Київ – Коли солдат повертається з війни у мирне життя, йому потрібен час звикнути до миру. І у цей період він потребує допомоги і підтримки і з боку своїх рідних, і від своїх друзів, і від суспільства у цілому. Адже солдат, фізично перебуваючи у мирі, часто подумки залишається на війні, розповідає в інтерв’ю для Радіо Свобода керівник робочої групи НАТО з питань переходу до мирного життя Карл Кастро. Професор Кастро – радник дослідницьких груп Міністерства оборони США, які вивчають проблеми психічного здоров’я військовослужбовців та звільнених у запас, тож проблеми, пов’язані з переходом учасників бойових дій «з війни у мир», знає досконало.
Бійцю, який повертається з пекла війни, доводиться по-новому звикати до буденного мирного життя, а це може спричинити психологічну, душевну травму
– Насамперед давайте домовимось: немає таких проблем, які не можна вирішити, просто їхнє розв’язання може забирати тиждень, а може – кілька років. Бійцю, який повертається з пекла війни, доводиться по-новому звикати до буденного мирного життя, а це у людини, яка змінилась внаслідок участі у бойових діях, може спричинити психологічну, душевну травму. Фізичні травми часто загоються й рубцюються швидше, ніж травми психологічні і моральні.
– І це, як ви зазначали, може бути небезпечним і для самого ветерана бойових дій, і для його рідних?
– Так, боєць, який отримав психологічні травми або психічні розлади, часто продовжує «воювати» вдома. Це може становити ризики і для його рідних, і для спільноти. Уявіть, що боєць повертається додому, але ментально, подумки він – далі на війні. Він тяжко виходить з депресії. І найчастіше зрозуміти його і йому допомогти можуть такі ж хлопці, як він. Тому для України постало питання підготовки реабілітологів з середовища військових ветеранів.
– А яку роль у «поверненні у мир» для бійця відіграють його рідні й оточення?
– Величезну роль! У США, інших країнах-членах НАТО, допоки боєць перебуває у «гарячій точці», допоки він виконує миротворчу місію, вдома його рідні та друзі часто виконують свою місію – працюють з психологами, щоб знати, як зустріти бійця, коли він повернеться додому. Зазначу, що така робота з фахівцями не обов’язкова, але все більше родин військовослужбовців звертаються з проханням навчити корисних навичок до психологів. Адже підтримка бійця, який повертається «з війни до миру» – це не лише його медична, психологічна, соціальна реабілітація, а нелегка праця тих, до кого він повертається. Також зазначу, що не треба забувати про хлопців, які були поранені – у НАТО надають допомогу пораненим українцям, ми говоримо про медичну та психологічну реабілітацію українських вояків.
– Які ваші враження від спілкування з українськими колегами?
– Я взяв участь у роботі міжнародної конференції «VETS: світові практики інтеграції ветеранів до мирного життя», спілкувався і з представниками Міністерства оборони, і з ветеранами бойових дій, і з волонтерами.
Як я розумію, на сьогодні в Україні, на території якої далі точаться бойові дії, фахівці напрацьовують власні програми для реабілітації ветеранів, але від використання досвіду країн НАТО українці також не відмовляються. Для України важливо підтримати не лише військовослужбовців, контрактників, а і тих, хто пішов боронити свою країну добровільно, без офіційного призову. Думаю, український уряд та фахівці розуміють, наскільки важливо готувати психологів, які працюватимуть з самими бійцями, та фахівців, які працюватимуть з їхніми родинами, з їхнім оточенням. Про це ми спілкувалися з українськими спеціалістами і з ветеранами бойових дій.
