(Рубрика «Точка зору»)
Зарема Сеїтаблаєва
У 2014 році, коли Крим «повернувся в рідну гавань» (так у Росії називають окупацію українського півострова – ред.), нова влада дуже хвилювалася щодо реакції кримських татар на те, що відбувається. Переважна більшість їх не брала участі в «референдумі», не визнає його результатів і зараз. А тому впевнена: головний російський геостратег дав чіткі вказівки генералам «тиснути», а в разі чого ‒ «мочити» цих «аборигенів». Ті козирнули і приготувалися. Вони чекали акцій незгоди, терактів і стрільби, а отримали те, до чого найменше виявилися готовими.
Кримські татари недарма себе вважають європейцями. Їхні методи боротьби та спротиву ‒ виключно цивілізовані, в межах мирної доктрини. І ці методи набагато ефективніші, ніж будь-які силові. Тож не дивно, що ім’я кримськотатарського народу та його проблеми голосно звучать на міжнародних трибунах. Лідери кримськотатарського народу, на відміну від російської геостратегії, ‒ бажані гості на світових майданчиках.
Російські силовики змушені відповідати силою на мирну активність. Жодні провокації не змусять кримських татар відповісти силою на силу. Це, напевно, вводить у ступор російських генералів. Зупинити кримськотатарських активістів вони не можуть, спровокувати їх ‒ не можуть. А тому в цьому протистоянні програють саме силовики.
Жодні провокації не змусять кримських татар відповісти силою на силу
А тим часом активність кримськотатарського народу зростає, з’являється новий актив. На зміну зниклим у тіні приходять нові, причому замість одного зниклого з’являється два-три нових. Нові кримські реалії стали каталізатором для перезавантаження кримськотатарського активу. За минулі двадцять років в лави кримськотатарського національного руху влилося чимало пристосуванців і кар’єристів. Тепер же рух очистився. Залишилися ті, хто готовий боротися не за бонуси, а, навпаки, в умовах постійної загрози. Тому рух значно омолодився. Саме молоді хлопці готові ризикувати заради своїх принципів, заради свого майбутнього.
В таких умовах дії силовиків викликають зворотну реакцію. Людей залякати не виходить, активістів стає все більше. Пам’ятаю, на перші збори об’єднання «Кримська солідарність» приходили кілька десятків людей. Тепер збираються сотні. І це незважаючи на загрозу потрапити до «чорного списку» влади.
Ось таку мороку для російських генералів зробили кримськотатарські активісти. Не звикли до цього генерали. Як боротися, коли проти тебе діють виключно мирними та цивілізованими методами? Як залякати, коли за кожним битим встають десятки нових? Як змусити замовкнути, коли кожен день у мережі з’являється все більше блогерів і стрімерів? Як роз’єднати, коли на підтримку співвітчизників збираються люди з усього Криму? Як засудити, коли провина не доведена? І таких питань дуже багато у генералів. І не відповість їм на них навіть їхній головний геостратег.
А проблема їхня в тому, що головний геостратег припустився помилки, коли зазіхнув на чуже. Неспокійно тепер і йому, і його генералам. Мучить їх занепокоєння, тривожать душу думи. Не очікували вони, що маленький народ зможе створити їм великі проблеми своєю мирною боротьбою…
Зарема Сеїтаблаєва – кримчанка, блогер (ім’я та прізвище автора змінені з міркувань безпеки)
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії
