Координатор Медійної ініціативи за права людини Ольга Решетилова почала публікувати на своїй сторінці у мережі Facebook серію постів про причини відтоку з армії людей, які брали участь у бойових діях у 2014-2015 роках. До обговорення цієї теми у публічній площині долучилися і командири бригад ЗСУ.
«Зради пост, або Чому люди масово тікають з армії?» – такими словами 7 травня 2018 року Ольга Решетилова, координатор Медійної ініціативи за права людини, колишній співкоординатор проекту волонтерської допомоги оборонцям України «Повернись живим», розпочала публікацію серії матеріалів, що, на її думку, свідчать про системну проблему у кадровій політиці Збройних сил України.
«Немає такого «зальоту», за який може бути звільнений старший офіцер», – так Решетилова формулює суть цієї проблеми, а причиною такого стану речей називає відновлення старої успадкованої від СРСР системи кругової поруки і клановості.
Радіо Свобода запитало Ольгу Решетилову про те, чому вона – людина, яка тривалий час займалася допомогою армії і регулярно відвідувала бойові підрозділи на передовій – зараз вирішила підняти цю тему. Ось що вона відповіла.
Ольга Решетилова:
«Зараз інформаційний простір настільки стиснутий, що історія пишеться дуже швидко. І від того, наскільки ми встигаємо точно проговорити важливі речі, залежать дуже багато у нашому майбутньому.
Я давно до цього йшла. Я дуже не хотіла цього писати. Я ж чудово розумію, наскільки важливим є авторитет збройних сил країни, яка обороняється від агресії.
Я робила все можливе, щоб потреба писати цей пост і публікувати ці матеріали відпала. Я шукала якісь можливості, я зверталася до начальника Генерального штабу, я ходила до генералів, я намагалася провести комунікації, але я увесь час упиралася у стіну нерозуміння. Люди – військові, з тією, ще радянською інерцією – вони просто не розуміють, що не так.
Для них, от та існуюча система, де старший офіцер – це все, а рядовий солдат або там молодший офіцер може бути «знищений» просто тому, що він не влаштовує старшого офіцера – це нормальний стан речей. І це відбувається незалежно від того, який бойовий досвід має той рядовий чи молодший офіцер, незалежно від його бойових заслуг, незалежно від його досвіду, навичок і бачення.
І я, в якийсь момент, зрозуміла, що ми втрачаємо ось це молоде покоління Збройних сил, на яке у 2014, 2015, і ще у 2016 роках ми покладали величезні надії. Тобто, ми всі бачили, ми всі говорили; «Ми з нічого створили армію». От, власне, оця армія, яку ми створили з нічого, зараз вся пішла в тил або зневірилась, опустила руки і нічого не хоче робити.
У цьому зіткненні цивілізацій в армії я на стороні молодих прогресивних офіцерів і солдатів. Вони вже реально опустили рукиОльга Решетилова
Для цього є і об’єктивні причини, бо коли армія не іде уперед, а вже чотири роки стоїть в обороні – це теж деморалізуючий фактор. Але я думаю, що вони були до цього готові – всі ці офіцери і рядові, солдати, сержанти – вони були готові до війни на витривалість, але вони не очікували того, що їх настільки буде бити оця стара совкова система.
І у цьому зіткненні цивілізацій в армії я на стороні молодих прогресивних офіцерів і солдатів. Вони вже реально опустили руки. Вони не бачать взагалі нізвідки підтримки, тому, що і волонтерський рух втомився, і всі втомилися. Власне, це мене і спонукало почати цю серію публікацій.
Ви знаєте, я очікувала якогось звичного «наїзду на себе», коли вже традиційно пишуть: «жінка іди на кухню», або «іди виховуй дітей» і так далі. Жодного такого коментаря під цим постом я не побачила цього разу. Наскільки людям це наболіло, що вже навіть ніхто не сперечається, а тільки підтримують і кажуть «так, так, це все так і є».
Якщо ми подивимось на голу статистику, то ми, звісно, побачимо, що соціальні ліфти в армії ніби працюють: ті, хто були командирами бригад у чотирнадцятому році, стали генералами. Але, коли Віктор Миколайович (Віктор Муженко, начальник Генштабу ЗСУ – ред.) забуває сказати одну важливу річ: усі ці «нові генерали», всі ці «нові офіцери» новопризначені – вони всі вихідці з цієї старої системи. І навіть якщо у них і було прагнення щось змінити, вони дуже швидко призвичаїлися і система стала на свої місця.
Я там у своєму пості наводжу цитату генерала, з яким я розмовляла. Він якраз з тих нових генералів, який пройшов чотирнадцятий рік дуже важких боїв, я його бачила в АТО неодноразово, ми з ним тоді вирішували дуже складні проблеми. А зараз у мене таке враження, що я говорю з іншою людиною. Тому, що, очевидно, місце сидіння визначає точку зору. Я тільки так це можу пояснити.
Я ще до війни робила інтерв’ю з одним українським філософом і він мені тоді сказав, що правила гри в країні такі, що якщо ти граєш за правилами, то ти програєш. От власне ми ці правила не змінили ні Майданом, ні війною, на превеликий жаль. І я не знаю, мені здається, що єдиний шлях якось міняти все це – це просто називати речі своїми іменами.
Це дуже важко, це боляче. Можливо, правда грає на руку ворогу, але не можна постійно обертатися на ворога, потрібно будувати своє, а своє будувати на якихось подвійних стандартах, на постійній брехні, ми самі себе обманюємо. Ну, не можна постійно говорити: «там наші бідні хлопчики», коли наші хлопчики вже не бідні, вони вже самодостатні і хочуть воювати».
У підтвердження цих тез Ольга Решетилова пише про 92 ОМБр, 72 ОМПБр і 57 ОМПБр.
Пізніше Решетилова повідомила, що командир 92 ОМБр Володимир Кокарєв телефонував їй і «намагався щось пояснити, треба зазначити, у досить ввічливій формі».
А 72 і 57 бригади відреагували постами у Facebook.
Щодо 57 окремої мотопіхотної бригади Ольга Решетилова написала наступне: «Наприкінці лютого я написала лист начальнику Генерального штабу Віктору Муженку про нездорову ситуацію ще в одній бригаді – 57 ОМПБр, пов’язану з нещодавно призначеним командиром Юрієм Головашенком. У листі я описала кілька кричущих випадків. Так, мене чесно вислухали помічники НГШ, попросили зібрати рапорти від військовослужбовців по конкретних ситуаціях і навіть направили в бригаду кілька перевірок. Після чого бійці піддалися ще сильнішим репресіям з боку комбрига. З бригади масово йдуть найкращі люди. За підрахунками офіцерів штабу, після виходу бригади в тил понад 70% особового складу збирається звільнятися...».
Потім Решетилова окремо виклала історію молодшого сержанта Максима Громова:
Радіо Свобода звернулося до командира 57 ОМПБр Юрія Головашенка з пропозицією висловити свою точку зору щодо цієї ситуації.
Решетилова не розібралася у ситуації, витягнула в публічний простір 5% інформації й інтерпретувала її на власний розсудЮрій Головашенко, командир 57 ОМПБр
Полковник Головашенко підтвердив, що знає про публікації Ольги Решетилової і сказав, що готовий доводити свою правоту, а Решетилова, на його думку «не розібралася у ситуації, витягнула в публічний простір 5% інформації й інтерпретувала її на власний розсуд».
Через кілька годин після цієї телефонної розмови Юрій Головашенко на своїй сторінці у Facebook опублікував докладне роз’яснення питань, які зачепила Ольга Решетилова. Зокрема, Головашенко написав таке: «З початку року було звільнено 63 військовослужбовці, які вживали спиртні напої під час виконання службових обов'язків, це до того, що особовий склад тікає з мого підпорядкування».
На що Решетилова відповіла, що готова «доводити публічно, що я права».
12 травня Ольга Решетилова виклала свої пропозиції подолання «системної проблеми» :
- якнайшвидше впровадження інтструменів цивільного демократичного контролю за ЗСУ на законодавчому рівні;
- призначення командирів на посади комбатів і вище на конкурсній основі за прозорою процедурою;
- впровадження для кандидатів на такі посади випробовувального терміну;
- перегляд системи підготовки кадрів оперативно-тактичного і оперативно-стратегічного рівня;
- проведення тренінгів для офіцерського і рядового складу ЗСУ з питань захисту своїх прав».
Начальник Генерального штабу Віктор Муженко коментував кадрову політику у Збройних силах України в інтерв’ю Радіо Свобода. Зокрема, він повідомив, що від початку бойових дій на сході України у ЗСУ 50 людей отримали генеральське звання.
«На сьогодні основною умовою просування по службі, призначення, і особливо на основні командні посади, є саме наявність бойового досвіду, того досвіду, який ми отримали у війні 2014-2017 років і продовжуємо отримувати у 2018 році», – сказав головнокомандувач Збройних сил України.
Також він наголосив, що за час війни «більше ніж у два рази помінялися командири батальйонів і бригад».
«Командири бригад, які були у 2014 році, зараз вже командувачі оперативних командувань. Деякі з них уже зараз на посадах заступників командувачів видів Збройних сил України», – сказав Муженко.
За його словами, серед випускників вищих військових навчальних закладів у 2018 році уже буде чверть тих, хто свідомо пов’язав своє життя з армією уже після початку бойових дій, «25% – це ті офіцери, які ще в травні, квітні, червні, липні 2014 року були солдатами і сержантами».
Начальник Генерального штабу ЗСУ Віктор Муженко бачить у цьому «потужний кадровий потенціал» української армії.
Радіо Свобода готова надати можливість висловитися іншим представникам Генерального штабу ЗСУ і командирам бригад, яких згадує Ольга Решетилова.
