Гості програми «Ваша Свобода»: Олександр Божко, колишній посол України у Вірменії; Степан Григорян, директор Аналітичного центру з глобалізації та регіональної співпраці (Вірменія); Сергій Данилов, експерт Центру близькосхідних досліджень.
Президент Вірменії Армен Саркісян відправив у відставку уряд країни після того, як прем'єр Серж Сарґсян унаслідок протестів опозиції в Єревані залишив посаду. Сарґсян, очолюючи Вірменію як президент 10 років, вирішив зробити рокіровку в стилі президента Росії Володимира Путіна (обмін посадами з прем’єром Медвєдєвим), переставши бути президентом і ставши главою уряду. Однак вірменський «майдан» не дозволив Сарґсяну втілити намір залишитися на чолі держави. На відміну від подій чотирирічної давнини в Україні, реакція Росії на протести у Вірменії була стриманою.
Олександр Лащенко (переклад): Пане Григорян, що ж відбулося у Вірменії? Чому Сарґсян, зрештою, таки погодився піти?
Ми позбавилися від маленького диктатора. Ви позбавилися від великого диктатораСтепан Григорян
Степан Григорян (переклад): Ми позбавилися від маленького диктатора. Ви свого часу позбавилися від великого диктатора. Зараз вийшло, тому що влада знахабніла. Раніше такого не було – влада була погана, ми критикували, але можна було терпіти. Зараз поміняли конституцію – з президентської на парламентську, почали різко обмежувати права людини. У нас з’явилося кілька десятків політв’язнів, чого у Вірменії майже не було.
(Повна версія програми)
Серж Сарґсян вів країну до диктатури. Вони почали обмежувати всі свободи. І найнахабніша політика Республіканської партії. Наприклад, один із лідерів партії людям пояснював, що м'ясо необов’язково їсти: «чому ви хочете їсти м'ясо? Я не розумію. Їжте картоплю!» Катастрофа! Довели народ. Народ піднявся і переміг.
Сарґсян зрозумів: опиратиметься – більше людей вийшло на вулиці. Частина армії перейшла на бік народу. Зрозумів, що його злочинних наказів не виконуватимуть, тому й подав у відставкуСтепан Григорян
Чому Сарґсян погодився? Він зрозумів: якщо опиратиметься, дасть наказ (а він віддав наказ бити і арештовувати) – більше людей вийшло на вулиці. Частина армії перейшла на бік народу. Зрозумів, що його злочинних наказів не виконуватимуть, тому й подав у відставку.
Я не сказав би, що це кольорова революція у класичному сенсі. Звісно, це революція, тільки оксамитова. Лідер цього руху Нікол Пашинян не має чіткої орієнтаційної моделі. Його модель – у Вірменії має бути демократія, маємо викорінити цю огидну корупцію, режим Сарґсяна. Геополітичних питань навіть не порушували. Учора під час величезного мітингу було більше півмільйона людей. Все місто вийшло на вулицю. Нікол Пашинян сказав, що народ змусить парламент проголосувати за представника народу, щоб прем’єр тимчасово був від народу, а друге – розпуск парламенту і призначення нових виборів.
День протестів, який став для Сарґсяна останнім. Фото з вулиць Єревана
Україна надважлива для Росії. Янукович потворний керівник – український народ його вигнав, але Янукович представляв цінність для Путіна.Степан Григорян
Я не бачу російського сліду. Україна надважлива для Росії. Янукович для Росії був важливою фігурою. Він, звісно, був потворний керівник, спробував диктувати – український народ його вигнав, але Янукович представляв цінність для Путіна.
Серж Сарґсян настільки дрібна фігура, що не представляв особливого інтересу для Росії. Його тримали стільки, скільки могли. У Росії зараз зрозуміли, що немає сенсу тримати таку дрібну фігуру, яка робить такі помилки. Я думаю, що Росія активно не втручалася. І, звісно, Путін не дзвонив. Януковичу дзвонив. Підтримував, а цих підтримувати в Росії вважали нижче власної гідності.
В парламенті половина депутатів – олігархи або до криміналу мають стосунокСтепан Григорян
До честі азербайджанського керівництва повинен сказати, що вони вчора заявили, що не мають наміру воювати, у Вірменії відбувається зміна влади, і чекають на нове керівництво, з ким готові вести переговори. Це важливо для того, щоб Сарґсян не розігравав карабахську карту, що він має лишитися при владі. Зараз у нас в парламенті половина депутатів – олігархи або до криміналу мають стосунок. Маємо відбудувати парламент, щоб туди увійшли політики, а після цього вимальовуватиметься зовнішня політика Вірменії.
– Пане Божко, події у Вірменії якесь значення для України мають чи жодного?
Олександр Божко: Упродовж останніх 15 років була повна апатія в політичному і в суспільному полі у Вірменії. Будь-який спротив жорстоко карався. Я думаю, що це свідчення того, що вірменське суспільство прокидається, зрозуміло, що настав вирішальний момент, якщо Сарґсян почне прем’єрство, то це означатиме, що ще на 5 років продовжиться ситуація, коли в країні панує олігархічний лад, безправ’я. І дуже тяжка економічна ситуація, коли щороку кількадесят тисяч вірмен полишають країну.
Демонстранти вдалися до дуже цікавої тактики – начебто були послідовниками Ганді (рух мирної непокори) і примусили прем’єра дослухатися та піти у відставку.
На всіх рівнях вірменського життя панувала Росія. Сарґсян був в руслі російської політики. Слухняний виконавець. Вірменія стала губернієюОлександр Божко
До цього часу на всіх рівнях вірменського життя панувала Росія. Сарґсян був у руслі російської політики. Це був слухняний виконавець. Вірменія стала свого роду губернією. Я не хочу ображати вірмен. Вірмени дуже хворобливо на це реагували. Почуття гідності у них є. Тепер є можливість для оновлення країни.
Події у Єревані – це переформатування вірменського простору, суспільного простору. Ми присутні при зміні політичних еліт. Пашинян опинився у потрібний час у потрібному місці. Якби не його організаційні здібності, енергія, я не знаю, чи досягли б таких змін вірменські демонстранти.
– Пане Данилов, є антипутінські сили у Вірменії?
Сергій Данилов: Є сили, які репрезентує Нікол Пашинян, які говорили про те, що треба переглянути умови, в яких Вірменія перебуває в інтеграційних об’єднаннях з Росією.
У Вірменії влада посипалася. Два стовпи, які уособлюють вірменську ідентичність, церква і армія, не висловили підтримку режимуСергій Данилов
Ми бачимо переформатування пострадянського простору, який в певному вигляді досі існує. Існують виклики модернізації, виклики сучасності, які режими, що панують на схід від наших кордонів, не завжди вдало можуть долати або зовсім не долають. На ці виклики рано чи пізно накопичується втома, яка знаходить свій вияв у народних виступах.
У Вірменії склалася ситуація, коли влада, що називається, посипалася. І два стовпи, які уособлюють вірменську ідентичність, тобто церква і армія, не висловили підтримку режиму. Третій стовп – це діаспора, яка практично одноголосно і дуже швидко теж зайняла непроурядову лінію. І тільки потім Путін, Лавров, ще хтось, клерки або, швидше за все, просто посол Російської Федерації у Вірменії погодив цю відставку.
Але засадничо Вірменія в такій геостратегічній, безпековій ситуації, що різкий відхід від російської безпекової парасольки неможливий у короткостроковій перспективі. Тільки повна нормалізація стосунків з сусідами – з Туреччиною, Азербайджаном – створить нове вікно можливостей.
