«Замовлення може прийти не тільки з Кремля»: будні російської «фабрики тролів»

Про те, що діється в цехах знаменитої петербурзької «фабрики тролів» (компанії «Агентство інтернет-досліджень»), вперше докладно розповів 3 роки тому, в березні 2015-го, її колишній співробітник Марат Буркхард. Незабаром ще кілька колишніх «кремлеботів» дали інтерв'ю про те, що відбувається в різних відділах «фабрики», а Людмила Савчук навіть подала до суду і виграла справу проти свого роботодавця.

Марат Буркхард брав участь у досить абсурдному проекті: залишав тисячі коментарів під новинними повідомленнями на форумах провінційних міст. За нашими відомостями, його відділ тепер розформований. Однак, незважаючи на всі викриття, десятки «кремлеботів» продовжують працювати в Санкт-Петербурзі, створюючи фальшиві аккаунти в соцмережах і завалюючи коментарями російські та іноземні сайти. Перед виборами президента Росії їхня активність зросла.

16 лютого в США спеціальний прокурор Роберт Мюллер заочно висунув звинувачення 13 російським громадянам. В обвинувальному документі йдеться про те, що «Агентство інтернет-досліджень», яке фінансується Євгеном Пригожиним, у 2014-2016 роках намагалося розколоти американський електорат перед виборами президента США.

Спираючись на американські дані, журналісти російського телеканалу «Дождь» встановили структуру керівництва «фабрики». Відповідно до цієї публікації, керують агентством «верховні тролі» Михайло Бистров і Михайло Бурчик. Оперативним управлінням іноземного відділу займається Джейхун Асланов, йому допомагала Катаріна Аїстова. У Катаріни було два помічники – чергові менеджери Агата Бурдонова і Максим Єлфімов. Бурдонова вийшла заміж за програміста з компанії Facebook Дмитра Федорова і в грудні 2017 року переїхала жити до США. Колишня співробітниця «фабрики» навіть не думала приховувати, що покинула Росію, в січні вона опублікувала на своєму Youtube-каналі відео про своє життя в Америці, але видалила його після публікації «Дождя».

Донедавна про діяльність «фабрики» розповідали тільки колишні співробітники. Однак на початку лютого в Telegram з'явився канал під назвою «Сповідь кремлебота». Автор стверджує, що він – чинний «троль» працює «у відділі російськомовних «ботів-які_сруть-в-коменти», яких навіть всередині фабрики вважають другим сортом».

Дати інтерв'ю Радіо Свобода «кремлебот» відмовився, злякавшись, що це може призвести до його деанонімізації. Однак дозволив цитувати свій канал.

У нас немає доказів того, що «кремлебот» – справжній співробітник «фабрики», але його колишні колеги, до яких ми звернулися за консультацією, кажуть про достовірність його розповідей. «Кремлебот» пише, що отримує 35 тисяч рублів, з преміями виходить 40-45. При цьому «штрафують за будь-яку дрібницю і на пристойні суми, тож іноді виходить, що вся бонусна частина виявляється з'їдена».

«Фабрика тролів», яка колись працювала в Ольгино, а потім на вулиці Савушкіна, тепер існує за новою адресою в Санкт-Петербурзі: вулиця Оптиків, 4, корпус 3. Кумедно, що гугл-карти видають під час пошуку цієї адреси «офіси кремлеботів».

Основне поле діяльності автора каналу «Сповідь кремлебота» – Youtube. Він навіть публікує список «фабричних» акаунтів, звідки йдуть фальшиві коментарі. Атакують кремлеботи і Youtube-канал Російської служби Радіо Свобода. Останнє їхнє нашестя сталося в лютому, коли був опублікований відеосюжет про те, що США звинуватили російських військових у поширенні інтернет-вірусу NotPetya.

Радіо Свобода публікує уривки з каналу «Сповідь кремлебота», об'єднавши їх за темами

Що за люди працюють «тролями»?

Стандартний «троль» – істота «зашугана» й слабка. Переважно це – невдахи. Ті, кого не беруть на будь-яку іншу нормальну роботу. Якщо поспілкуватися на цю тему в колективі, то майже всі говорять: «Нікуди не брали, а сюди взяли».

Є, звичайно, технічні фахівці, методисти, начальники. Вони нормальні гроші отримують.

Що стосується політичних поглядів, то на співбесіді під час працевлаштування щодо цього ставлять запитання. Але, за моїми спостереженнями, дійсно ідейних, які насправді вірять у «кримнаш», «путінкрут» і так далі, трохи. Відсотків 5-10. Решті байдуже, про що писати коменти.

Але є цікавий психологічний момент. Займаючись подібною роботою, люди починають шукати самовиправдання і часто знаходять.

Плинність кадрів дійсно велика. Перед працевлаштуванням ніхто детально не пояснює, чим ти будеш займатися. Суть роботи розумієш, тільки коли вже розпочав її виконання.

Не всі витримують такої тупої діяльності. Нормальних людей виснажує за 2-3 місяці. Ще один фактор: іноді набирають настільки нерозумних людей, що вони не можуть і два слова зв'язати. Доводиться їх позбуватися.

Також не всі встигають виконувати план щодо кількості коментів, теж перегорають згодом. Але є і люди, які роками сидять, і їх, мабуть, все влаштовує.

І ще, як я писав раніше, є зовсім ідейні, яким ця робота в задоволення, і вони, напевно, прокидаються вранці з усмішкою, що час іти на улюблену роботу і протистояти Держдепу, лібералам, п'ятій колоні і так далі.

У нас на «фабриці» є справжнісінький репетитор з російської мови.

Якщо сильно накосячити в якомусь слові чи неправильний зворот вжити, чи зовсім криво речення побудуєш, то викликає до себе і проводить бесіду. Це не жарт. Деякі індивіди взагалі від нього не вилазять, настільки все погано. Ну а якщо людина зовсім не витягує – звільнення.

Відчуваю дисонанс від того, що називаю себе «кремлебот», «троль». Тому що самі себе ми так не називаємо. Які ми, врешті-решт, боти, якщо живі люди за комп'ютерами сидять.

Про структуру «фабрики тролів»

«Фабрика тролів» – це досить велика структура з декількома відділами. Крім тих, хто «сере в коменти», є ще люди, які ведуть підставні ЗМІ, є іноземні відділи, які спрямовані на інші країни (мова не тільки про Україну). Є люди, які займаються масовими накрутками через ботнети.

Саме найменування «кремлебот» по суті не зовсім правильне. Тому що замовлення може прийти не тільки з Кремля. Може звернутися і будь-яка впливова людина, наприклад, власник банку, аеропорту, заводу і так далі.

А іноді бувають і зовсім комерційні замовлення. Від «фабрики» «відбрунькувалися» кілька компаній, які приватно надають подібні послуги.

Наприклад, у вас інтернет-магазин гігантських надувних жовтих качок. Качки ці дуже неякісні і здуваються від першого ж кийка ОМОНу. Відповідно, в інтернеті у вас повно негативних відгуків. Що робити?

Можна заплатити гроші дочірній структурі «фабрики тролів», і на сайти з відгуками негайно набіжить натовп загартованих мережевими баталіями з лібералами моїх (колишніх) колег і розповість, наскільки хороші ваші надувні качечки, а ті, хто пише про них погано – «конкуренти, які заздрять» .

Є й протилежна послуга – втопити конкурента в негативі. Мінімальний тариф – 20 тисяч на місяць, але якщо з репутацією зовсім погано, доведеться викладати багато сотень тисяч рублів.

Усіх співробітників «фабрики» зобов'язали йти на вибори. Сказали голосувати за кого завгодно, але сходити треба. Звітувати будемо фоткою з кабінки. Хто не піде – залишиться без премії.

Із Грудініним взагалі смішно. Половину дня пишу коменти на кшталт: «Який сенс у страйку, всі йдемо голосувати за Грудініна! Він реально проти Путіна! Немає сенсу сидіти вдома! Всі за Грудініна!». Другу половину займаюся тим, що доводжу, який він недостойний, брехливий, огидний. Рахунки за кордоном, мільярди вивів з країни, порушує закони, не платить податки, та й взагалі комуняка.

Кажуть, після 18 березня буде скорочення штату. Подивимося, чи втримаюся на місці. Насправді, не дуже б засмутився.

Якість коментів знизилася

Можливо, ви помітили, що останнім часом знизилася якість коментів у виконанні «кремлеботів». Раніше доводилося підбирати якісь аргументи, цифри дивитися, «Росстат», «Вікіпедію» відкривати врешті-решт. Тепер можна обмежитися образами. Мені прикро з професійної точки зору, раніше було цікавіше.

Але все-таки, чому? Перше – збільшення кількості «протестно налаштованих громадян». Ти їм один розгорнутий комент – вони тобі сто. Тому краще сто на сто, не має значення, якої якості. Друге – переконати противників чинного курсу ми вже не можемо і не беремося за це. Зараз іде боротьба за основну масу населення. А з цією самою масою треба говорити її мовою. Простіше треба бути, і народ до вас потягнеться. Або до нас.

Знаєте, навіщо «кремлеботи» в коментах постійно ображають Навального одними і тими ж словами? «Анальний», «овальний», «сісян» і так далі. Зрозуміло, що згідно з методичкою, але з якою метою?

Для «встановлення стійкого асоціативного зв'язку». Ось чуєш ти «Навальний», і тобі в голову відразу приходить якийсь бридкий епітет. Принаймні ідея така, не знаю, чи працює на практиці.

Про висунуті США звинувачення Пригожину і його підлеглим

Це звинувачення проти великих начальників, деяких з яких ніхто і не бачив жодного разу. Пересічних співробітників не торкнулося, але, я думаю, трохи всі напружились.

Іноземний відділ існує давно: принаймні, як я влаштовувався на «фабрику», він уже був. Набирають туди людей зі знанням англійської пристойного рівня. Сидять вони окремо, у них там своя кавоварка, і ми особливо не перетинаємося. В останні роки відділ тільки розростається, але все одно до російського поки далеко.

Чи бачив я своїми очима, що вони бомбили американські соціальні мережі і топили за Трампа? Ні, не бачив і підтвердити не можу. Але цілком можу це припустити, інакше навіщо стільки англомовних.

Періодично у них проходять збори не тільки по роботі, але й обговорення англійської мови. Очевидно, важливо не спалити, що вони – не справжні американці.

До речі, якщо підучу англійську до хорошого рівня, то зможу до них перевестися, і зарплата виросте. З такими перестановками проблем на «фабриці» немає. Хоча я не сильно б хотів цього, враження вони на мене справляють неприємне. Зарозумілі якісь чи що.

Усім пофіг

Чим довше працюю, тим більше переконуюся, що «фабрика» – це проект з розпилу грошей. Ні, ну уявіть собі, сидить купа людей в одному офісі й строчить коменти у методичці. Це так тупо, що в мене слів немає. Можна ж було реального комп'ютерного бота зробити, який би ще швидше відповідав.

Засновники пиляють бабки. Простий «троль» працює на зарплату. Тим більше, з огляду на якість коментів останнім часом, запрограмувати його можна легко. Бачить ключове слово «Навальний» – видає «Льошка овальний». Бачить «Путін» – пише «крутий». Бачить «Обама» – пише «мавпа». Але комп'ютерну програму дорого не продаси Кремлю. А ось «фабрику» з величезним фондом заробітної плати запросто.

Ніхто тут насправді не хоче боротися з опозицією. Засновники пиляють бабки. Простий «троль» оре на зарплату. Всім пофіг. А мені більше за всіх.

Існування «кремлеботів» (тоді ще «едроботів») люди в темі виявили давно. Однак в останні півроку про нашу присутність в інформпросторі дізналися взагалі всі. Люди почали сприймати будь-які провладні коментарі як проплачені. І це погано для «фабрики» не тільки тому, що наші коменти перестали сприймати всерйоз. Іронія полягає в тому, що люди стали сприймати будь-які провладні коментарі як проплачені. Кумедно, коли накидаються на звичайну людину з прокремлівською позицією – «кремлебот, мерзота, тебе купили!» Дивитися на це дуже смішно.

Моя думка полягає в тому, що тепер чим більше ми видаємо повідомлень у світ, тим більше шкодимо владі. У плюс уже нічого не йде. Яка іронія, еге ж?

Зараз у нас завдання писати: «Я – реальна людина, я реально за Путіна, чому ти називаєш мене ботом?» Але вже пізно.

Чи варто розпочинати з «кремлеботом» суперечку?

Я вважаю, що ні. Краще залишити комент без відповіді, ніж зав'язати дискусію і розкрутити гілку. Обговорення приверне зайву увагу, а перший («кремлеботський») коментар побачить більша кількість людей.

«Фабричні»заходи безпеки

– «Угода про нерозголошення конфіденційної інформації». Можете сміятися, але цього папірця реально боїться більшість колег.

– Коли ти потрапляєш на «фабрику», коли починаєш займатися такими речами, скажімо так, соціально несхвальними, то, відповідно, і сам не захочеш комусь говорити, що ти – «кремлебот».

– Камери спостереження. Вони усюди. Попереднього зливальника інформації викрили якраз через записи з камер спостереження.

– Пропускний режим. Дуже суворий.

– Загальна атмосфера секретності, спільної справи, того, що «ми всі в одному човні». Разом ховаємося від журналістів біля входу, разом зашторюємо вікна від фоторепортерів, ну і плюс начальство промиває мізки на цю тему.

– Програма обліку робочого часу встановлена на кожному комп'ютері, і все, що ти робиш, бачить твій начальник.

– Всередині стін «фабрики» ходять легенди про тих нещасних, хто попався на розголошенні.

Я не вважаю себе диверсантом, а мене, схоже, вважають. Ось щойно розіслали всім співробітникам повідомлення-нагадування про «можливі наслідки» за «несанкціоноване розголошення конфіденційної інформації».

Цікаво, це в мій город чи співпало? Схоже, в мій.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода