Львів – Тарас Радь – наймолодший паралімпієць збірної України. Попри невеликий досвід у спорті, на Паралімпійських іграх у південнокорейському місті Пхьончхані 13 березня він виборов четверту золоту медаль для України – у біатлоні (12,5 кілометрів сидячи). Молодий українець стріляв відмінно.
«Не маю ще такої відповідної сили, але позмагатись можу», – дуже скромно говорив про себе 18-річний Тарас Радь за два місяці до початку Паралімпійських ігор. Але молодий спортсмен був налаштований на перемогу і дуже хотів на Паралімпіаді показати високий результат. А для цього були щоденні тренування і наполеглива праця.
Біатлон – це те, що дуже і дуже люблюТарас Радь
«Я третій рік займаюсь спортом. Дуже люблю біатлон. Коли приїхав на перший чемпіонат, то там побачили тренери, що я можу показати результат. Так помаленьку поїхало. Є вже кілька нагород і навіть «золото». Біатлон – це те, що дуже і дуже люблю, але ось лижні гонки мені ще не вдаються так, як треба. Я на бобі пересуваюсь, без протеза, його знімаю. На спусках мені легше йти в поворот», – каже Тарас Радь.
Тернопільський паралімпієць Тарас Радь показав блискучі результати на Кубку світу-2018 із лижних перегонів та біатлону в місті Оберрід (Німеччина). Він став найрезультативніший спортсмен – виборов золоту, срібну та бронзову медалі. Відтак ще раз доказав собі і таким людям, як він, з особливими потребами, що у житті можна досягнути успіху, якщо працюєш і поставив собі мету.
У Тараса відсутня нога від коліна.
Я косив біля хати і порізав косою ногу, м’яз. Довелось ампутувати частину. Мені наклали гіпс, пішло загноєння, в Києві думали, що врятують ногу, але не вийшлоТарас Радь
«Я косив біля хати і порізав косою ногу, м’яз. Так у Тернополі полікували ногу, що в Києві довелось ампутувати частину. Мені наклали гіпс, пішло загноєння, в Києві думали, що врятують ногу, але не вийшло. Протез мені зробили, зараз маю кращий, є стопа зроблена. Це все дозволяє ходить вільно. І я без проблем ходжу».
Протез не заважає Тарасові ані грати у футбол, ані кататись на велосипеді чи пограти з друзями у волейбол. Але хлопець мріє про якісніший протез, щоб було комфортніше бігати.
«Тренуюсь багато. Я навчаюсь у Тернопільському педагогічному університеті на факультеті фізичного виховання. Там і тренуюсь», – каже він.
За три роки, відколи Тарас Радь у великому спорті, змінилось і його власне життя. Він став активнішим і більше спілкується з різними людьми: «Легше мені розмовляти і з дівчатами. Я колись соромився. А тепер легко можу підійти і порозмовляти».
Найбільшою мрією для Тараса Радя була паралімпійська медаль. Він дуже розраховував на біатлон. І його мрія здійснилась. Золота паралімпійська медаль – його.
