У щорічному дослідженні «Nations in Transit», організація Freedom House простежує розвиток демократії, стан політичних прав та громадянських свобод у 29 країнах – європейських і азійських державах колишнього соціалістичного блоку. Цього року експерти звертають увагу на те, що неліберальні режими почали ставати «звичним явищем» в низці країн від Центральної Європи до Євразії. Політичний режим в Україні, за даними аналізу, рухається в «негативному напрямку». В дослідженні також є пояснення, чому путінізм у Росії, ймовірно, добігає свого кінця.
Цього року неурядова організація Freedom House звітує про те, що в 19 із 29 країн погіршився демократичний рівень – це більше, ніж за будь-який інший річний період звітів серії «Nations in Transit».
У 19 із 29 країн погіршився демократичний рівень
Вже другий рік поспіль країн з усталеною формою авторитарного режиму виявилося більше, ніж тих, що мають усталену демократію. Такі антидемократичні тенденції, в свою чергу, ставлять Європу та США перед вибором: звикнути до них або ж почати їм протистояти.
Вікно фундаментальних реформ в Україні, можливо, й не було зачинене, але воно суттєво звузилосяНейт Шенккан
Україна рухається в «негативному напрямку»
Автор статті та директор проекту Нейт Шенккан зазначає, що такі держави Євразії, як Україна, Молдова, Грузія, Вірменія та Киргизстан, рухаються у «негативному напрямку» та мають найвищий ризик перетворитися на авторитарні.
«Вікно фундаментальних реформ в Україні, можливо, й не було зачинене, але воно суттєво звузилося на тлі політичного опору антикорупційним реформам та серії нападів на неурядові організації та ЗМІ», – мовиться у статті.
Демократичні показники в Україні погіршилися вперше від часів Революції 2014 року
Демократичні показники в Україні погіршилися вперше від часів Революції 2014 року, мовиться у звіті. Цьогорічна демократична оцінка України становить 4,64 бали (де 1 бал – показник усталеної демократії, а 6-7 – це вже усталений авторитарний режим).
«Сутінки путінізму»
18 березня Володимира Путіна знову обрали президентом Російської Федерації, і якщо вірити міжнародним заголовкам, він став сильнішим, ніж будь-коли, зазначає Шенккан.
«Його змальовують привидом американських виборів, перепоною сирійським стратегіям, натхненником українських вторгнень, вершником на коні з голим торсом», – йдеться в аналізі. Та насправді його досягнення за останні п’ять років можуть бути нічим іншим як «золотом дурнів», зауважує автор.
Насправді досягнення Путіна за останні п’ять років можуть бути нічим іншим як «золотом дурнів»
Падіння цін на нафту у поєднанні із санкціями через вторгнення в Україну призвели до суттєвого занепаду російської економіки, показники ВВП якої наприкінці 2017 року повернулися до рівнів 2013 року.
Політичні наслідки такого економічного занепаду вже відчуваються – російські правлячі еліти, яким тепер потрібно ділити менший шматок пирога, змушені налаштовуватися один проти одного, наголошує автор. І Путіну стає дедалі важче їх стримувати, адже вони, ймовірно, чекають на кінець його правління, йдеться в аналізі.
Ціна дій Путіна в Україні
Анексія Криму має бути найбільшим досягненням Путіна, але це призвело до суттєвого погіршення відносин із Заходом, що навряд чи залишає реалістичний сценарій для зняття санкцій. А участь Росії в збитті пасажирського літака малайзійських авіаліній над Східною Україною та небажання взяти на себе відповідальність за свої вчинки їй не пробачать, мовиться в аналізі.
«Що навіть ще важливіше – це те, що вторгнення в Україну налаштувало ціле покоління українців проти Росії, що сприяє створенню атмосфери націоналістичного протистояння, яке зростає з загибеллю кожного солдата на лініях фронту на Донбасі», – наголошує автор. А втрату України у якості постійного партнера для Росії автор називає «катастрофою її зовнішньої політики».
Спадщиною Путіна стане витрачена чверть століття його правління на неспроможність запровадити реформи, мовиться в звіті.
В аналізі окремо мовиться і про проблематику погіршення демократичних показників таких країн, як Польща та Угорщина, які на думку автора становлять справжній виклик для інших країн ЄС.
