Закарпатське Товариство угорської культури закликало ОБСЄ направити постійну місію на Закарпаття. Про це йдеться в офіційній заяві громадської організації. Потребу в цій місії Товариство угорської культури пояснює кількома нападами на їхній офіс в Ужгороді. Експерт Інституту демократії імені Пилипа Орлика Наталія Беліцер в ефірі передачі «Ранкова Свобода» зазначила, що таким чином угорське товариство просто озвучило те, на чому наполягало Міністерство закордонних справ Угорщини.
– ОБСЄ розглядає запит на постійну місію у випадку, коли регіон визнається нестабільним. Чи є підстави визнавати регіон Закарпаття нестабільним? Чи хтось стоїть за цією ситуацією? Кому це може бути вигідно?
– На міждержавному рівні стосунки надзвичайно напружені. Я думаю, що Товариство просто озвучило те, на чому наполягало Міністерство закордонних справ Угорщини. Угорщина, на жаль, робить багато таких кроків явно недружніх і дуже інтенсивно грає на тому незадоволенні, яке стимулював закон «Про освіту», мовною статтею.
– Угорські політики раніше виступали ще за надання подвійного громадянства членам угорської меншини Закарпаття, створення автономії. Хіба це не суперечить Конституції, договору «Про основи добросусідства і співпраці між Україною та Угорщиною»?
– Все це не має ніякого підґрунтя юридичного. Це суто політичні заяви і наміри. Але я б розділила ці речі. Стосовно громадянства, в принципі, можна створити окремі договори, не взагалі можливість множинного громадянства для громадян України, а можливість доповнювати двосторонній міждержавний договір симетричними договорами про можливість подвійного громадянства саме з цими країнами. Теоретично, нічого кричущого тут немає.
Де-факто, угорці вже дають свої паспорти і за наявної ситуації це грубо порушує чинне законодавство України і Конституцію України
Інша справа, що де-факто, угорці вже дають свої паспорти і за наявної ситуації це грубо порушує чинне законодавство України і Конституцію України. Щодо автономії, відомо, що Україна не єдина держава, де етнічні угорці намагаються здобути автономію, при чому територіальну автономію. Такі самі напружені ситуації виникають і в Словаччині, і, особливо, в Румуні. Мені дуже шкода як прореагував на це заступник міністра закордонних справ України, який написав у Фейсбуці, що неможлива автономія за визначенням. Тут позиція України навіть значно сильніша, ніж позиція з громадянством, оскільки є дуже сильні аргументи правові, чому це не можна зробити. І заступник міг би це пояснити, замість того, щоб таку робити заяву, нічого не пояснюючи.
– В чиїх може бути інтересах розпалювання міжнаціональної ворожнечі на Закарпатті? Павло Клімкін (міністр закордонних справ України – ред.), наприклад, написав у Твіттер, що за цим «стирчать російські вуха».Ви як гадаєте, це дійсно російський вплив чи в угорців суто свої інтереси?
Зараз в Україні практично дуже важко знайти негативний вчинок, де б не стирчали вуха Кремля
– На жаль, зараз в Україні практично дуже важко знайти негативний вчинок, де б не стирчали вуха Кремля. Це ж без сумніву провокації.
В одному випадку напад здійснили з проросійської польської організації. Що здавалося б тим полякам, хоч і правим, угорська культура і їхній офіс на Закарпатті. Смішно, щоб це було самостійно. Тобто я вважаю, що втручання Росії очевидне.
– Чи можна говорити, що насправді пересічне населення живе собі мирним життям, а хтось намагається спроектувати, зробити своєрідну виставу і подати це у світлі загострення?
Я не один раз бувала на Закарпатті. Штучність, і намагання провокаціями брутальними зіпсувати імідж України в цьому регіоні очевидний
– Я не один раз бувала на Закарпатті. І завжди оця поліетнічність була звичною, дружньою. Стосунки між громадами ніколи не відрізнялися ворожнечею. І губернатор Геннадій Москаль виступав із заявами, що не зважаючи на ці провокації, ніщо не може зірвати справжній мир, порозуміння і притаманну цьому краю толерантність взаємну міжетнічну, міжрелігійну. Тому штучність, і намагання такими провокаціями брутальними зіпсувати імідж України в цьому регіоні очевидний.
– Пригадуєте, коли одразу після окупації Кримського півострова циркулювали в медіа, в соціальних мережах повідомлення про те, що влада, зокрема Київ, занадто довго не звертав уваги на внутрішні проблеми, на підводні течії, які були в Криму. Тобто, півострів жив собі своїм життям. Чи не вважаєте Ви, що, може, і нині є така загроза, що влада недостатньо звертає увагу на оці такі дзвоники із Закарпаття?
– Крим – це абсолютно окрема історія. Її не можна порівнювати із ситуацією в жодному іншому регіоні України. Зі звинуваченнями влади я не просто погоджуюся, а можу висловити ще жорсткішу критику. Але, я дуже сподіваюсь, що влада хоч якісь уроки винесе з того, що відбулося. Угорщина – це лише авангард, флагман оцього незадоволення викликаного законом. Ми ж знаємо що і Румунія, і Словаччина, і Болгарія, і Польща висловлювали незадоволення.
– Але ж Україна погодилася на перегляд Венеціанською комісією цього закону. Погодилася на перехідний період із застосування мовної статті.
– На експертизу Венеціанській комісії треба надсилати не ухвалений закон, а розроблений, до того як ставити на голосування. Це серйозний прорахунок. Треба було проводити на стадії розробки консультації і з експертами, і з лідерами національних громад. Тоді б представники нацменшин відчували, що вони є причетними до процесу. І в ході цього процесу можна було скорегувати відповідні позиції без шкоди для необхідності значно підвищити рівень вивчення української мови і домовитися, як це зробити, щоб не було обурення.
– На цьому етапі може відбутися якийсь компроміс між Україною та Угорщиною?
Угорщини невиправдано жорстка, безкомпромісна. Це виглядає непривабливо. Але Україні треба бути і дуже мудрою, і обережною
– Я сподіваюся, що компроміс можливий. Позиція Угорщини невиправдано жорстка, безкомпромісна. Це виглядає непривабливо. Але Україні треба бути і дуже мудрою, і обережною, і такою, щоб не втрачаючи власної позиції, гідності, державності, шукати переконливі аргументи в розмовах з представниками угорської влади, що є набагато важче, ніж домовитися з представниками угорської нацменшини.
– Якщо Угорщина скаже «ні» і не буде йти на переговори, чи можуть бути залучені посередники для врегулювання ситуації?
– Якщо ця третя сторона, наприклад США, безсумнівно це може бути ефективним. Але найефективніші дипломатичні зусилля третьої сторони відбуваються, коли вони не надто публічні. Так щоб жодна сторона не втратила обличчя.
Ранковий ефір Радіо Свобода слухайте і дивіться на YouTube-каналі
