Стівен Бланк: «Українська війна – це і наша війна»

«Збіг останніх подій – дії в Мюнхені і публікація американських обвинувальних висновків – свідчить про те, що українська війна – це і наша війна, тому що Москва досі воює проти Заходу» – старший науковий співробітник Американської ради закордонної політики Стівен Бланк у статті у виданні Atlantic Council

Один із росіян, який брав участь у Мюнхенській конференції з безпеки минулого тижня, написав у Twitter-і, що на основі виголошених промов він дійшов висновку, що в Європі російська агресія в Україні викликає тільки незначне занепокоєння.

Ніщо не принесло б Москві більшої радості, як переконання, що для Заходу російська агресія в Україні – це лише дрібниця. Це полегшує її завдання, а саме: створення перешкод для виконання Мінських угод і поступового підриву української стабільності за допомогою військового і економічного тиску, тероризму і інформаційної війни.

Але навіть якщо це повідомлення в Twitter-і було стовідсотково неправдивим, таке російське тлумачення настроїв у Мюнхені, в контексті інших новин минулого тижня, підтверджує достовірність двох висновків.

Так у статті для видання аналітичного центру Atlantic Council пише старший науковий співробітник Американської ради закордонної політики Стівен Бланк.

По-перше, всі такі повідомлення, які надходять із Москви, добре ілюструють те, що російський уряд і деякі російські експерти вважають російську агресію повністю виправданою, і Україна не має права на незалежне існування. Іншими словами, Україна і її народ – це насправді Росія і росіяни. У них немає самостійної історії, культури, релігії чи права на існування як суверенна держава в межах міжнародно визнаних кордонів.

Дійсно, пише Бланк, навряд чи вдасться знайти літературу про російську закордонну політику чи статті апологетів Володимира Путіна на Заході, в яких би не наводилися такі аргументи. Так довго, як Москва дотримуватиметься такої думки, війна продовжуватиметься, і разом з тим і російська війна проти Заходу, на яку вказали висунуті минулого тижня у Вашингтоні офіційні звинувачення проти росіян.

Саме тому, вважає Стівен Бланк, підтримка України з боку США та Європи є дуже важливою. Російське вторгнення в Україну стало найбільш зухвалим актом агресії в Європі з часів Другої світової війни, а у світовій історії, з часів вторгнення іракського лідера Саддама Хусейна в Кувейт в 1990 році. Необхідно це визнати. Західна підтримка України, яка включає надання зброї, повинна продовжуватися разом із західним тиском на Україну для втілення демократичних реформ, без яких вона надалі буде уразливою перед тиском з боку Росії. Всі розташовані західніше від Росії країни визнають, що незалежна і демократична Україна, забезпечена в кордонах від 1991 року, нікому не загрожує. Як писав Шерман Ґарнетт покоління тому, Україна є «наріжним каменем дуги» європейської безпеки.

Ці думки, пише експерт, підводять до другого висновку. Збіг останніх подій – дії в Мюнхені і висунення США офіційних звинувачень росіянам – демонструє, що «українська війна – це і наша війна, тому що Москва досі воює проти Заходу». Автор нагадує, що в обвинуваченнях спецпрокурора Мюллера описуються російські дії, які почались 2014 року; вони, пише Бланк, виросли з реакції Заходу на російську агресію в Україні.

Ці факти також повністю розбивають аргументи апологетів Росії на Заході, які вважають, що Москва, мовляв, має право на свою «сферу впливу», в яку Україна теж входить, і що вона просто наддержава, яка захищає своє місце у світовому порядку. Російська війна проти Заходу демонструє, що Росія зацікавлена не тільки у побудові такої сфери, а й у переформуванні всього світового порядку, створеного після «холодної війни», щоб вона мала свободу діяти на світовій арені, як тільки хоче.

Автор вказує на те, що обвинувальні висновки Мюллера і свідчення директорів американських розвідувальних служб свідчать про те, що російська війна проти США і Європи продовжується так само, як і проти України. Цей факт зобов’язує американський і європейські уряди не лише розробити тривалу, надійну і багатосторонню стратегію проти Росії, а й допомогти Україні в цьому.

Отож як США, так і Європа повинні наголошувати, що Україна для них не є другорядною, не є дрібницею, і що вони підтримують українську справу. Проте одночасно вони мають чинити тиск на неї з вимогами реформуватися, при цьому надаючи їй засоби самозахисту і наполягаючи на виконанні Росією Мінських домовленостей і виведенні її сил із Донбасу та Криму. Тільки за таких умов Москва, можливо, визнає, що вона не може надалі загрожувати безпеці Заходу, не ризикуючи створити ще більшу катастрофу в себе вдома. Тільки тоді, можливо, вона дійсно намагатиметься виправити деяку шкоду, яку вона заподіяла, пише Стівен Бланк у статті у виданні Atlantic Council.