментарі від чеської влади мовиться, що до її «експертної компетенції» не належить «брати участь у полеміці» щодо правдивості історичних подій, про які йде мова, і наголошується, що причиною відмови є відсутність деталей у заявці Лузгіна на притулок у Чехії.
«Він особисто не мав жодної негативної реакції [в Росії], і він не зазнав жодних дій, які можна було б назвати переслідуванням», – мовиться у письмовій постанові імміграційної служби.
У 2016 році Верховний суд Росії визнав законним вирок місцевого суду Пермі, який оштрафував Лузгіна на 200 тисяч рублів (приблизно 3240 доларів) за перепост у мережі ВКонтакте статті невідомого автора. Як мовиться у вироку, «Лузгін поширював хибні думки про діяльність СРСР у Другій світовій війні» і його «дії були умисними».
Стаття, яку перепостив Лузгін у 2014 році, мала назву «15 фактів про бандерівців». Після подій Євромайдану в Україні, російські ЗМІ неодноразово називали учасників цих подій «бандерівцями» і «фашистами». Лузгін поширив статтю, в якій зовсім інакше трактують, зокрема, суперечливу постать Степана Бандери.
Кілька цитат із цієї статті:
- «Комунізм і нацизм співпрацювали, але при цьому вони звинувачують чомусь Бандеру, який відсидів в німецькому концтаборі за проголошення незалежності України».
- «Степан Бандера з віруючої сім’ї, він не був військовим і не брав участі ні в одному бою. На відміну від Сталіна, який убивав людей мільйонами (в тому числі російських), Степан Бандера цього не робив».
- «Степан Бандера відсидів у німецькому концтаборі «Заксенгаузен» три роки за проголошення акту незалежності України 30 червня 1941, а за відмову присягнути німецькому окупаційного уряду два рідних брати Степана Бандери були закатовані в німецькому концтаборі «Аушвіц». Все за те, за що вони боролися, – за незалежну, соборну і самостійну Україну».
Також у статті мовиться, що «комуністи і німці, крім укладення пакту Молотова-Ріббентропа, вчили один одного, проводили спільні репресії, паради, обмінювалися озброєнням і так далі. Комуністи і Німеччина спільно напали на Польщу, розв’язавши Другу світову війну 1 вересня 1939 року».
На думку прокурорів, які виступали «у справі Лузгіна», публікація є одним із прикладів «реабілітації нацизму» і має каратися на основі закону, що передбачає кримінальну відповідальність за відмову від «фактів, визнаних міжнародним військовим трибуналом» у Нюрнберзі, в Німеччині, після Другої світової війни і поширення «умисно хибної інформації про діяльність Радянського Союзу під час Другої світової війни». Лузгіна називають першою і найбільш відомою жертвою цього, так званого «пакету Ярової».
Після вироку Верховного суду Росії Лузгін не визнав себе винним і відмовився платити штраф, а в листопаді 2016 року залишив Росію і попросив політичного притулку в Чехії, де в таборі для біженців чекав на рішення імміграційної влади.
У березні 2017 року Володимир Лузгін, який став першим в Росії засудженим за статтею про реабілітацію нацизму, поскаржився до Європейського суду з прав людини на незаконне покарання і втручання влади в свободу висловлення поглядів.
За кілька днів до того, як Лузгін дізнався, що йому відмовлять у наданні притулку в Чехії, міжнародна правозахисна організація «Агора» оприлюднила доповідь під назвою «Росія проти Історії. Покарання за перегляд». Згідно з цим дослідженням, в останні роки збільшилася кількість адміністративних і кримінальних справ, заведених за висловлювання щодо суперечливих історичних питань.
Серед 100 випадків неправомірних, на думку авторів, переслідувань і заборон під приводом захисту від фальсифікації історії, названа і справа Лузгіна.
Коли Володимир Лузгін вирішив залишити Росію, він обрав саме Чехію, бо раніше був у цій країні як турист і йому там дуже сподобалося, розповідав він в інтерв’ю Радіо Свобода. «За місяць я тут жодного недопалка на асфальт не кинув», – казав він через місяць після свого приїзду.
Нині, коли йому відмовили у притулку, він зізнається, запалюючи цигарку: «Я думав, що сьогодні кину курити».
Над матеріалом працювали: Carl Schreck і Людмила Ваннек.
