На прикладі долі одного військового українські дипломати в міжнародних судах можуть довести, що анексія Криму Росією була збройним нападом на Україну з перших днів конфлікту. У квітні 2014 року майора української армії Станіслава Карачевського з автомата в спину розстріляв російський морпіх. Цей факт визнав і російський суд.
Після загибелі чоловіка дружина Станіслава Карачевського Ольга стала військовою. Тепер вона служить у морській авіабригаді, в цьому підрозділі провів свої воєнні роки Станіслав. Після анексії Криму військових передислокували з Новофедорівки до Миколаєва.
На новому місці сім'я Карачевського вже освоїлася, діти звикли. Але сама Ольга майже не пам'ятає переїзду на материк, її життя розділилося на до й після 6 квітня 2014 року.
Постріл у спину
Російський військовослужбовець стріляв у спину Карачевського з автомата Калашникова. Майор української армії загинув на місці в коридорі гуртожитку в Новофедорівці.
«Пробили праву легеню йому. Далі пішли згустки крові ротом. Це фатально», ‒ розповів у ті дні місцевим ЗМІ старший льотчик морської авіабригади ЗСУ Михайло Горбатюк.
Інший військовослужбовець ‒ близький друг Станіслава Карачевського ‒ й сьогодні служить у спеціальному підрозділі. Він не може назвати себе та показати обличчя, але згадує, що після захоплення аеропорту в Новофедорівці росіяни були готові відкривати вогонь в українців.
«Вони були на нашій території і, скажемо так, уже господарювали. Вони намагалися погрожувати вже наведенням зброї, а не так, що посеред житлового масиву клацати затворами», ‒ згадує свідок того захоплення.
Зі зброєю в руках окупанти поводилися агресивно й навіть не приховували, що вони російські військовослужбовці, згадує начальник штабу сакської авіабригади Микола Литвиненко.
«Навіть біля КПП, коли морські піхотинці дізналися, хто я такий, деякі люди сказали, що вас всіх треба тут валити, бо ви ‒ «хохли», ‒ розповідає він.
Чоловік згадує й день вбивства: майор Карачевський та капітан Єрмоленко разом завантажували речі для переїзду на материкову Україну, бригада в той час вивела авіатехніку й до переміщення готувався особовий склад.
«Після завантаження речей, вони проходили повз КПП і російським військовим, напевно, так здалося, що з ними щось не так. Вони спробували затримати їх. На що наші військовослужбовці розвернулися та пішли в напрямку гуртожитку», ‒ розповідає начальник штабу морської авіаційної бригади.
Капітана Артема Єрмоленка російські морпіхи затримали недалеко від КПП аеродрому. Його роздягли, зв'язали й передали спецслужбам. Українського військового допитувала ФСБ, а потім співробітники Слідчого комітету Росії. Знущалися, били, каже він.
«Поставили його на коліна. На жаль, уся ця територія була захоплена представниками Слідчого комітету, неможливо було туди підійти. Приїхав генерал російський і навіть він кричав їм: «Що ж ви робите?!» ‒ згадує події Микола Литвиненко.
Побитого Єрмоленка перевезли до Севастополя, там тиждень утримували на території російської військової частини, потім відпустили.
Станіслава Карачевського російські військові переслідували від КПП, наздогнали в гуртожитку й розстріляли в спину. ФСБ намагалася приховати вбивство. Але дружина Карачевського Ольга звернулася до суду. Кримінальну справу розглядав підконтрольний Росії суд у Криму.
«Один раз там був мій адвокат. Але тоді судові розгляди скасували, ну й нікого з моїх представників там, по суті, не було», ‒ каже Ольга Карачевська, нині вона оператор інформаційно-аналітичної групи авіабригади ЗСУ.
«М'який режим» ‒ вирок за вбивство
Російське слідство встановило, що в майора Карачевського стріляв морпіх ‒ молодший сержант Євген Зайцев із Якутії
Російське слідство встановило, що в майора Карачевського стріляв морпіх ‒ молодший сержант Євген Зайцев із Якутії. Починаючи з 2013 року, він служив за контрактом у російській армії. За це вбивство російського морпіха засудили до двох років колонії-поселення ‒ це виправний заклад із так званим «м'яким режимом».
«На справедливість розраховувати було нерозумно в цій ситуації...» ‒ зізнається Ольга.
Але й такого м'якого покарання вона не очікувала.
«Я навіть не знаю, в якій ще країні за вбивство людини дають такий термін», ‒ обурений начальник штабу морської авіаційної бригади Микола Литвиненко.
Адвокат Ольги Карачевської переконаний, що справу про вбивство її чоловіка потрібно використовувати проти Росії в міжнародних судах. Адже вердиктом Зайцеву Росія офіційно визнала, що в Криму перебували кадрові російські військовослужбовці, а не «добровольці» або «відпускники». І саме вони застосували зброю проти українських солдатів під час анексії.
Експерт із міжнародного права Михайло Буроменський вивчив і оцінив матеріали справи Карачевського. Чи може вона бути доказом збройного нападу Росії на територію України?
«Цю справу можна було б використовувати як один з доказів. Звичайно ж, не основний, не першорядний. Але один із сотні інших доказів, які дають можливість побачити, як відбувалася анексія ця», ‒ вказав експерт.
Однак зараз розгляд справи Карачевського в міжнародних судах неможливий.
«Немає юрисдикції в судів. А там, де вона могла б бути, там не буде згоди Росії на те, щоб розглядати цю справу», ‒ пояснює Михайло Буроменський.
Суд відповідної юрисдикції могла б заснувати Рада безпеки ООН, але Росія як член організації накладе вето на таке рішення, не сумніваються експерти. Україна вже судиться з Росією в міжнародному суді в Гаазі. Але там розглядають терористичну загрозу з боку Росії та її дискримінаційну політику в Криму, але не збройну агресію.
Ольга Карачевська оскаржила вирок Зайцеву, але російський суд залишив покарання без змін.
«Я пройшла всі інстанції оскарження. Мною був поданий позов до Європейського суду, рік чекаємо рішення», ‒ розповідає дружина українського військового, яка тепер сама виховує двох дітей.
Тепер син і дочка Станіслава можуть сфотографуватися тільки з зображенням батька.
На вулицях Миколаєва встановили лайтбокси з портретом Карачевського, автори проекту таким чином закликають пам'ятати про загибель військового та наслідки анексії Криму.
