Сергій Добринін
У загадковій історії виявлення майже 400 кілограмів кокаїну на території шкільного комплексу при посольстві Росії в Буенос-Айресі в Аргентині з’являються все нові подробиці.
Очевидно, для транспортування борошна, яким наркотик підмінила поліція Аргентини, був використаний літак, на якому країну відвідав секретар Ради безпеки Росії Микола Патрушев. Окрім того, один з тих, хто повинен був організувати доставку кокаїну до Москви, – колишній завгосп російського посольства Алі Аб’янов, – був упевнений, що робить це на прохання куратора з російських спецслужб. Але для початку нагадаємо, як розвивалися події.
13 грудня 2016 року новий завгосп посольства Росії в Буенос-Айресі під час ревізії складських приміщень на території шкільного комплексу при посольстві виявив 12 обклеєних клейкою стрічкою валіз. Він повідомив про свою знахідку послові Віктору Коронеллі, який, у свою чергу, поінформував аргентинських правоохоронців і надав їм доступ до підозрілих валіз. У них виявилися 389 кілограмів кокаїну, який був запакований у брикети і проштампований клеймом у вигляді зірки. Наркотик виявився рідкісної чистоти – 88 відсотків кокаїну, змішані з 12 відсотками левамізолу, ветеринарного глистогінного засобу, який, як вважається, додають, щоб посилити ефект наркотику, адже левамізол стимулює симпатичну нервову систему.
Кокаїн такої чистоти – у 2–3 рази вищої, ніж у «вуличних» дозах у Європі і Росії, – найімовірніше, був виготовлений у Колумбії. Валізи з ним залишив на території школи колишній завгосп посольства – Алі Аб’янов, який улітку 2016 року повернувся до Москви після закінчення строкового контракту. Як стверджує адвокат Аб’янова, той розповів про залишені речі своєму наступникові, новому завгоспу, і попередив, що за ними приїде власник – такий собі Андрій Ковальчук. Так чи інакше, 12 масивних валіз кілька місяців нікому не впадали в очі.
«Вантаж був ретельно захований, у цій будівлі багато складських підвальних приміщень», – пояснив цю обставину в інтерв’ю російському агентству «РБК» посол Віктор Коронеллі.
За офіційною версією, з моменту виявлення кокаїну поліція Аргентини спільно з російськими спецслужбами готувала секретну операцію з метою затримання всіх причетних до ймовірної контрабанди наркотиків. Кокаїн був замінений на борошно, яке довелося спеціально для цього купити на оптовому ринку – у жодному з магазинів не знайшлося потрібної кількості. Також у валізи поклали GPS-маяки. Але майже рік за вантажем ніхто не звертався. Як випливає з розшифровки переговорів злочинців, опублікованої аргентинською пресою, спільники шукали способи доставити кокаїн до Росії, намагаючись залучити до цього чинних співробітників посольства, зокрема такого собі «О» – очевидно, помічника посла з безпеки Олега Воробйова. Як можна судити з розшифровки, Воробйов допомогти відмовився:
«К»: У мене є 12 коробок із коньяком і дві великі коробки сигар, мені потрібен пікап або мікроавтобус.
«О»: У мене його немає, і я не хочу вплутуватися в це. Вибач, у мене можуть бути проблеми. Мені потрібен дозвіл на поїздку до аеропорту, і тільки посол може це дати.
Зрештою до посольства Росії звернувся з Москви сам Алі Аб’янов, який попросив надіслати йому залишені в Буенос-Айресі особисті речі через дипломатичну кур’єрську службу. На початку грудня 2017 року валізи були завантажені на літак і відправлені до Москви, через кілька днів по тому за ними з’явилися на підмосковний склад Володимир Калмиков та Іштімір Худзамов. Вони, а також Алі Аб’янов у його московській квартирі, були затримані. Через місяць, наприкінці лютого 2018 року, в Буенос-Айресі було затримано Івана Близнюка, вихідця з Росії, офіцера аргентинської поліції, і Олександра Чикала – технічного співробітника аеропорту.
Аргентинська преса розповідає, що Близнюк відповідав у поліції Буенос-Айреса, серед іншог,о за зв’язки з російськими правоохоронцями. Він регулярно бував у Росії, зокрема, у 2016 році прослухав курс «Вироблення навичок патрульно-постової служби» в Московському університеті МВС імені Кікотя. Близнюк через приватне охоронне агентство надавав послуги забезпечення безпеки посольству Росії, іноді допомагав із перекладом, зокрема, міністрові безпеки Аргентини Патріції Буллріч. Окрім того, Близнюк є віце-президентом клубу Mecenas Ortodoxos Rusos En America Latina (MORAL) – «Російські православні меценати в Латинській Америці», через який, можливо, він і познайомився з Олександром Чикалом, керівником тієї ж організації.
Завданням Аб’янова і Близнюка було у той чи інший спосіб, використовуючи свої можливості в посольстві і поліції, організувати доставку вантажу з Аргентини до Росії. Чикало повинен був допомогти їм в аеропорту. Замовником та ідеологом операції був Андрій Ковальчук. Аргентинські ЗМІ називають його російським підприємцем, який працює в Німеччині: нібито гамбурзька фірма Ковальчука займається імпортом та експортом преміум-товарів – сигар, ікри та алкоголю. Російське видання «Росбалт» стверджує, що Ковальчук працював технічним співробітником російського посольства в Берліні, хоча МЗС Росії наполягає, що це не так. Адвокат Аб’янова Олександр Костанянц у коментарі для «РБК» розповів, що його підзахисний познайомився з Андрієм Ковальчуком у Берліні приблизно у 2011 році і завжди вважав його куратором дипломатів із боку російських спецслужб.
«Ковальчук увійшов до нього в довіру, переконував, що спілкується з колом високопоставлених дипломатів. У Аб’янова не було сумнівів, що це порядний силовик», – наполягає Костанянц і розповідає, що його підопічний навіть посоромився запитати у Ковальчука про його роботу прямо.
У 2014 році Аб’янова перевели до Буенос-Айреса, але зв’язок з Ковальчуком не обірвався: «куратор» регулярно приїжджав до країни, зокрема, привозив на лікування свою маму, і час від часу просив Аб’янова допомогти з доставкою до Росії якихось речей. Адвокат Костанянц стверджує, що дипломатична пошта для цього не використовувалася. Навесні 2016 року Ковальчук і попросив придумати схему доставки особливо великого вантажу – тих самих 12 валіз. Аб’янов розмістив їх на території посольської школи і запропонував допомогти з доставкою Близнюкові та Чикалу. Чи знали співучасники, що саме лежить у валізах Ковальчука, сказати складно. Костанянц стверджує, що Аб’янов повністю довіряв знайомому «силовикові». Водночас у деяких розмовах контрабандисти обговорюють, що згортки перед відправкою треба обкласти ароматичними таблетками для пісуарів, щоб збити з пантелику службових собак, – це мав зробити Чикало. Так чи інакше, на контрабанді товару ринковою вартістю у 50 мільйонів доларів злочинці-невдахи, схоже, золоті гори заробити не збиралися, у будь-якому разі в одній із розмов Близнюк скаржиться Чикалові, що досі не отримав від Ковальчука обіцяні 10 тисяч доларів.
До грудня 2017 року спроби доставити вантаж до Росії не були успішними. Влітку 2016 року Аргентину вимушено покинув Аб’янов як завгосп, який мав вільний доступ до валіз. Навесні 2017 Іван Близнюк спробував організувати обмін поліцейськими кадетами між Росією і Аргентиною та використовувати ці поїздки для перевезення наркотиків, але аргентинська влада, яка вже знала про вміст валіз і можливу причетність офіцера до контрабанди, не погодилася з цією ідеєю. Домовитися про допомогу в доставці (у будь-якому разі, саме цієї) з помічником посла з безпеки Олегом Воробйовим Ковальчуку, який спеціально приїхав для переговорів у Буенос-Айрес, також не вдалося. Тоді ж Ковальчук намагався домовитися про те, щоб узяти валізи на борт зафрахтованого ним приватного літака Cessna перед вильотом із Буенос-Айреса, але співробітник посольства Росії, у якого був єдиний ключ від складу, виявився – випадково або навмисно – у відрядженні в сусідньому місті.
Непрямі факти вказують на те, що в результаті валізи були відправлені до Москви на вимогу Алі Аб’янова на літаку секретаря Ради безпеки Росії Миколи Патрушева. Першим цю версію висунуло британське видання The Telegraph, яке стверджує, що це було «секретною метою» візиту Патрушева до Аргентини. Джерело агентства «Інтерфакс» заявило, що «це чиїсь фантазії і фейк» і що «цей літак не використовується для перевезення дипломатичної пошти і дипломатичних вантажів». Але ніхто не стверджував, що муляж наркотиків був відправлений як диппошта – це була спецоперація, і секретар Ради безпеки Росії, очевидно, був про неї чудово обізнаний.
Національна жандармерія Аргентини опублікувала фото і відео завантаження валіз у російський літак, і на них легко розгледіти його бортовий номер – 96023. З відкритих джерел відомо, що цей номер належить літаку Іл-86, який у січні 2016 року ввійшов у спеціальний авіазагін «Росія» – він обслуговує польоти найвищих державних чиновників Росії. Згідно з даними сайтів FlightRadar і Russianplanes.net (із останнього після скандалу його творець видалив усі дані), цей борт 4 грудня був в аеропорту столиці Бразилії, а 5 грудня – в аеропорту Буенос-Айреса. Це підтверджується спостереженнями аргентинського авіаспотера, який спостерігав, як лайнер із номером 96023 приземлився в аеропорту Ейсейра в аргентинській столиці пізно ввечері 5 грудня і покинув його приблизно через добу. Це точно відповідає графікові візитів Патрушева, який 4 грудня зустрічався з головою комітету безпеки Бразилії, а наступного дня – з президентом Аргентини Маурісіо Макрі.
В управлінні справами президента Росії називають недостовірною інформацію про причетність літака спеціального льотного загону «Росія» до «кокаїнового скандалу» в Аргентині.
«Журналісти зробили висновки на підставі недостовірної інформації – у цьому випадку фотографії, яку завдяки сучасним технологіям можна легко фальсифікувати», – сказала представник відомства Олена Крилова. Посол Віктор Коронеллі участь літака Патрушева в операції коментувати відмовився, пославшись на те, що питання не в його компетенції.
Російське МЗС наполягає, що до контрабанди наркотиків причетний тільки колишній завгосп аргентинського посольства Алі Аб’янов, тоді як чинні дипломати, навпаки, допомогли розкрити злочин. У це вірять не всі. Професор IE Business School у Буенос-Айресі росіянин Максим Миронов впевнений, що через посольство був організований повноцінний канал наркотрафіку. Діти Миронова навчаються у школі при посольстві Росії в Буенос-Айресі (в посольстві стверджують, що навчаються заочно, прилітають туди з Іспанії всього кілька разів на рік), і він упевнений, що режим безпеки влаштований таким чином, що Аб’янов не міг протягом кількох місяців бути єдиним співробітником, який знав про зберігання на складі незвичайного вантажу. Окрім того, професор вказує на такий цікавий діалог між Близнюком і Чикалом:
Близнюк: І ще ці сумки, які в посольстві. Спочатку ми маємо вирішити питання з посольством, тому що він «у контрах» із Коронеллі.
Чикало: Ви з ним на ножах?
Близнюк: Так, скоро новий посол буде. Я тобі казав?
Чикало: Так.
За версією Миронова, цей обмін репліками треба інтерпретувати так: «Ковальчук, у якого, схоже, зв’язки «нагорі», зміг домогтися заміни Коронеллі на когось більш поступливого». Представники посольства відповіли на пост Миронова в Livejournal-і, який швидко набрав популярність, записами в соціальних мережах Facebook і Telegram, у яких заявили, що наведені професором дані є «здебільшого вільною інтерпретацією – «переспівами» публікацій місцевої преси», а самого Миронова назвали «претендентом на роль лідера місцевого опозиційного осередку». Автори відповіді наполягають, що технічний персонал посольства має вільний доступ до школи, а під час канікул охорона взагалі знімається, тож Аб’янов міг без перешкод доставити валізи до складського приміщення.
Максим Миронов розповів, чому вважає, що поставка 400 кілограмів кокаїну не була першою: «Є кілька непрямих і прямих доказів. Непрямі: якщо ти тестуєш канал і хочеш подивитися, спрацює чи ні, ти не заганяєш відразу в цей канал кокаїн на 50 мільйонів доларів. 400 кілограмів кокаїну – це дуже дорого. Ти не будеш заганяти 12 валіз у канал, який ти тільки випробовуєш, як він працює. Це, як кажуть, непрямий доказ. Прямі – це прослуховування, коли вони один з одним говорять: «Скільки ми вже тягали цей кокаїн, а зараз посол став нам палиці в колеса встромляти», це і те, що цей Ковальчук уже 11 разів літав до Аргентини, і згідно, знову ж, із тим же прослуховуванням, він кожного разу якісь валізи відвозив. Це і обговорення Уругваю: вони обговорюють, що «краще було через Уругвай відправити, що ж ми тут…». Це все прослуховування, як вони між собою спілкуються, всі їхні пересування показують, що, найімовірніше, це був не поодинокий випадок».
Миронов вважає, що канал був закритий із двох причин: по-перше, через особисту ініціативу посла Віктора Коронеллі, по-друге – внаслідок активних дій аргентинських правоохоронців, які нещодавно пережили велику антикорупційну реформу.
Іще один прихильник версії, що в Аргентині під прикриттям спецслужб існував дипломатичний канал наркотрафіку, – журналіст Костянтин Еггерт. Він колись працював перекладачем в одному з радянських посольств. Еггерт упевнений, що офіцери безпеки посольства в Буенос-Айресі не могли не знати про те, що зберігається на складі. Журналіст вважає, що про партію наркотиків стало відомо аргентинським поліцейським, а подальша участь в операції російської сторони, а особливо Патрушева, – надана Буенос-Айресом Росії можливість зберегти обличчя.
«До речі, аргентинські ЗМІ опублікували інформацію, що поставки кокаїну, за даними поліції, могли відбуватися і через посольство Росії в Уругваї. Нас, імовірно, чекають нові викриття», – робить висновок Костянтин Еггерт у своїй колонці на сайті німецької медіакомпанії Deutsche Welle.
Дійсно, секретар Комітету безпеки Аргентини Еухеніо Бурсако заявив виданню Infobae.com: «Протягом чотирнадцяти місяців ми прослуховували переговори всієї групи тут і в Росії, і з їхніх переговорів випливає, що в сусідніх країнах, можливо, були проведені поставки [наркотиків] через [російські] дипломатичні канали».
Втім, Бурсако зазначає, що йдеться про одну конкретну фразу Олександа Чикала в розмові з Близнюком: «Навіщо вони привезли це лайно в Аргентину? Відправили б його з Уругваю, та й усе».
Насправді далі Чикало висловлює підозру, що у валізах – «кокаїн або готівка», а не «шкури морських левів», які, за словами «К» (Андрія Ковальчука), той купував в Уругваї по 1500 доларів, а потім міг продати по 10 тисяч доларів у Росії або за 25 тисяч у США, Німеччині чи Нідерландах, де «його організація має зв’язки». Словом, якщо припустити, що в Чикала крайня ступінь наївності, або хоча б те, що він дійсно змушував себе вірити в уругвайські шкури морських левів у валізах, питання про те, чому не можна було відправити їх прямо з Уругваю, звучить досить логічно.
Із усіх відомих поліції Росії і Аргентини учасників контрабандної групи залишається на волі лише загадковий Андрій Ковальчук – чи то силовик із великими зв’язками, чи то талановитий містифікатор. Росія оголосила його в міжнародний розшук по лінії Інтерполу, хоча, якби дозволили Ковальчукові ще в жовтні взяти на борт приватного літака обладнані маячками валізи, його могла б заарештувати його вже давно – та ось завадила відсутність ключа.
До речі, увечері 27 лютого агентство «Росбалт» представило і версію подій самого Ковальчука, яка невідомо як «стала відомою» кореспондентові видання. Підприємець нібито придбав у 2016 році в Аргентині велику партію кави, сигар і коньяку, які і зберігалися в валізах, а пізніше магічним чином перетворилися на білий порошок. Як це відбулося? У переговорах контрабандистів кілька разів згадується, що над «К» є ще більш крутий бос – такий собі «С». Можливо, він знає відповідь.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода
