Журналіст Афганської редакції Радіо Свобода Ебадулла Хананзай був розлючений 25 квітня, коли дізнався про те, що його колегу явно умисно застрелили в Кандагарі.
«Вбивство мого колишнього колеги з Kabul News, чудового журналіста, Абдула Манана Аргханда мене дуже сильно засмутило», – писав Хананзай пуштунською мовою на своїй сторінці у Facebook. «Тепер він мученик за свободу слова», – йшлося у повідомленні.
Це був останній публічний допис Хананзая.
Хананзай та відео-продюсер Афганіської редакції Радіо Свобода Сабавун Какар були серед кількох журналістів, загиблих під час другого вибуху в Кабулі 30 квітня. Журналісти тоді повідомляли про перший напад, який стався за 20 хвилин до того, як ще один смертник, замаскований під журналіста, наблизився до них та підірвав вибухівку.
Також загинула і Маграм Дуррані, 28-річна студентка, яка проходила підготовку, перед тим як розпочати роботу журналістом в кабульському бюро Радіо Свобода.
Щонайменше 25 осіб загинули, і ще 45 отримали поранення під час нападу, відповідальність за який взяло на себе угруповання «Ісламська держава». Центр афганських журналістів заявив, що загинули дев’ять працівників ЗМІ, що стало найгучнішим нападом на журналістів в Афганістані після падіння режиму талібів в 2001 році.
Хананзай був відео-журналістом, який працював з жовтня 2016 року над проектом, спрямованим проти перевезення наркотиків, «Караван отрути».
Випускнику Кабульського університету Хананзаю було 26 років, він готувався до святкування першої річниці свого весілля 8 травня.
Раніше він працював у Kabul News та для Zhwandoon TV, а також у Центрі освіти та культури для афганських жінок.
Його останні матеріали для Радіо Свобода зосереджувалися на соціальних та економічних наслідках наркозалежності в Афганістані, а також на зусиллях Міністерства внутрішніх справ щодо боротьби з міжнародною торгівлею наркотиками поза Афганістаном.
Однією з останніх публікацій Хананзая в соціальних мережах було повідомлення англійською мовою від 19 квітня з фотографією в Кабульському бюро, зробленою незабаром після сильної зливи.
«Відчуваю себе фантастично, мені затишно під дощем», – писав журналіст.
Сабавун Какар
Какар був одним з перших журналістів, хто прибув на місце подій після першого вибуху в Кабулі вранці 30 квітня.
Тоді стався другий вибух, після якого журналіст був поранений і згодом помер в лікарні.
За останні п’ять років Какар був ключовим членом відеокоманди Афганської служби Радіо Свобода.
Його роботи включали в себе матеріали про соціальні проблеми в Афганістані, такі як статус жіночого крикету, а також новини про контртеррористичні операції та проблеми безпеки.
Останній відео репортаж Какара вийшов в ефір 29 квітня. Це був сюжет про битву між афганськими силами безпеки та Талібаном, який він готував разом із іншими репортерами Радіо Свобода у північній афганській провінції Баглан.
«Він часто повідомляв про наслідки вибухів та інших небезпечних подій», – розповідає Кадір Хабіб, головний редактор Афганської служби Радіо Свобода. «Він був сміливим чоловіком, який ніколи не боявся повідомляти про небезпечні історії».
На своїй сторінці Facebook Какар заявив, що, незважаючи на вибухи, спрямовані на те, щоб зірвати реєстрацію виборців у Кабулі, він все одно зареєструвався і планував проголосувати на парламентських виборах в Афганістані 20 жовтня.
30-річний Какар, уродженець Кабула, загинув за день до свого п’ятого ювілею у якості журналіста Радіо Свобода. В нього залишилася дружина і дворічний син.
Маграм Дуррані
Маграм Дуррані була студенткою третього курсу факультету ісламського права в Кабульському університеті. Вона тільки починала свою кар’єру журналіста.
Дуррані проходила тренінг, щоб розпочати роботу у щотижневій жіночій програмі Радіо Вільний Афганістан. Її першим робочим днем мало бути 15 травня.
Вона раніше працювала на афганському музичному онлайн-каналі Radio Salam Watandar.
«Коли я почала працювати в ЗМІ, один з моїх перших начальників запитав мене, чому я вивчала ісламське право, але працювала у ЗМІ», – розповідала Дуррані під час лютневої програми, до якої вона долучилася телефоном.
«Він сказав, що це не пов’язані предмети. Але я сказала: «Ні, це не так. Це дуже сильно пов’язано, оскільки ЗМІ можуть забезпечувати інформацією всіх людей», – зазначила Дуррані.
Над матеріалом працювали: Ron Synovitz, Тетяна Савчук
Оригінал публікації: на англомовному сайті РВЄ/РС
